Сексуальне рабство

Сексуальне рабство — форма організованого насильницького залучення людей (переважно жінок та дівчат) до проституції. В українському законодавстві за ці злочини передбачена кримінальна відповідальність за ст. 149 Кримінального кодексу України (торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини[1]).

Арабський ринок секс-рабинь. Картина Жана-Леона Жерома (пр. 1884).

В Україні

У червні 2020 року Державний секретар США Майк Помпео представив щорічний урядовий звіт щодо торгівлі людьми у світі. Серед іншого, у ньому йдеться про ситуацію з сексуальним рабством в Україні[2].

«Уряд України не повністю відповідає мінімальним стандартам із викорінення торгівлі людьми, але робить для цього відчутні кроки», – говориться у звіті.

У 2013–2017 роках Україну було віднесено до низки «країн, за якими треба спостерігати», але із 2018-го і до цього року включно статус держави підвищили на одну сходинку до «рівня 2». Також до цього рівню віднесоно такі країни, як Польща, Німеччина, Ліберія, Гондурас, Ісландія, Угорщина, Албанія, Молдова, Мексика, Чорногорія, Руанда, Катар, Сьєрра-Леоне та інші.

У звіті зазначено, що українська влада докладає зусиль у розслідуванні випадків торгівлі людьми, примусової праці, розробляє законодавство для роботи за кордоном, проте суди занадто повільно розглядають справи, що «ймовірно, загострено через корупцію», а міжнародні організації фіксують «продовження недовіри до здатності уряду захистити жертв».

При цьому українці та українки продовжують бути жертвами трудового чи сексуального рабства у Вірменії, Азербайджані, Білорусі, Бельгії, Болгарії, Кіпрі, Данії, Німеччині, Угорщині, Ізраїлі, Латвії, Лівані, Литві, Чорногорії, Португалії, Польщі, Сенегалі, Словенії.

Окремо у звіті йдеться й про ситуацію на окупованих територіях Донбасу.

«На територіях, контрольованих проросійськими силами, варіанти працевлаштування обмежені, – говориться у звіті, – Торгівці людьми, за повідомленнями, викрадають жінок і дівчат із зони конфлікту для сексуального й трудового рабства в Україні та Росії».

Див. також

Примітки

див.: Закон України "Про внесення зміни до статті 149 Кримінального кодексу України щодо приведення у відповідність з міжнародними стандартами" (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2018, № 41, ст.321)
Звіт Держдепартаменту про торгівлю людьми вказав на виклики перед Україною, назвав найбільших порушників. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 3 листопада 2021.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] див.: Закон України "Про внесення зміни до статті 149 Кримінального кодексу України щодо приведення у відповідність з міжнародними стандартами" (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2018, № 41, ст.321)

[2] Звіт Держдепартаменту про торгівлю людьми вказав на виклики перед Україною, назвав найбільших порушників. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 3 листопада 2021.