Батлейка

Термін «батлейка» походить від пол. Betleem — назви м. Вифлеєма[1].

Народний ляльковий театр прийшов у Білорусь з України (див. Вертеп) та Польщі[3]. Крім назви «батлейка\бетлейка» у Білорусі існували такі назви цього театру «Жлоб, Віфлеем, Яселка, Вяртэп». Виникнення театру ляльок в Білорусі було пов'язане з різдвяними святами (звідси й назва, адже Віфлеєм — місце народження Христа). Поширенню батлейки сприяли мандрівні семінаристи (бурсаки), в тому числі й з київської Могилянки, що привносили до репертуару батлейки сюжети шкільного театру (світського).

Якщо спочатку вся тематика батлейки була виключно біблійною, то поступово, стаючи надбанням народу в широкому сенсі слова (міщани та селянство), зокрема в період XVII—XVIII століттях, батлейка активно звертається до народно-комедійних, світських за характером постановок[4].

Вважається, що з розвитком і становленням професійного театру в Білорусі батлейка поступилась популярністю останньому. А батлейки з їх виставами продовжували активно існувати до перших десятиліть ХХ століття.

За сцену для вистав батлейки, як і в українському вертепі, правила двоярусна шафка (яка теж має назву батлейка), що мала подобу церкви або будиночка, складні якої відчинялися наче дверцята. Така шафка-ящик прикрашалась кольоровою тканиною і папером, фігурками з паличок або соломи. Вистави влаштовувались як у горішній його частині (ярусі), так і долішній. Лялькарі-батлейщики керували дерев'яними ляльками на стрижнях з прорізів у долівці ярусів.

Вистави батлейки могли бути доволі масштабними — з участю до 40 персонажів.

Загалом відомо декілька типів білоруської батлейки, серед яких осібні місця посідають влаштовані за взірцем тіньового театру (Вітебськ, Веліж), і батлейки зі швидко змінюваними прозорими декораціями (Докшиці, за що дістали назву «докшицька батлейка»[5]).

До репертуару батлейки поряд з релігійною п'єсою «Цар Ірад», народною драмою «Цар Максыміліян» входили також жанрові сценки «Мацей ды лекар», «Антон з казою ды Антоніха», «Вольскі — гендляж польські», «Бэрка-карчмар», «Цыган ды цыганка», «Ванька малы», «Паныч» тощо. Ці побудовані на білоруському фольклорі вистави були насичені соціальною сатирою, часто висміювали не лише вади людської вдачі, а й панівні класи.

Можна сказати, що білоруська батлейка — це і вид національного мистецтва, і форма розваги й дозвілля, й спроби висловлення за допомогою соціальної сатири протестних настроїв населення.

З огляду на релігійну складову батлейки, за СРСР, власне у БРСР цей вид народного мистецтва не культивувався, адже релігія як сфера людської життєдіяльності в Радянському Союзі відкидалася. Щоправда у перші роки білорусизації (білоруський варіант радянської коренізації) батлейку досліджували, наприклад відомий фольклорист і письменник Змітрок Бядуля (за СРСР згадки про батлейку в літературі, навіть фаховій, були мінімальними). Натомість не враховувати традицій народного лялькового театру в білоруському радянському ляльковому театрі й театрі взагалі в БРСР було неможливо.

Скульптурна композиція «Батлейка».

Са́ме тому під час будівництва величної споруди Білоруського державного академічного музичного театру в Мінську 1981 року[6], з тильного боку приміщення в парку було встановлено декоративну бронзову скульптурну композицію «Батлейка», де зображувались традиційні персонажі старовинного театру ляльок білорусів, виконані у народній гротескній манері (близькій до примітивізму) — Козак (центральний персонаж), Антон з козою, Антоніха, Чорт. Автор декоративних фігур скульптор Л. Б. Зільбер згадував потому про вплив цензури й провідників тодішньої ідеології на його творчість під час роботи над скульптурою «Батлейка»[7].

