Бача-базі

Бача-базі (перс. بچه‌بازی, буквально означає «Грати з хлопчиками»[1]) — вид сексуального рабства і дитячої проституції[2], що залучає хлопчиків допубертатного віку у виконання еротичних танців в жіночому образі перед клієнтами, які можуть також «купити» виконавця для сексуального задоволення[3]. Основні регіони поширення «бача-базі» — Афганістан і Пакистан[3][4]. В Афганістані бізнес з продажу бача-базі розцвів після падіння режиму Талібан на початку 2000-х років, багато чоловіків тримають бача-базі як показник достатку і статусу[1][5][6]. Ця практика незаконна[7] і офіційно не існує[1], хоча в реальності широко поширена; багато замовників-військові командири[5][8], а поліцейські часто є співучасниками[9][10].

Портрет бачі. Василь Верещагін

Член афганського парламенту Абдулхабір Учкун в інтерв'ю Бі-бі-сі повідомив, що кількість бача-базі останнім часом зростає[1] . Спеціальна представниця Генерального секретаря ООН з питань дитинства і збройних конфліктів випустила в 2009 році звернення, в якому закликала покінчити з практикою насильства над хлопчиками[11][12] .

Наджібулла Кураіші, афганський журналіст і режисер, за підтримки Королівського товариства сприяння мистецтвам зняв документальний фільм, який вийшов на телебаченні в рамках документального серіалу Frontline 20 квітня 2010.

Станом на 2020 рік, бача-базі продовжує практикуватися[13][14].

Історія

Практика «бача-базі» з'явилася в регіоні давно[11]: у IX або X столітті[3].

До Першої світової війни вона була більш поширена, особливо на півночі Афганістану, а потім значною мірою скоротилася, принаймні у великих містах; історик танцю Ентоні Шей вважає, що причина, по якій це сталося — несхвалення колоніальної влади: Російської імперії, Британської імперії і Франції, а також постколоніальних еліт, що поділяють європейські цінності[15]. Кілька західних мандрівників, які бували в Центральній Азії, повідомляли про бача-базі. З 1872 по 1873 роки в Туркестані проживав Юджин Скайлер, дипломат і мандрівник. Він зазначав, що хлопчиків вчать танцювати як танцівниць. Він вважав, що танці аж ніяк не розпусні, хоча часто непристойні. До цього моменту вже було деяке невдоволення влади практикою бача-базі. В кінці XIX століття найбільшу популярність танцюючі хлопчики здобули в Бухарі і Самарканді, а в роки Кокандського ханства публічне виконання танців було заборонено. В Ташкенті бача-базі процвітали до епідемії холери в 1872 році: мулли тоді заборонили ці танці як такі, що суперечать Корану і звернулися з проханням до російської влади, яка наклала офіційну заборону на рік. Скайлер повідомляє також про те, що «бача» поважають і вважають найбільшими співаками і артистами.

Бача. Фотографія Олександра Л. Куна, 1865—1872
Ансамбль з бачою в південній частині Центральної Азії, 1865—1872 рр. Музиканти грають на нагарі, сорні дойрі

Художник Василь Верещагін описує ці звичаї в своїх записках «З подорожі по Середній Азії»:

Найцікавіша, хоча неофіційна і не всім доступна частина вистави починається тоді, коли офіційна, тобто танець і спів, закінчилася. Тут починається частування батчі, триваюче досить довго — частування дуже дивне для мало знайомого з тубільними звичаями. Входжу я в кімнату під час однієї з таких закулісних сцен і застаю таку картину: біля стіни важливо і гордо сидить маленький бача; високо задерши свій носик і примруживши очі, він дивиться кругом гордовито, з усвідомленням своєї гідності; від нього вздовж стін, по всій кімнаті, сидять, один біля іншого, піджавши ноги, на колінах, сарти різних видів, розмірів і віку — молоді і старі, маленькі і високі, тонкі і товсті — все, вткнувши лікті в коліна і можливо зігнувшись, розчулено дивляться на бачу; вони стежать за кожним його рухом, ловлять його погляди, прислухаються до кожного його слова. Щасливець, якого хлопчисько удостоїть своїм поглядом і ще більш словом, відповідає самим шанобливим, підлеслевим чином, скорчивши попередньо з обличчя, та й всієї фігури вид цілковитого нікчеми і зробивши бату (рід вітання, що складається в смиканні себе за бороду), додаючи постійно, для більшого поваги, слово «таксир» (государ). Кому випаде честь подати що-небудь бачі, чашку чаю або що-небудь інше, той зробить це не інакше як поповзом, на колінах і неодмінно зробивши попередньо бату. Хлопчик приймає все це як щось належне, йому належне, і ніякої подяки висловлювати за це не вважає себе зобов'язаним[16] .

