Церква Благовіщення (Назарет)

церква Благовіщення ; івр. כנסיית גבריאל הקדוש‎
	Церква над джерелом Богородиці в Назареті
Тип споруди	церква і православний храм
Розташування	Ізраїль, Назарет ; Кустодія Святої Землі
Початок будівництва	1750 рік
Будівельна система	церква
Належність	Православна церква Єрусалима
Адреса	Назарет
Епонім	Благовіщення Пресвятої Богородиці
Вебсайт	www.jerusalem-patriarchate.info
	Церква Благовіщення (Назарет) (Ізраїль)
	Церква Благовіщення у Вікісховищі

Це́рква Благові́щення над джерелом Пресвятої Богородиці в місті Назареті (івр. כנסיית גבריאל הקדוש‎) — грецька православна «церква Архангела Гавриїла» над джерелом Пресвятої Богородиці. Пов'язані дві назви з подією благої звістки для Діви Марії від Архангела Гавриїла. Розміщена у місті Назареті, де мешкала Діва Марія, тому її називали «Марія з Назарету». Ця церква є парафіяльним храмом православної арабської громади міста Назарета. Відноситься до Назаретської митрополії Православної церкви Єрусалима грецької патріархії[1]. Водяне джерело досі є діючим для відвідування паломниками.

Історія

Канонічні Євангелія не вказують про подію Благовіщення коло джерела води. Але апокрифічне протоєвангеліє Якова вказує на це[2]. Звідси виникла виникла східна православна традиція шанування образу «Благовіщення біля колодязя», а також виник храм на зазначеному місці у місті Назарет, де мешкала Богородиця та вела звичайний повсякденний побут[3].

А згідно канонічного Євангелія (Лк. 1:28-33) зазначена подія відбулася у домі її обручника Йосипа, на якому споруджено пізніше католицьку базиліку Благовіщення.

Перший храм на вказаному місці заснували в IV столітті під час правління імператора Костянтина Великого[4]. За свідченням блаженного Ієроніма Стридонського (*342-†420 рр.) в Палестині (вже у 380 р.) у Назареті існувало два храми, присвячені Благовіщенню:

один на місці Благовіщення Архангелом Гавриїлом та інший там,
де жило святого сімейства (базиліка Благовіщення).

Ці свідчення підтверджує у своєму оповіданні «про Святі місця» (близько 670 р.) західний паломник Аркульф. Також ці відомості повідомляє в творі «про Святі місця» (близько 720 р.) Беда Преподобний. Західний святий Віллібальд (близько 723–726 pp.) свідчить про дві церкви, що з боку сарацинів чинилися спроби зруйнувати церкву над джерелом води. І згодом мусульмани руйнують храм згідно спогадів західного паломника Зефульфа, який відвідав Святу Землю в 1102–1103 рр., м. Назарет описується спустошеним сарацинами, а водне джерело оточене тільки колонами і плитами[5]. Про «круглу церкву» (ротонду) на цьому місці прикрашену колонами і мармуром, свідчить ігумен Данило Паломник — православний паломник, який відвідав Святу Землю в 1106 році. Про джерело води, що б'є в церкві, згадує паломник Фока в 1177 році. Султан Бейбарс в XIII столітті знищив всі храми міста Назарету.

Вже сучасна церква була побудована в 1750 році при значній допомозі Російської імперії. Водяне джерело Пресвятої Богородиці знаходиться в глибині цього храму в окремому притворі з влаштованим над ним престолом. В ньому використовуються елементи більш старовинних споруд. Над джерелом — шанований образ «Благовіщення біля колодязя». На пожертви одного з грецьких купців, майстром Андрієм в 1767 р. був виготовлений різьблений позолочений іконостас з дуба. Приміщення церкви у 2-й половині XIX століття приходять в запустіння і ветхість. Наприкінці XIX ст. за сприяння Імператорського Православного Палестинського Товариства на храм була зібрана певна сума коштів з метою ремонту та оновлення. Згаданим Товариством для храму Благовіщення були пожертвувані: золота лампада, поміщена над місцем Благовіщення і ікони Благовіщення, цілування Пресвятої Богородиці і святої праведної Єлисавети (виконані начальником Троїце-Сергієвої іконописної майстерні — ієромонахом Симеоном[6]). Також зазначене Товариство збудувало паломницьке Сергіївське подвір'я для прочан, поруч з православним храмом Благовіщення над джерелом Пресвятої Богородиці в 1904 р.. Розпис стін храму в стародавньому візантійському стилі виконана в 1977–1978 рр., румунськими художниками Михайлом і Гавриїлом Марасанами[7].

