Базиліка Благовіщення

Базиліка Благовіщення (івр. כנסיית הבשורה, араб. كنيسة البشارة, грец. Εκκλησία του Ευαγγελισμού της Θεοτόκου) — католицька церква в Ізраїлі. Споруджена на тому місці у Назареті, де Архангел Гавриїл благовістив Діву Марію. Одна з найбільших християнських церков Близького Сходу.

Базиліка Благовіщення
івр. כנסיית הבשורה
Базиліка Благовіщення
Тип споруди мала базиліка
Розташування  Ізраїль, 
Архітектор Джованні Муціо
Початок будівництва до 570 р., 1954 р.
Кінець будівництва 1969 р.
Зруйновано VII століття, 1170 р., 1260 р.
Відбудовано 1102 р., XIII століття, 1620 р., 1969 р.
Висота 49 м
Будівельна система базиліка
Стиль Модерна архітектура
Належність католицтво (християнство)
Єпархія Латинський патріарх Єрусалима
Епонім Благовіщення Пресвятої Богородиці
Присвячення Благовіщення Пресвятої Богородиці
Покровитель Діва Марія
Вебсайт basilicanazareth.org
Базиліка Благовіщення (Ізраїль)
 Базиліка Благовіщення у Вікісховищі

Історія

  • Перша згадка про церкву на цьому місці датована 570 роком, і будівля являла собою вівтар у Гроті Благовіщення. Можливо, перша церква була побудована в епоху Константина Великого і його матері Олени, яка заснувала у Святій Землі церкви, що відзначають місця головних євангельських подій. Церква Благовіщення в Назареті була побудована одночасно з Храмом Різдва Христового у Вифлеємі та Храмом Гробу Господнього в Єрусалимі. Ця церква була зруйнована у VII столітті після мусульманського завоювання Палестини. За переданням, іспанська паломниця Егерія відвідала Назарет у 383 році і засвідчила, що там був «великий і прикрашений грот, у якому жила Діва Марія, у якому знаходився і вівтар». У візантійські часи паломники, що відвідували це місце, також вказували на це місце з джерелом, з якого Діва Марія брала воду. До часів хрестоносців Назарет і церкви у ньому були знищені сарацинами.
  • Друга церква над Гротом Благовіщення була побудована в епоху хрестоносців після взяття Назарета Танкредом Тарентським у 1102 році. Однак у 1170 році її зруйновано землетрусом.
  • З XIII століття вона перебувала під опікою ченців недавно створеного францисканського ордена. 25 березня 1255 року французький король Людовик Святий взяв участь у святковій Службі Божій у базиліці. Ця церква не була повністю закінчена, у 1909 році археологічні розкопки показали, що 5 романських капітелей, зроблених у Франції, так і не були поставлені. Після поразки хрестоносців в битві при Хаттіні Назарет повернувся під мусульманське панування, але Саладін дозволив ченцям-францисканцям залишитися і здійснювати служби в церкві. Церква була зруйнована у 1260 у після взяття Назарета Бейбарсом I. У наступні століття францисканців кілька разів виганяли однак вони поверталися знову в Назарет в залежності від політичної ситуації.
  • У 1620 році друзький емір Фахр ад-Дін II остаточно дозволив францисканцям повернутися в Назарет. Вони спорудили на руїнах церкви невелике святилище над гротом. У 1730 р. Дагер дозволив будівництво нової церкви. Ця церква була збільшена і перебудована у 1877 році, а у 1954 році повністю розібрана для будівництва нової будівлі базиліки, яке було завершено у 1969 році. Автором проекту будівлі базиліки став італійський архітектор Джованні Муціо. Перед початком будівництва були проведені великі археологічні дослідження. Результати розкопок представлені у створеному при базиліці археологічному музеї. Адміністративно базиліка належить до латинського Патріархату Єрусалиму, однак нею продовжує опікуватися Орден францисканців.

Має почесний статус «малої базиліки», присвоєний їй у 1964 році папою Павлом VI. Базиліку освячено 23 березня 1969 року. Місце християнського паломництва. Папа Іван-Павло II відслужив Літургію у базиліці під час своєї 91 поїздки за кордон 25 березня 2000 року[1], а Бенедикт XVI 14 травня 2009 року. Подвір'я та інтер'єр базиліки прикрашені іконами Божої матері із різних країн світу у тому числі України — копією Ікони Божої Матері Зарваницької. До Базиліки Благовіщення примикає Церква Святого Йосипа, побудована на місці будинку де проживало святе сімейство.

Галерея

Див. також

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.