Банах Павло Ілліч

Павло́ Ількович Ба́нах (псевдонім і криптоніми — Розлавецкий, Бнх; 6 квітня (18 квітня) 1869(18690418), с. Винники, нині місто Львівської області — 6 жовтня 1935, Львів) — український педагог, літератор, громадський діяч.

Павло Ілліч Банах
Народився 6 квітня 1869(1869-04-06)
Винники, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина
Помер 6 жовтня 1935(1935-10-06) (66 років)
Львів, Польська Республіка
Поховання
Личаківський цвинтар : 
Громадянство  Австро-Угорщина
 ЗУНР
 Польща
Національність українець
Діяльність педагог, літератор, громадський діяч
Діти Тарас-Володимир, Нестор

Життєпис

Народився 6 квітня (18 квітня) 1869(18690418) року у селі Винники, нині — місто Винники Львівської області, Україна (тоді Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина) в родині службовця тютюнової фабрики.

Навчався у народній школі с. Винники, цісарсько-королівській Львівській реальній школі, де 1882 року закінчив І клас. 1887 року закінчив навчання у чоловічій вчительській семінарії у Львові.

У 1891—1895 роках працював вчителем у школах сіл Лисиничі та Рудне Львівського повіту. Упродовж 1896—1905 років працює старшим вчителем школи у Бучачі (з короткою перервою на роботу в Самборі — заступник учителя місцевої вчительської семінарії), 1905 року — заступник вчителя Заліщицької вчительської семінарії, у 1906—1907 роках — заступник вчителя Тернопільської вчительської семінарії. У 1907—1922 роках працював спочатку вчителем, а згодом професором учительської чоловічої семінарії у Сокалі.

Був делегатом Української Національної Ради Західної Української Народної Республіки від повіту Сокаль[1][2]. Організатор українського війська в Сокалі на початку листопада 1918 року. Інспектор народного (початкового) шкільництва в Сокальському повіті.

Член радикального клубу УНРади. Учасник Надзвичайного з'їзду УНДП у Станиславові (28—29 березня 1919 р.). Діяч УНДП, член Народного комітету, член Повітової УНРади у Сокалі (25 жовтня 1918 — травень 1919 року). Опублікував низку статей, переважно на педагогічну тематику, оповідання в газеті «Дїло».

Перейшов за Збруч разом з урядом ЗУНР. Служив у Галицькій Армії. Інтернований в таборі «Українська бригада в Німецькім Яблоннім» у місті Німецьке Яблінне (Чехословаччина, 3 січня 1920 — 2 лютого 1921 року). Викладав українську мову на курсі для підстаршин, читав лекції з ботаніки[3].

Повернувся в Галичину після поразки Визвольних змагань. Помер 6 жовтня 1935 року у власному помешканні на вул. Мучній у Львові. Похорони відбулися 8 жовтня 1935 року на розташованому неподалік Личаківському цвинтарі, де похований у спільній могилі з сином Нестором на полі № 63 Личаківського цвинтаря[4].

Примітки
  1. Історія ЗУНР, 1995, с. 83.
  2. Додатки / Організація цивільної влади ЗУНР у повітах Галичини (листопад — грудень 1918 року). ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 9 серпня 2017. Процитовано 10 березня 2015.
  3. Байцар А. (18 квітня 2014). Видатні винниківчани: Банах Павло — український педагог, літератор, політичний діяч. plus.lviv.ua. Процитовано 14 листопада 2021.
  4. Байцар А. (3 червня 2017). Видатні винниківчани. Банахи (батько та сини) — борці за волю України. baitsar.blogspot.com. Процитовано 14 листопада 2021.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.