Банкова вулиця

Ба́нкова ву́лиця — вулиця у Печерському районі міста Києва, місцевість Липки. Пролягає від Інститутської до Круглоуніверситетської вулиці.

Банкова вулиця
Київ
Будинок із химерами та Офіс Президента України
Місцевість Липки
Район Печерський
Колишні назви
Цареводарська, Треповська, Комуністична, Бісмаркштрасе, Орджонікідзе
Загальні відомості
Протяжність 550 м
Координати початку 50°26′50″ пн. ш. 30°31′49″ сх. д.
Координати кінця 50°26′36″ пн. ш. 30°31′33″ сх. д.
Поштові індекси 01008, 01024, 01220
Транспорт
Найближчі станції метро  «Хрещатик»,
 «Майдан Незалежності»
Автобуси А 24, 62 (по вул. Михайла Грушевського)
Маршрутні таксі Мт 238 (по вул. Михайла Грушевського)
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлі Будинок з химерами
Зовнішні посилання
Код у реєстрі 10058
У проєкті OpenStreetMap r372700
Мапа
 Банкова вулиця у Вікісховищі

Прилучається Лютеранська вулиця та сходи до площі Івана Франка.

Історія

Вулиця виникла у 70-ті роки XIX століття, назву Банкова отримала на честь розташованої навпроти неї будівлі Київської контори Державного банку (вул. Інститутська, 7, будівля зведена 1840 року, неодноразово перебудовувалася). Також вживалися паралельні назви Цареводарська (була запропонована генерал-ад'ютантом Ф. Треповим — власником садиби, через яку прокладали вулицю, але цю назву не було офіційно затверджено) і Треповська (також неофіційна назва, походила від прізвища власника). Спершу вулиця складалася з одного кварталу між Інститутською та Анненковською вулицями.

У 1919 році вулиця отримала назву Комуністична[1][2]. У 1935 році було прокладене її продовження — квартал до Круглоуніверситетської вулиці.

У 1936 році на честь 50-річчя радянського партійного і державного діяча Серго Орджонікідзе отримала назву вулиця Орджонікідзе[3] (підтверджено 1938[4] та 1944 року[5]). Під час німецької окупації міста у 1942–1943 роках — Бісмаркштрасе (нім. Bismarck Str.)[6].

1992 року вулиці повернуто історичну назву — Банкова[7].

Пам'ятки архітектури

Установи та заклади

№ 9-11 — Адміністрація Президента України (колишня будівля КОВО, 1936—1939 роки, архітектор Сергій Григор'єв).

Будинок № 10 є офіційною резиденцією Президента України, разом із тим до будівлі організовуються екскурсії.

Особистості

У будинку № 8 (не зберігся) у 90-х роках XIX століття мешкав художник Михайло Нестеров.

Будинок № 12 зведений для наукових співробітників, тут проживали академіки Михайло Федоров, Костянтин Воблий, Левко Ревуцький, Михайло Птуха, Микола Холодний, Овксентій Корчак-Чепурківський, Михайло Кравчук, професор Петро Буйко.

Меморіальні дошки
Меморіальна дошка на будинку № 12

На будинку № 12 26 квітня 1985 року встановлено меморіальну дошку на честь професора, Героя Радянського Союзу Петра Буйка, який мешкав у цьому будинку у 1936—1941 роках. Дошку виготовлено у вигляді бронзового барельєфу за проектом скульптора Бориса Микитенка та архітектора Миколи Фещенка.

У фоє Будинку письменників (№ 2) знаходилися меморіальна дошка Ярославу Галану (відкрита 24 жовтня 1953 року; мармур) та три меморіальні дошки на честь письменників, загиблих у роки Великої Вітчизняної війни (відкриті у 1950 році; мармур). Усі вони втрачені у 1990-х роках під час реконструкції будинку.

На будинках № 2 та № 12 висіли анотаційні дошки на честь Серго Орджонікідзе, чиє ім'я протягом тривалого часу носила вулиця. Гранітні дошки відкриті 5 листопада 1965 року (архітектор Валентина Шевченко), зняті у 1992 році після перейменування вулиці.

На будинку № 8 висіла меморіальна дошка на честь художника Михайла Нестерова (1862 1942), який жив і працював у цьому будинку у 1899—1903 роках. Мармурову дошку роботи скульптора Івана Макогона було відкрито 3 червня 1963 року. Пізніше історичний будинок було знесено, на його місці зведено адміністративну будівлю.

Обмеження руху

Транспортний рух вулицею повністю обмежений, починаючи з буд. № 6—8 до буд. № 12. Рух пішоходів обмежується під час проведення державних заходів біля будинку Адміністрації Президента України.

Цікаві факти

З 1905 приблизно до 1946 року Банковою вулицею пролягала трамвайна лінія, що сполучала Бессарабську площу з вул. Михайла Грушевського (тоді, відповідно Олександрівською та Кірова), у різний час маршрути № 7 та № 18.

Примітки
  1. От Киевского Исполкома. Приказ коллегии городского хозяйства // Вісти / Известия. — 1919. — № 29. — 23 марта. — С. 4. (рос.) Архівовано з першоджерела 3 серпня 2014.
  2. Переименование улиц // Известия / Вісти. — 1920. — № 13. — 4 января. — С. 4. (рос.) Архівовано з першоджерела 3 серпня 2014.
  3. Вулиця імени Серго Орджонікідзе // Більшовик : вечірня газета. — Київ, 1936. — № 252 (1070). — 29 жовтня. — С. 1. Архівовано з першоджерела 9 вересня 2018.
  4. Постанова президії Київської міської Ради робітничих, селянських та червоноармійських депутатів від 11 листопада 1938 року № 1082/6 «Про перейменування вулиць м. Києва» // Державний архів м. Києва, ф. Р-1, оп. 1, спр. 10720, арк. 30, 30зв, 31, 31зв, 32, 32зв, 33. Архівовано з першоджерела 28 листопада 2015.
  5. Постанова виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 6 грудня 1944 року № 286/2 «Про впорядкування найменувань площ, вулиць та провулків м. Києва». Дод. № 1. Дод. № 2. // Державний архів м. Києва, ф. Р-1, оп. 4, спр. 38, арк. 65–102. Архівовано з першоджерела 22 червня 2013. Архівовано з першоджерела 22 червня 2013. Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.
  6. Себта Т. Топонімічні перейменування в окупованому Києві // Київ і кияни. Матеріали щорічної науково-практичної конференції (Музей історії міста Києва). — К.: Кий, 2010. — Вип. 10. — С. 195–213.
  7. Розпорядження Представника Президента України у місті Києві від 11 вересня 1992 року № 1043 «Про повернення вулицям історичних назв». Архівовано з першоджерела 4 березня 2013.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.