Латинський патріархат Єрусалима

1099 року Єрусалим був захоплений учасниками Першого хрестового походу, заснувавши Єрусалимське королівство, що існувало майже 200 років. Латинська ієрархія була встановлена в Єрусалимському королівстві під владою латинського патріарха Єрусалимського, до самого того часу, коли всі християни на Святій землі опікувались Православним патріархом Єрусалимським. Коли рештки Єрусалимського королівства здались мамлюкам 1291 року, латинська ієрархія була ліквідована в Леванті. Однак Римо-католицька Церква продовжила призначати титульних патріархів Єрусалима, які після 1374 року розміщувались у базиліці Сан Лоренцо фуорі ле Мура в Римі.

За часів існування Єрусалимського королівства латинський патріархат був розділений на чотири митрополії — їхні глави мали титули архієпископів Тіра, Цезареї, Назарета й Петри, а також багато суфраганних єпархій. Латинський патріарх керував Латинським кварталом міста Єрусалима (Гріб Господній і безпосереднє оточення), та мав як своїх прямих суфраганів-єпископів Лідди-Рамали, Вифлеєма, Хеврона та сектору Гази, й абатів Храму, гори Сіон і гори Оливи.

Архієпископ П'єрбаттіста Піццабалла, латинський патріарх Єрусалима з 2020 року

Титул латинський патріарх Єрусалима було відновлено як чинний пост 1847 року для єпископа Йосифа Валерги. Латинський патріарх Єрусалима — нині єпархіальний єпископ католиків латинського обряду на Святій землі, включаючи Йорданію та Кіпр. Від червня 2016, коли у відставку у зв'язку з досягненням 75-річного віку подав патріарх Фуад Туаль, пост патріарха вакантний. Апостольським адміністратором патріархату є архієпископ П'єрбаттіста Піццабалла[2].

Місце проживання Патріарха розміщується в Старому місті Єрусалима, натомість семінарія, що відповідає за літургійну освіту, 1936 року була переміщена до Бейт-Джали, за 10 км на південь від Єрусалима.

• Арнульф де Роол (1099);
• Даїмберт Пізанський (1099–1102);
• Еремар (1102);
• Даїмберт Пізанський (відновлений) (1102–1107);
• Гіббелен Арльський (1107–1112);
• Арнульф де Роол (відновлений) (1112–1119);
• Гармон Пікіньї (1119–1128);
• Стефан (1128–1130);
• Вільям I Малінський (1130–1145);
• Фульк Ангулемський (1146–1157);
• Аіальрік Несль (1157–1180);
• Іраклій (1180–1191).

Єрусалим втрачено 1187; резиденція патріарха перенесена в Акру:

• • Sede vacante (1191–1194);
• Аймаро Монако де Корбіцці (1194–1202);
• Соффредо Ерріко Гаетані (1202–1204);
• Альберт Авогадро (1204–1214);
• Рауль Меренкур (1214–1225);
• Жеральд Лозаннський (1225–1238);
  • Sede vacante (1238–1240), Жак де Вітрі був призначений, але ніколи не сдужив;
• Роберт Нантський (1240–1254);
• Жак Панталеон Кур-Пале (1255–1261), майбутній папа римський Урбан IV;
• Вільям II Еджен (1261–1270);
• Томас Аньї Косенцький (1271–1277);
• Іоанн Версальський (1278–1279);
• Еліхуа (1279–1287);
• Микола Анапс (1288–1294).

Акра втрачена 1291 року; резиденція переміщена на Кіпр, а згодом — в Рим після 1374; тільки почесні патріархи до 1847 року.

• • невідомо
• Ентоні Бек (1306–1311), також князь-єпископ Дарему в Англії з 1284 до 1310.
  • невідомо
• Францисканські кустоси (гросмейстери Ордена Святого Гробу Господнього) утримували титул з 1342 до 1830 року за Папською буллою Gratiam agimus папи римського Климента VI (якщо хтось конкретно не призначався на посаду).
• Петро Палуданус (1329–1342);
• Елі де Набіналь (1342–1348);
• Філіп де Кабассоль (помер 1372);
• Філіп Алансонський (помер 1397);
• Бертран де Шанак (?-1401?);
  • невідомо;
• Родріго де Карвахаль (1523–1539);
  • невідомо;
• Джованні Антоніо Факкінетті (1572–1585), майбутній папа римський Іннокентій IX;
• Шипіоне Гонзага (1585?-?);
• Франческо Ченніні де Саламандрі (1618–1645);
  • Sede vacante;
• Камілло Массімо (1653–1677);
• Бандіно Панчіатічі (1689–1698?);
• Франческо Мартеллі (1698–1717?);
  • невідомо;
• Вінсан Луї Готті (1728–1729);
• Помпео Альдрованді (1729–1734);
• Томмазо Червіні (1734–1751);
• Томмазо де Монкада (1751–1762);
• Георгіус Марія Ласкаріс (1762–1795);
  • Sede vacante (1795–1800);
• Мікеле ди П'єтро (1800–1821);
• Франческо Марія Фенці (1816–1829);
• Огастус Фосколо (1830–1847), пізніше латинський патріарх Олександрійський, 1847–1860.

Відновлення резиденції латинських патріархів Єрусалима з юрисдикцією (1847).

• Йосиф Валерга (1847–1872);
• Вінсент Брако (1872–1889);

Відновлено ієрархію латинського патріархату (1889).

• Луїджі П'яві (1889–1905);
  • вакант (1905–1907);
• Філіпо Камассей (1907–1919);
• Луїджі Баласіна (1920–1947);
  • Sede vacante (1947–1949);
• Альберто Горі (1949–1970);
• Джакомо Джузеппе Бельтрітті (1970–1987);
• Мішель Саббах (1987–2008);
• Фуад Туаль (2008—2016);
  • Sede vacante (2016—2020)
• П'єрбаттіста Піццабалла (з 24 жовтня 2020)

• Патріарх Венеції
• Патріарх Лісабона

• Інтернетна сторінка патріархату