Галерея

Грот для проходу до водяного джерела під церквою Церква Благовіщення (Архангела Гавриїла) у Назареті
Вимощене водяне джерело під церквою Церква Благовіщення (Архангела Гавриїла) у Назареті
Прохід (грот) до водяного джерела під церквою Церква Благовіщення (Архангела Гавриїла) у Назареті
Монети паломників біля джерела під церквою Церква Благовіщення (Архангела Гавриїла) у Назареті
Вид на грот (прохід) до водяного джерела
Вид із гроту (в проході) від водяного джерела
Ікона церкви Благовіщення (Архангела Гавриїла) у Назареті
Вид в нутрі храму
Вид з вулиці на храм
Вид на вхід до храму
Вид на вхід до храму
Вид в нутрі храму
Вид в нутрі храму
Вид в нутрі храму
Вид в нутрі храму

Див. також

Базиліка Благовіщення

Примітки

ΠΑΤΡΙΑΡΧΕΙΟΝ ΙΕΡΟΣΟΛΥΜΩΝ — Офіційний сайт Православної церкви Єрусалима (гр.)
«Протоевангелие от Иакова. Глава 11:1-3», сайт «Христианство в искусстве» (рос.)
Н. Н. Лисовой // Благовещение у кладезя. Приди и виждь. Свидетельства Бога на Земле, изд. Информационное агентство Русской Православной Церкви, г. Москва 2000 г. Стр. 15 (рос.)
Место Благовещения: православное и католическое предание. Архимандрит Августин (Никитин). Святая Земля. Издание Русской Духовной Миссии в Иерусалиме. 2011 г. Стр. 24 (рос.)
Профессор А. А. Дмитриевский // Праздник Благовещения Пресвятыя Богородицы в Назарете и паломническия хождения по Галилее в марте месяце, изд. Императорского Православного Палестинского Общества, г. С.-Петербург, 1909 г., сайт «Россия в красках» (рос.)
Русские учреждения в Назарете. 3 августа 1906 г. Россия в Святой Земле. Документы и материалы. Том 1. г. Москва. Изд. «Международные отношения». 2000 г. Стр. 651 (рос.)
Н. Н. Лисовой // Благовещение у кладезя. Приди и виждь. Свидетельства Бога на Земле, изд. Информационное агентство Русской Православной Церкви, г. Москва 2000 г. Стр. 17 (рос.)

Джерела

Россия в Святой Земле. Документы и материалы. Том 1. Москва. Изд. «Международные отношения». 2000 г. ISBN 5-7133-1063-9 (т.1) (рос.)
Н. Н. Лисовой. Приди и виждь. Свидетельства Бога на Земле. Информационное агентство Русской Православной Церкви. Москва 2000 г. ISBN 5-900349-04-7 (рос.)
Архимандрит Августин (Никитин). Святая Земля. Издание Русской Духовной Миссии в Иерусалиме. 2011 г. ISBN 978-5-904566-01-2 (рос.)
Профессор А. А. Дмитриевский. Церковные торжества на православном востоке в дни великих праздников. Издание Императорского Православного Палестинского Общества. С.-Петербург. Типография В. Киршбаума. 1909 г. (рос.)

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] ΠΑΤΡΙΑΡΧΕΙΟΝ ΙΕΡΟΣΟΛΥΜΩΝ — Офіційний сайт Православної церкви Єрусалима (гр.)

[2] «Протоевангелие от Иакова. Глава 11:1-3», сайт «Христианство в искусстве» (рос.)

[3] Н. Н. Лисовой // Благовещение у кладезя. Приди и виждь. Свидетельства Бога на Земле, изд. Информационное агентство Русской Православной Церкви, г. Москва 2000 г. Стр. 15 (рос.)

[4] Место Благовещения: православное и католическое предание. Архимандрит Августин (Никитин). Святая Земля. Издание Русской Духовной Миссии в Иерусалиме. 2011 г. Стр. 24 (рос.)

[5] Профессор А. А. Дмитриевский // Праздник Благовещения Пресвятыя Богородицы в Назарете и паломническия хождения по Галилее в марте месяце, изд. Императорского Православного Палестинского Общества, г. С.-Петербург, 1909 г., сайт «Россия в красках» (рос.)

[6] Русские учреждения в Назарете. 3 августа 1906 г. Россия в Святой Земле. Документы и материалы. Том 1. г. Москва. Изд. «Международные отношения». 2000 г. Стр. 651 (рос.)

[7] Н. Н. Лисовой // Благовещение у кладезя. Приди и виждь. Свидетельства Бога на Земле, изд. Информационное агентство Русской Православной Церкви, г. Москва 2000 г. Стр. 17 (рос.)