Багговутівська вулиця

Баггову́тівська ву́лиця — вулиця в Шевченківському районі міста Києва, місцевості Татарка, Лук'янівка. Пролягає від вулиці Академіка Ромоданова до Половецької вулиці.

Багговутівська вулиця
Київ
Місцевість Татарка, Лук'янівка
Район Шевченківський
Колишні назви
Богоутівська, Богоутська, 9 Січня, Січнева, Маршала Будьонного
Загальні відомості
Протяжність 1 км
Координати початку 50°28′19″ пн. ш. 30°28′16″ сх. д.
Координати кінця 50°28′12″ пн. ш. 30°29′04″ сх. д.
Поштові індекси 04107
Транспорт
Найближчі станції метро  «Дорогожичі»,
 «Лук'янівська»
Автобуси А 31
Тролейбуси Тр 6, 18, 28, 33 (по вул. Овруцькій)
Маршрутні таксі

Мт 179;

181, 217, 586, 598д (по вул. Овруцькій)
Рух двосторонній
Покриття асфальт
Зовнішні посилання
Код у реєстрі 10044
У проєкті OpenStreetMap r415964
Мапа
 Багговутівська вулиця у Вікісховищі

Прилучаються вулиці Овруцька, Платона Майбороди, Миколи Мурашка, Кмитів Яр та Квітучий провулок (колишній Новобагговутівський провулок).

Історія

Вулиця виникла у другій третині XIX століття як частина магістральної Юрківської вулиці, що перетинала передмістя Лук'янівку. У подальшому частина магістралі відійшла до Плоскої поліцейської дільниці, утворивши зрештою Нижньоюрківську та Юрківську вул., інша частина — до Лук'янівської дільниці, утворивши Багговутівську та Верхньоюрківську вул. Виокремлення й найменування Багговутівської вул. відбулося у 1885 році, коли цар Олександр III затвердив постанову Київської міської думи про вшанування заслуг генерала Олександра Багговута перед мешканцями Лук'янівки[1]. Олександр Багговут, генерал від кавалерії — учасник Кримської війни 1853—1856 років. Його рід має норвезьке походження (Baggehufwudt). У 1866 році дружина генерала Єлизавета Багговут придбала садибу («дачу») на початку майбутньої Багговутівської вул. Відтоді подружжя Багговутів опікувалося проблемами Лук'янівки, зокрема, сприяли будівництву та благоустрою парафіяльного Феодорівського храму; генерал Багговут з 1875 року був старостою цієї церкви. Багговутівська вулиця мала також варіанти назв — Богоу́тівська, Богоу́тська та ін.

З середини 1920-х років набула назву вулиця 9 Січня, на знак пам'яті про «криваву неділю» 9 січня 1905 року в Санкт-Петербурзі, коли царські війська розстріляли мирну демонстрацію. У 1944 році вулиця отримала назву Січнева[2], з 1974 року — вулиця Маршала Будьонного[3], на честь радянського військового і державного діяча, Маршала Радянського Союзу Семена Будьонного (1883—1973), який неодноразово бував у Києві (1935—1936, 1941, 1954). Історичну назву вулиці було відновлено 1991 року[4].

Особистості

№ 2 — тут викладав у колишній Церковно-вчительській семінарії український композитор Микола Леонтович.

№ 9 — у флігелі будинку в 1911 році мешкав російський письменник Костянтин Паустовський[5].

№ 23 — на цьому місці містилася садиба українського художника Олександра Мурашка, де 1919 року проживала російська письменниця Ольга Форш. Будівлі не збереглися.

№ 16/18 — вважається колишньою садибою генерала Багговута[6], проте документальних підстав для цього немає.