З демократизацією життя в СРСР наприкінці 1980-х років, відтак зверненням до національного коріння та поверненням до релігії, все більше в Білорусі стали звертатися до традицій білоруського вертепу-батлейки, в тому числі й зусиллями ентузіастів. Так, у 1989 році Галина Жаровіна у смт Мір Гродненської області створила музей і театр-студію «Батлейка» — разом зі своїми учнями вона поставила вистави «Цар Ірод», «Ганна Радзивілл» та інші[8]. Це стосувалося як ретельного дослідження та відновлення навичок виготовлення вертепу та окремих його ляльок, деталей тощо, так власне й організації та здійснення у різдвяні свята дійств батлейки по всій країні. Нині, за незалежної Білорусі білоруський народний ляльковий театр батлейка став чимось на зразок національної відзнаки й навіть бренду. Назва «батлейка» широко вживана — від Мінського обласного театру ляльок (заснований 1990 року) в Молодечно до кав'ярні в Мінську. А уявити сьогодні Різдво в Білорусі без вистав батлейки неможливо — як у столичних модних артхаусних закладах, так і провінційних білоруських містечках, де подеколи традиція білоруського народного театру ляльок лишалась живою і безперервною.

• Вертеп
• Мінський обласний театр ляльок «Батлейка»
• Шопка
• Вертепна драма
• Театр ляльок

• Білоруський народний ляльковий театр. Батлейка і вертеп (рос.)
• Барбараш Юлія Історія батлейки на Білоруський народний ляльковий театр. Батлейка і вертеп (рос.)
• Батлейка // Театральная Энциклопедия, М. (рос.)
• Зразок вистави батлейки // Батлейка у виконанні Дмитра Хведорука (Зміцер Хведарук) та його колег, 25 грудня 2008 року + посилання на інші подібні відео на YouTube
• Барышаў Г.I., Саннікаў А. К. Беларускі народны тэатр батлейка. Мн., 1962 (біл.)
• Кізіма С. А., Лянцэвіч В. М., Самахвалаў Дз. С. Гісторыя Беларусі: Курс лекцый. — Мн.: Выд-ва МІК, 2003. — 91 с. (біл.)
• Лозка А. Беларуская батлейка: Каляндарныя і абрадавыя гульні. Мн., 1997 (біл.)
• Саўчук Н. Беларуская батлейка // Беларускі гістарычны часопіс. № 3'2003 (біл.)
• Вертеп в Могилеве // «Могилевские губернские ведомости», часть неофициальная, 1866 (рос.)
• Романов E.Р. Белорусские тексты вертепного действа, Могилев, 1898 (отд. оттиск из «Могилев, губ. ведомостей», 1898), стор. 45-46, 49-52 (рос.)
• Эремич И., Очерки белорусского Полесья // «Вестник Западной России», Вильно, 1867, кн. 10, т. 4, отд. 4 (рос.)
• Бессонов П., Белорусские песни, M., 1871 (рос.)
• Шеин П. В., Вертеп, или бетлейки (батлейки) // у книзі Материалы для изучения быта и языка русского населения Северо-Западного края, т. 3, СПб, 1902 (рос.)
• Карский Р. Ф. Рождественская вертепная драма, в его кн.: Белорусы, т. 3, [вып.] 3, П., 1922 (рос.)
• Красьнянскі В. Батлейка віцебскага аддзяленьня беларускага Дзяржаунага музэю // у книзі Інстытут беларускае культуры. Запіскі аддзелу гуманітарных навук, кн. 6 Працы камісіі гісторыі мастацтва, т. 1, сш. 1, Менск, 1928 (біл.)
• Бядуля 3. Бэтлейка и Беларускі тэатр // «Вестник Нар. Комиссариата просвещения ССРБ», Минск, 1922, стор. 3-4, 11-12 (біл.)
• Збірайце матэр'ялы аб бэтлейцы! // «Наша Ніва», Вільня, 1910, вип. 44-45, с. 683-84 (біл.)
• Барышев Г. И. Художественное оформление белорусского кукольного театра батлейки // в книзі Белорусское искусство. Сб. статей и материалов, Мн., 1957 (рос.)
• Дзешавой А. Докшыцкі лялечнік, «Маладосць», 1958, вип 9. Г. (біл.)