Басов Микола Геннадійович

Басов Микола Геннадійович
Народився 14 грудня 1922(1922-12-14)
Усмань, Тамбовська губернія, РРФСР
Помер 1 липня 2001(2001-07-01) (78 років)
Москва, Росія
Поховання Новодівичий цвинтар
Країна СРСР, Росія
Діяльність фізик, винахідник, викладач університету, політик
Alma mater Московський інженерно-фізичний інститут
Галузь фізика
Заклад Фізичний інститут АН СРСР, Московський інженерно-фізичний інститут
Посада директор і депутат Верховної ради СРСР
Ступінь доктор фізико-математичних наук
Науковий керівник М. А. Леонтович
А. М. Прохоров
Аспіранти, докторанти Vladilen Letokhovd і Oleg Krokhind
Членство Академія наук НДР, Леопольдина, Російська академія наук, Академія наук СРСР[1], Болгарська академія наук, Шведська королівська академія інженерних наук і Індійська національна академія наукd
Відомий завдяки: один з основоположників квантової електроніки
У шлюбі з Ksenia Tikhonovna Basovad
Нагороди
Нобелівська премія з фізики (1964)
Велика золота медаль імені М. В. Ломоносова (1990)
Орден «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня
 Басов Микола Геннадійович у Вікісховищі

Микола Геннадійович Басов (14 грудня 1922, село Усмань Тамбовської губернії — 1 липня 2001) — радянський фізик, лауреат Нобелівської премії з фізики (1964).

Іноземний член Болгарської АН (1974).

Біографія

Басов народився в місті Усмань (нині місті Липецької області)[2]. Батько — Генадій Федорович Басов[2] . У 1927-у сім'я переїхала з Усмані у Воронеж. Член ВЛКСМ з 1936 по 1950. У 1941 р. Басов закінчив Воронезьку школу № 13, яка знаходилася на розі вулиць Карла Маркса та Фрідріха Енгельса.[3]

Після школи пройшов підготовку на асистента лікаря у Куйбишевській військовій медичній академії. У 1943 він пішов на фронт, служив асистентом лікаря на українському фронті.

Після війни Басов вступив до МІФІ, захистив диплом в 1950. З 1948 він працював лаборантом у Фізичному інституті імені Лебедєва АН СРСР (ФІАН), де і продовжив роботу після отримання диплома під керівництвом М. А. Леонтовича і А. М. Прохорова. У 1953 Басов захистив кандидатську, а у 1956 — докторську дисертацію.

У 1958–1972 рр. Басов був заступником директора ФІАН, а з 1973 по 1989 був директором цього інституту. Тут у 1963 він організував Лабораторію квантової радіофізики, яку очолював до своєї смерті. У 1962-у Басов був обраний членом-кореспондентом АН СРСР, а у 1966 — академіком АН СРСР, згодом обирався до президії Академії наук (член президії АН СРСР з 1967 по 1990, РАН з 1991).

Басов був головним редактором журналів « Наука», « Квант», « Квантова електроніка», « Природа», у 1978–1990 роках був головою правління Всесоюзного просвітницького товариства «Знання», був змінений на цій посаді К. В. Фроловим.

Сім'я

У 1950 у він одружився з Ксенією Тихонівною Назаровою, є батьком двох синів — Геннадія (нар. 1954) і Дмитра (нар. 1963).

Наукова діяльність

Роботи Басова присвячені квантовій електроніці і її застосуванням. Разом з А. М. Прохоровим він встановив принцип підсилення і генерації електромагнітного випромінювання квантовими системами, що дозволило у 1954 створити перший квантовий генератор (мазер) на пучку молекул аміаку. У наступному році була запропонована трирівнева схема створення інверсної заселеності рівнів, що знайшла широке застосування у мазерах і лазерах. Ці роботи (а також дослідження американського фізика Ч. Таунса) лягли в основу нового напряму у фізиці — квантової електроніки. За фундаментальну роботу у галузі квантової електроніки, яка призвела до створення лазера і мазера, Басов і А. М. Прохоров були нагороджені Ленінською премією у 1959, а у 1964 спільно з Ч. Х. Таунсом — Нобелівською премією з фізики.

Спільно з Ю. М. Поповим і Б. М. Вулом Басов запропонував ідею створення різних типів напівпровідникових лазерів: у 1962 був створений перший інжекційний лазер, потім лазери, порушувані електронним пучком, а у 1964 — напівпровідникові лазери з оптичним накачуванням. Басов також провів дослідження з потужним газовим і хімічним лазером, були створені фторводневий і йодний лазери, а потім ексимерний лазер.

Ряд робіт Басова присвячений питанням розповсюдження і взаємодії потужних лазерних імпульсів з речовиною. Йому належить ідея використання лазерів для управління термоядерним синтезом (1961), запропонував методи лазерного нагріву плазми, проаналізував процеси стимулювання хімічних реакцій лазерним випромінюванням.

Басов розробив фізичні основи створення квантових стандартів частоти, висунув ідеї нових застосувань лазерів у оптоелектроніці (такі як створення оптичних логічних елементів), виступав ініціатором багатьох досліджень з нелінійної оптики.

Нагороди

На його честь названо астероїд 3599 Басов[4].

Публікації

Книги
  • NG Basov, KA Brueckner (Editor-in-Chief), SW Haan, C. Yamanaka. Inertial Confinement Fusion, 1992, ISBN 0-88318-925-9. Research Trends in Physics Series founded by V. Alexander Stefan and published by the American Institute of Physics Press (presently Springer , New York)
  • V. Stefan and NG Basov (Editors). Semiconductor Science and Technology, Volume 1. Semiconductor Lasers. (Stefan University Press Series on Frontiers in Science and Technology) (Paperback). 1999. ISBN 1-889545-11-2
  • V. Stefan and NG Basov (Editors). Semiconductor Science and Technology, Volume 2: Quantum Dots and Quantum Wells. (Stefan University Press Series on Frontiers in Science and Technology) (Paperback). 1999. ISBN 1-889545-12-0

Статті

Література

Примітки
  1. http://www.ras.ru/win/db/show_per.asp?P=.id-58.ln-ru.dl-.pr-inf.uk-12
  2. Попов П. Басов Микола Геннадійович // воронежці: знамениті біографії в історії краю / редактор укладач Ю.Л. Польовий. — 520 с.
  3. На цьому місці у сучасному Воронежі знаходиться гімназія ім. Н. Г. Басова
  4. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Посилання
    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.