Балицький Леонід Маркович

Леоні́д Ма́ркович Ба́лицький (нар. 25 травня 1917(19170525) — пом. 4 червня 1990) — радянський військовик часів Другої світової війни, механік-водій танка Т-34 424-го танкового батальйону 56-ї гвардійської танкової бригади 7-го гвардійського танкового корпусу (3-я гвардійська танкова армія, 1-й Український фронт), гвардії старший сержант. Герой Радянського Союзу (1944).

Леонід Маркович Балицький
Народження 25 травня 1917(1917-05-25)
Бузникувате, Юзефпільська волость, Балтський повіт, Подільська губернія, Російська імперія
Смерть 4 червня 1990(1990-06-04) (73 роки)
Балта, Одеська область, Українська РСР, СРСР
Країна  СРСР
Приналежність  Радянська армія
Вид збройних сил сухопутні війська
Рід військ  танкові війська
Освіта Одеський державний аграрний університет
Роки служби 1938—1945
Звання  Старший лейтенант
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди

Біографія

Народився 25 травня 1917 року в селі Бузникувате Юзефпільської волості Балтського повіту Подільської губернії Російської імперії (нині — Вільшанський район Кіровоградської області) в селянській родині. Українець. Закінчив школу робітничої молоді, працював ковалем у паровозному депо станції імені Т. Шевченка.

До лав РСЧА призваний Смілянським РВК Київської області у травні 1938 року. Учасник німецько-радянської війни з вересня 1941 року. Воював на Південно-Західному, Волховському, Центральному, Воронезькому і 1-у Українському фронтах. У 1941 році був поранений. Член ВКП(б) з 1943 року.

Особливо гвардії старший сержант Л. М. Балицький відзначився під час форсування Дніпра на київському напрямку. 4 листопада 1943 року в районі Святошина, діючи у нічних умовах, під сильним вогнем супротивника своїм танком першим прорвав ворожу оборону й відрізав шляхи відходу ворога по шосе Київ — Житомир. Першим увірвався у Святошин, знищивши вогнем і гусеницями 3 протитанкові гармати, 2 автомашини, 3 міномети та близько 150 солдатів і офіцерів супротивника. Перебуваючи у тилу ворога, отримав завдання прорватись через його бойові порядки й доправити термінове донесення у штаб танкового корпусу. Під час бою танк був пошкоджений, проте Л. М. Балицький під ворожим вогнем відремонтував його, чим сприяв успішному виконанню бойового завдання[1].

У 1944 році закінчив Горьковське військово-політичне училище. З 1945 року старший лейтенант Л. М. Балицький — у запасі.

У 1951 році закінчив Одеський сільськогосподарський інститут. Мешкав у місті Балта Одеської області, працював агрономом, з 1972 року — директором радгоспу.

Помер 4 червня 1990 року.

Нагороди

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10 січня 1944 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм, гвардії старшому сержанту Балицькому Леоніду Марковичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 2127)[2].

Також був нагороджений орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня (11.03.1985), Червоної Зірки (21.08.1943) і медалями.

Примітки
  1. Нагородний лист — представлення до звання Героя Радянського Союзу(рос.). Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 24 листопада 2014.
  2. Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза генералам, офицерскому, сержантскому и рядовому составу Красной Армии» от 10 января 1944 года // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик : газета. — 1944. — 19 января (№ 3 (263)). — С. 1

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.