Баран Євген Михайлович

Євген Баран народився 23 травня 1961 в селі Джурині Чортківського району Тернопільської області.

Закінчив філологічний факультет Львівського університету (нині — ЛНУ ім. І. Франка) та аспірантуру Інституту літератури НАН України.

1994 року захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук.

З 1998 року — доцент кафедри української літератури Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника.

2009—2019 — голова Івано-Франківської обласної організації Національної спілки письменників України.

З 30 липня 2021 — голова громадської організації «Товариство письменників і журналістів».

Автор книг літературно-критичних текстів та есеїстики:

• «Замах на міражі» (1997);
• «Зоїлові трени» (1998);
• «Українська історична проза II половини XIX ст. і Орест Левицький» (1999);
• «Звичайний читач» (2000);
• «Навздогін дев'яностим» (2006);
• «Читацький щоденник — 2005» (2006);
• «Порнографічна сутність правди» (2007);
• «Наодинці з літературою» (2007);
• «У полоні стереотипів та інші есеї» (2009);
• «Тиша запитань»(2011);
• «Дев'яності навиворіт» (2011);
• «Повторення пройденого» (2013);
• «Шоколадна Україна» (2016);
• «Недописана книга» (2016);
• «Недописана книга. Частина инча» (2017);
• «Говорить Євген Баран» (2018);
• «З „Книги Живих“» (2021);
• «25 монологів про літературу» (2021).

Перекладає з польської мови:

• «Писане дощем» — книга поезій Божени Боби-Диґи (передмова Євгена Барана; переклад Євгена Барана і Олександра Гордона) — Львів, 2008;
• «Поезія єднання: вірші з Кракова» (передмова Габрієли Матушек; переклад Євгена Барана і Олександра Гордона) — Львів, 2008.

Заступник головного редактора журналу «Золота ПЕКТОРАЛЬ».

Упорядник і співупорядник видань:

• Тарас Мельничук. Твори в 3-х томах. — Коломия, 2006.
• Микола Яновський. Гірське серце. Вибране. — Івано-Франківськ, 2008.
• Слово о полку Ігоревім у віршованих і прозових перекладах українською та польською мовами. — Івано-Франківськ, 2011.
• Антін Могильницький. Твори. — Івано-Франківськ, 2011.
• Вічний Павло: [Спогади про Павла Добрянського]. — Івано-Франківськ, 2012.
• Михайло Козоріс. Вибрані твори. — Івано-Франківськ, 2013.
• Літературне Прикарпаття. Антологія. — Коломия, 2013.
• Ольга Дучимінська. Вибрані твори. — Івано-Франківськ, 2014.
• Тарас Франко. Вибране: У 2-х томах. — Івано-Франківськ, 2015.
• Рай-хата. — Івано-Франківськ, 2016.
• Франкіяна Прикарпаття. — Брустурів, 2016.
• …Зродились ми великої години… Літературно-історичний альманах. — Івано-Франківськ, 2017.
• Василь Ганущак. Жбан запашного напою. — Івано-Франківськ, 2017.
• «Бурлака»: Спогади про Тараса Мельничука. — Івано-Франківськ, 2018.
• Ці спогади сповиті у любов [спогади про Василя Олійника]. — Івано-Франківськ, 2018.
• Антон Морговський. Вибране. — Івано-Франківськ, 2018;
• Почесні громадяни міста Івано-Франківська, 2019;
• Олег Лишега. Відлуння. — Івано-Франківськ, 2019;
• Михайло Мочульський. Вибране. — Івано-Франківськ, 2019;
• Каміння поколінь: Альманах, присвячений Тарасові Мельничуку. — Івано-Франківськ, 2019;
• Микола Євшан у контексті доби: матеріяли всеукраїнської науково-практичної конференції. — Івано-Франківськ, 2019;
• Дух Букви: Антологія. — Івано-Франківськ, 2019;
• Микола Євшан. Вибране. — Івано-Франківськ, 2020;
• Василь Стефаник. Твори у трьох томах (чотирьох книгах). — Івано-Франківськ, 2020;
• Стефаниківський ЧИН: Антологія. — Івано-Франківськ, 2021;
• Юрій Стефаник. Статті, рецензії, нариси. — Івано-Франківськ, 2021;
• Від землі Стефаника. Антологія творів лауреатів премії імені Василя Стефаника. — Івано-Франківськ, 2021.