Установи

На Багговутівській вулиці знаходиться Київська обласна клінічна лікарня № 1 (буд. № 1) — колишня Київська єврейська лікарня, перші цегляні корпуси якої були збудовані у 1885 році коштом родини Бродських[7]. За тією ж адресою розміщені бюро медично-соціальної експертизи, інститут репродуктивної медицини, кардіологічний київський обласний диспансер та обласний центр боротьби та профілактики СНІДу. Також, на цій вулиці знаходиться Головне управління Державної Податкової Служби міста Києва (буд. №26)

Пам'ятки архітектури

На розі Багговутівської та Овруцької вулиць знаходився Феодорівський храм, збудований у 1870–1872 роках. Особливістю храму були створені в ньому у 1887–1895 роках точні копії єрусалимської Кувуклії — печери Гробу Господнього під південним приділом[8] та печерного храму, влаштованого священномучеником Климентом Римським в Інкермані, під північним приділом[9]. У 1935 році церкву було розібрано, а на її місці облаштовано сквер. У 2007 році відновлена парафія розпочала богослужіння у тимчасовому храмі-наметі, а у жовтні 2008 року у частині скверу почалися археологічні розкопки, що виявили підмурки історичного храму та значну частину конструкцій підземних святинь.

Будинок № 14 зведений близько 1910 року у стилі модерн. Належав полковникові В. А. Бенсону, потім — підполковникові О. Л. Козаровському. Після 1917 особняк було націоналізовано та перебудовано. З 1927 року в ньому містився клуб заводу «Укркабель» (нині тут розташована приватна клініка пластичної хірургії).

Будинок № 32 зведений у 1910—1915 роках у стилі раціонального модерну.

Пам'ятники та меморіальні дошки
  • Пам'ятник працівникам ГУБОЗ МВС України, загиблим під час виконання службових обов'язків (буд. № 2)
  • Пам'ятник працівникам кабельного заводу, які загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни 1941—1945 рр. (буд. № 14). Відкритий 23 лютого 1965 року, пізніше реконструйований.
  • Меморіальна дошка на честь композитора М. Леонтовича, який працював у цьому будинку в 1919—1920 роках (буд. № 2)

На будинку № 10 висіло кілька дощок, наразі втрачених. Одна з них увіковічнювала страйк 25 липня 1903 року робітників заводу на знак солідарності зі страйкарями міст Баку та Одеси. Друга — страйк 12 квітня 1912 року проти розстрілу царськими військами робітників золотих копалень на р. Лена 4 квітня 1912 року (гранітну дошку було відкрито у 1947 році, замінено у 1978 році).

Також на будинках № 2/12 та № 27 висіли гранітні анотаційні дошки на честь маршала Будьонного, які були зняті після перейменування вулиці.

Зображення
  • Меморіальна дошка на будинку № 2
  • Будинок № 14
  • Будинок № 16
  • Будинок № 32

Примітки
  1. РДІА (Санкт-Петербург). Ф.1287, оп.40, спр.2137.
  2. Постанова виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 6 грудня 1944 року № 286/2 «Про впорядкування найменувань площ, вулиць та провулків м. Києва». Дод. № 1. Дод. № 2. // Державний архів м. Києва, ф. Р-1, оп. 4, спр. 38, арк. 65–102. Архівовано з першоджерела 22 червня 2013. Архівовано з першоджерела 22 червня 2013. Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.
  3. Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 1 квітня 1974 року № 509 «Про перейменування вул. Січневої на вул. Маршала Будьонного» // Державний архів м. Києва, ф. Р-1, оп. 8, спр. 1291, арк. 281. Архівовано з першоджерела 25 серпня 2013.
  4. Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів від 6 грудня 1991 року № 916 «Про найменування і перейменування вулиць м. Києва» // Державний архів м. Києва, ф. Р-1, оп. 8, спр. 3888, арк. 20–22. Архівовано з першоджерела 10 березня 2013.
  5. Киевлянин по душе… (рос.)
  6. В Киеве может рухнуть старинный исторический дом
  7. Киевская еврейская больница(рос.)
  8. Иерусалим? — Это на Лукьяновке(рос.)
  9. Кальницький М. Зруйновані святині Києва: втрати та відродження. К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2012. — С.111, 112, 178

Посилання

Джерела
  • Січнева вул. // Вулиці Києва. Довідник / упоряд. О. І. Марчук та ін. — К. : Державне видавництво технічної літератури, 1958. — С. 275.
  • Будённого Маршала улица // Киев: энциклопедический справочник / под ред. А. В. Кудрицкого — К. : Гл. ред. Украинской Советской Энциклопедии, 1982. — С. 74–75. (рос.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.