Байя (Угорщина)

Байя знаходиться за 150 кілометрах на південь від Будапешта і за 108 кілометрах на північний захід від Кечкемета. Місто стоїть на лівому березі Дунаю, який розділяє тут два великих регіони Альфельд і Південне Задунав'я. Також в місті протікає річка Шуговиця. В Байї закінчуються дві автодороги — уздовж Дунаю йде магістраль Будапешт — Шольт — Байя і зі сходу на захід йде дорога Сегед — Байя.

У місті також є залізнична станція і річковий порт.

На протилежному від Байї березі Дунаю знаходиться заповідний ліс Геменц, що входить до складу національного парку Дунай-Драва.

Ім'я міста має турецьке походження, походить від турецького слова «бик». В австрійський період місто було, крім того, відоме під німецьким ім'ям Франкенштадт. Численна раніше слов'янська громада міста також називала його Байя.

Вперше місто згадується в 1308 році. Під час турецької окупації XVI—XVII ст Байя була центром регіону. Під час турецького правління в місто переселилася велика кількість хорватів і сербів, які стали складати переважна більшість жителів Байї. Перехід міста під владу Габсбургів в кінці XVII століття викликав нову хвилю переселенців в місто, в основному це були німці. За даними 1715 році в Байї було 237 будинків, з яких 216 були південнослов'янські, 16 угорські та 5 — німецькі. У другій половині XVIII століття в місто стали переселятися угорці з інших регіонів країни, а також євреї.

Завдяки вигідному розташуванню на перехресті торгових сухопутних і річкових шляхів місто швидко росло і перетворювалося на важливий траснпортних центр — через Байю проходила значна частина угорського експорту зерна і вина до Австрії і Німеччини.

В XIX столітті з зростанням значення залізничного транспорту і падіння ролі річкових перевезень місто вступив в період занепаду. Залізнична магістраль, яка пов'язала Будапешт с Загребом і адріатичним портом Фіуме (суч. Рієка) пройшла стороною; в Байю була побудована лише тупикова гілка.

Наприкінці першої світової війни Байя була зайнята сербськими військами, деякий час існувала можливість, що місто відійде до новоутвореного Королівства сербів, хорватів і словенців (згодом Югославії). Однак Версальський договір, зрештою, залишив Байю за Угорщиною, наслідком чого стала масова еміграція в Югославію слов'янського населення міста та приплив у нього угорських переселенців із територій, відторгнутих після війни в Угорщини.

Після другої світової війни в місті було побудовано кілька промислових підприємств, серед них велика текстильна фабрика; а також введений в стрій міст через Дунай.

Важливий транспортний вузол: пристань і міст через Дунай, залізнична станція. Харчова, текстильна і деревообробна промисловість; сільськогосподарське машинобудування.

Національний склад населення: 93,5 % угорці; 2,7 % німці; хорвати, серби, словаки, цигани. До Другої світової війни в місті була велика єврейська громада.

Головна визначна пам'ятка міста — францисканський монастир св. Антонія XVII століття. В Байї — 15 діючих церков, більша частина — католицькі, є протестантські і православна. У місті розташовані кілька музеїв і картинних галерей з постійною експозицією, є пам'ятник жертвам холокоста.

• Сомбор, Сербія
• Годмезевашаргей, Угорщина
• Тиргу-Муреш, Румунія
• Синджорджу-де-Педуре, Румунія
• Вайблінген, Німеччина
• Аржантан, Франція
• Тистед, Данія
• Лабін, Хорватія