Є автором передмови «Двері в инчий світ» до збірки культурологічних есеїв та образків «Портрет українця» Іванни Стеф'юк[1]

Євген Баран є членом:

• Національної спілки письменників України (1997),
• Наукового товариства ім. Тараса Шевченка (2010),
• Національної спілки краєзнавців України (2012),
• Національної спілки журналістів України (2014).

Член журі:

• Всеукраїнського фестивалю любовної лірики та авторської пісні про кохання «Мовою серця» (2016).[2]
• Міжнародної літературної премії імені Григорія Сковороди «Сад божественних пісень» (2016).[3]

• Заслужений працівник культури України (2014)[4];

• Почесний краєзнавець України (2016);

• Почесної відзнаки — медалі «Почесна відзнака НСПУ», 2011;
• Почесної відзнаки — медалі «Будівничий України», 2011;
• Ювілейної відзнаки — «200 років з Дня народження Т. Г. Шевченка» (2014);
• Почесної відзнаки — медалі Івана Мазепи (2016)[5],
• Почесної відзнаки — медалі «За відродження України» (2016);
• Почесної відзнаки — медалі «За заслуги перед Прикарпаттям» (2016);
• Відзнаки міського голови м. Івано-Франківська — медалі «Міць і гордість міста» (2016);
• Ювілейної відзнаки — медалі «100 років Західноукраїнської Народної Республіки» (2018);
• Міжнародна медаль імені Олександра Довженка (2021);
• Пам'ятна медаль Івано-Франківського обласного державного центру туризму і краєзнавства учнівської молоді (2021);
• Ювілейної відзнаки — медалі «130 років Євгену Коновальцю» (2021).

Лауреат:

• Премії імені Олександра Білецького в галузі літературної критики (1999);
• Івано-Франківської міської премії імені Івана Франка (2001);
• Міжнародної літературної премії імені Миколи Гоголя «Тріумф» (2003);
• Івано-Франківської обласної премії імені Василя Стефаника (2006);
• Міжнародної премії імені Богдана-Нестора Лепкого (2007);
• Премії імені Дмитра Нитченка (2008);
• Міжнародної літературної премії імені Григорія Сковороди «Сад божественних пісень» (2009);
• Міжнародної літературної премії імені Івана Кошелівця (2010);
• Літературно-мистецької премії імені Пантелеймона Куліша (2012);
• Літературної премії імені Валер'яна Підмогильного (2012);
• Івано-Франківської обласної премії імені Антона Могильницького (2016);
• Всеукраїнської премії в галузі літератури ім. С.Сапеляка (2016);
• Літературної премії імені Тараса Мельничука (2017);
• Всеукраїнської літературної премії імені Леоніда Череватенка (2017);
• Івано-Франківської обласної премії імені Володимира Полєка в галузі краєзнавства (2017);
• Літературної премії імені Миколи Євшана (2017);
• Всеукраїнської премії «За  подвижництво у державотворенні» імені Якова Гальчевського (2019);
• Літературно-мистецької премії імені Марка Черемшини (2019);
• Літературної премії імені Павла Добрянського (2020);
• Літературно-мистецької премії імені Леся Мартовича (2021).

• Дем'янова І., Ляшкевич П. Баран Євген Михайлович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — 696 с. — ISBN 966-528-197-6.
• Ляшкевич П. А. Баран Євген Михайлович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. : І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Коорд. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. — К. : Поліграфкнига, 2003. — Т. 2 : Б — Біо. — С. 217. — ISBN 966-02-2681-0..
• Ольсич О.  (упорядник). Баран Євген // Популярна енциклопедія Львова: історія, культура, людина, місто. — Львів: «Ставропігіон», 2009. — С. 16-17.
• Карась Г. Баран Євген // Івано-Франківськ. Енциклопедичний словник / Автори-упорядники: Карась Ганна, Діда Роман, Головатий Михайло, Гаврилів Богдан. — Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2010. — 496 с. — С. 55.
• Євген Михайлович Баран : бібліографічний покажчик (до 50-річчя від дня народження) / [упоряд.: О. Б. Гуцуляк ; автор передм. Л. Т. Табачин]. — Івано-Франківськ: Видавництво Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, 2011. — 132 с. — (Серія «Вчені Прикарпатського національного університету»)

• Інфотека Буквоїду — письменники: Баран Євген
• Івано-Франківська обласна універсальна наукова бібліотека ім. І. Франка: Євген Баран
• ПНУ ім. В. Стефаника: професорсько-викладацький склад кафедри української літератури
• Баран Євген. Жінка-УКРАЇНКА. Процитовано 11 липня 2016.