Після того як бача-базі виростав і ставав занадто дорослим для того, щоб танцювати, його патрон часто допомагав йому з роботою[17] .

У 1909 році два «бача-базі» виступали разом з іншими виконавцями на Центральноазіатській сільськогосподарській, промисловій та науковій виставці в Ташкенті . Помітивши інтерес і сміх публіки, кілька місцевих дослідників записали слова пісень, які виконували бача-базі з Маргеланського повіту . Пісні потім були опубліковані «сартською мовою» (узбецькою) разом з перекладом на російську .

Матеріали етнографічних експедицій свідчать, що явища бача-базі відзначалися на території радянської Середньої Азії ще й в кінці 1920-х — початку 1930-х років[18] .

Дослідження 2011 року, проведене в Пакистані, було направлено на з'ясування загальних рис пакистанської практики «бача-базі» і узбецької, описаної в 1970-х роках Інгеборг Балдауф[19] .

Сучасний стан

Частково явище бача-базі викликано суворістю афганських звичаїв щодо спілкування між статями[20] : чоловікові заборонено говорити з жінкою, яка не є близькою родичкою, до того як він зробить їй пропозицію про весілля[21] . В Афганістані поширене прислів'я «жінки для дітей, хлопчики для задоволення»[21][22] [5], тому бача-базі можуть жити разом зі своїми «господарями» навіть після одруження останніх [5] .

У період правління Талібану бача-базі були суворо заборонені через гомосексуальний підтекст і виконання забороненої талібами музики [23], однак після падіння їхнього режиму традиція знову розцвіла, і на весіллях на півночі країни бача-базі присутні дуже часто[24] . Для танців обирають привабливих хлопчиків з 11 років[25], а для виступів їх наряджають в жіночий одяг і підкладають фальшиві груди [5][1] . Після досягнення 19 років бача-базі зазвичай звільняють, після чого вони можуть вести життя звичайного чоловіка, хоча стигма професії залишається з ними назавжди[24] . Найчастіше танцювати на публіку починають бідні й відкинуті своїми сім'ями хлопчики, наприклад, ті які зазнали насилля[24] [23] [5], а також продані своїми сім'ями [23] .

Висвітлення в ЗМІ

Афганський журналіст Наджібулла Кураіші зняв документальний фільм The Dancing Boys of Afghanistan («Танцюючі хлопчики Афганістану»), показаний у Великій Британії в березні 2010 року, а в США — в квітні[6] . Журналіст The Huffington Post Ніколас Грем назвав фільм одночасно чаруючим і лякаючим[26] . Фільм отримав приз Amnesty International UK Media Awards за кращий документальний фільм в 2011 році[27] .

Революційна асоціація жінок Афганістану випустила офіційну заяву, що засуджує бача-базі[28] . Міністерство оборони США найняло соціолога і військову дослідницю Анну-Марію Кардіналлі для дослідження бача-базі, оскільки патрулі часто натрапляли на літніх чоловіків, які йшли за руку з привабливими хлопчиками. Британські солдати виявили, що чоловіки намагалися «приголубити» їх, чого солдати не зрозуміли[21] .

У романі і фільмі «Той, що біжить за вітром» один з героїв змушений стати секс-рабом високопоставленого талібського чиновника, який до того ґвалтував батька хлопчика.

У грудні 2010 року WikiLeaks опублікувала дані, пізніше підтверджені Анною-Марією Кардіналлі [29], про те, що іноземні підрядники Дайнкорп витрачали гроші на бача-базі. Міністр закордонних справ Афганістану Мохаммад Ханиф Атмар зажадав від американських військових проконтролювати Дайнкорп, однак посольство США заявило, що це «неможливо з юридичних причин»[7] .

У 2011 році BBC World Service в передачі «Документальне кіно» звернула увагу на зростання кількості випадків появи бача-базі[30] .

У 2015 році газета The New York Times повідомила, що американські солдати, службовці в Афганістані, були проінструктовані своїми командирами ігнорувати сексуальне насильство над дітьми, що здійснюється афганськими силами безпеки, за винятком тих випадків, «коли зґвалтування використовується як зброя війни». Американські солдати були проінструктовані стояти осторонь; у деяких випадках, навіть коли їх афганські союзники знущалися над хлопчиками на військових базах, згідно з інтерв'ю та судовим протоколам. Але американських солдатів дедалі більше турбувало, що, замість того, щоб позбавлятися від педофілів, військові озброювали їх проти талібів і призначали поліцейськими комендантами в селах, майже не перешкоджаючи насильству над дітьми[31][32] .

Згідно з доповіддю, опублікованою в червні 2017 року, американські військовики повідомили про 5753 випадки «грубих порушень прав людини» афганськими військами, багато з яких були пов'язані із сексуальним насильством[33] . Згідно з The New York Times, за американським законом після подібних дій військова допомога повинна перестати надаватися, але цього ніколи не відбувалося. Офіцер спецназу США, капітан Ден Куїнн, був звільнений від командування в Афганістані після сварки з командиром афганського ополчення, який тримав хлопчика в сексуальному рабстві[34] .

У ЗМІ стабільно висвітлюються випадки бача-базі, в тому числі протягом 2016 і 2017 років[35] .

Див. також

Примітки
  1. Qobil, Rustam (7 вересня 2010). The sexually abused dancing boys of Afghanistan. Би-би-си. Процитовано 10 лютого 2014.
  2. «Boys in Afghanistan Sold Into Prostitution, Sexual Slavery», Digital Journal, Nov 20, 2007
  3. Winterdyk, 2011.
  4. Musa Khan Jalalzai. Child Sex, Bacha Bazi and Prostitution in Afghanistan. — LAP Lambert Academic, 2011. — ISBN 9783845473611.
  5. Cook, 2012.
  6. «The Dancing Boys of Afghanistan», PBS Frontline TV documentary, April 20, 2010.
  7. Boone, Jon (2 грудня 2010). Foreign contractors hired Afghan 'dancing boys', WikiLeaks cable reveals. The Guardian (London).
  8. Afghan boy dancers sexually abused by former warlords. Рейтер. 18 листопада 2007. Процитовано 24 листопада 2007.
  9. Quraishi, Najibullah Uncovering the world of «bacha bazi» at The New York Times April 20, 2010
  10. Bannerman, Mark The Warlord's Tune: Afghanistan's war on children at Australian Broadcasting Corporation February 22, 2010
  11. Coomaraswamy, Radhika Promotion and Protection of the Rights of Children at United Nations General Assembly, October 14, 2009
  12. Robin M. Chandler, Linda K. Fuller, Lihua Wang. Women, War, and Violence: Personal Perspectives and Global Activism. — Palgrave Macmillan, 2010. — ISBN 9780230111974.
  13. Bacha bazi: the scandal of Afghanistan’s abused boys. The Week. 29 січня 2020. Процитовано 16 квітня 2020.
  14. Afghanistan must end the practice of bacha bazi, the sexual abuse of boys. European Interest. 25 грудня 2019. Процитовано 16 квітня 2020.
  15. Shay, Anthony. The Male Dancer in the Middle East and Central Asia. Процитовано 7 липня 2008.
  16. https://books.google.ru/books?id=lhH6AgAAQBAJ&dq=Батча+Верещагин&hl=ru&source=gbs_navlinks_s Очерки, наброски, воспоминания В. В. Верещагина: с рисунками: Типография Министерства путей сообщения (А. Бенке), 1883.
  17. Schuyler, Eugene, Turkistan: Notes of a Journey in Russian Turkistan, Khokand, Bukhara and Kuldja (London: Sampson, Low, Marston, Searle & Rivington) 1876, Vol.I pp 132-3
  18. В. А. Прищепова. ЦЕНТРАЛЬНАЯ АЗИЯ В ФОТОГРАФИЯХ РОССИЙСКИХ ИССЛЕДОВАТЕЛЕЙ (ПО МАТЕРИАЛАМ ИЛЛЮСТРАТИВНЫХ КОЛЛЕКЦИЙ МАЭ РАН)
  19. Jan Willem de Lind van Wijngaarden & Bushra Rani (2011): Male adolescent concubinage in Peshawar, Northwestern Pakistan, Culture, Health & Sexuality, 13:9, 1061—107
  20. Robert Brenton Betts. The Sunni-Shi'a Divide: Islam's Internal Divisions and Their Global Consequences. — Potomac Books, 2013. — ISBN 9781612345239.
  21. Brinkley, Joel Afghanistan's dirty little secret at San Francisco Chronicle August 29, 2010
  22. Jeanette Windle. Freedom's Stand. — Tyndale House Publishers, 2011. — С. 170. — ISBN 9781414360584.
  23. Fernando, 2013.
  24. Ghaith Abdul-Ahad. The dancing boys of Afghanistan.
  25. Janie L. Leatherman. Sexual Violence and Armed Conflict. — John Wiley & Sons, 2013. — ISBN 9780745658353.
  26. Graham, Nicholas (22 квітня 2010). 'Dancing Boys Of Afghanistan': Bacha Bazi Documentary Exposes Horrific Sexual Abuse Of Young Afghan Boys (VIDEO). The Huffington Post. Процитовано 3 липня 2010.
  27. Amnesty announces 2011 Media Awards winners. Amnesty International UK (AIUK). 24 травня 2011. Архів оригіналу за 10 січня 2013. Процитовано 10 січня 2013.
  28. Some Afghan Men Form Sexual Relationships With Young Boys
  29. Cardinalli, 2013.
  30. The Documentary: Afghanistan's Dancing Boys. BBC World Service. BBC. 23 березня 2011. Процитовано 14 січня 2013.
  31. Goldstein, Joseph (20 вересня 2015). U.S. Soldiers Told to Ignore Sexual Abuse of Boys by Afghan Allies. The New York Times (англ.). ISSN 0362-4331. Процитовано 24 січня 2018.
  32. Board, The Editorial (21 вересня 2015). Ignoring Sexual Abuse in Afghanistan. The New York Times (англ.). ISSN 0362-4331. Процитовано 24 січня 2018.
  33. Child Sexual Assault in Afghanistan:Implementation of the Leahy Laws and Reports of Assault by Afghan Security Forces. Special Inspector General for Afghanistan Reconstruction. 2017-06.
  34. Nordland, Rod (23 січня 2018). Afghan Pedophiles Get Free Pass From U.S. Military, Report Says. The New York Times. Процитовано 23 січня 2018.
  35. Palin, Megan (27 лютого 2017). Bacha Bazi: Young boys forced to dress as women and dance before being sexually abused by rich men. news.com.au. Процитовано 20 липня 2017.

Література
  • Mondloch, Chris. " Bacha Bazi: An Afghan Tragedy " Foreign Policy . Monday 28 October 2013.
  • John Winterdyk, Benjamin Perrin, Philip Reichel. Human Trafficking: Exploring the International Nature, Concerns, and Complexities. — CRC Press, 2011. — ISBN 9781439820360.
  • AnnaMaria Cardinalli. Crossing the Wire: One Woman's Journey into the Hidden Dangers of the Afghan War. — Open Road Media, 2013. — ISBN 9781480410558. of the Afghan War AnnaMaria Cardinalli. Crossing the Wire: One Woman's Journey into the Hidden Dangers of the Afghan War. — Open Road Media, 2013. — ISBN 9781480410558.
  • Chandi Fernando, Michel Ferrari. Handbook of Resilience in Children of War. — Springer, 2013. — С. 115. — ISBN 9781461463757.
  • John L. Cook. Afghanistan: The Perfect Failure. — Xlibris Corporation, 2012. — С. 96. — ISBN 9781479720705.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.