Березники (Новоград-Волинський район)

Березники́ село в Україні, в Ємільчинській селищній територіальній громаді Новоград-Волинського району Житомирської області. Населення становить 522 осіб.

село Березники
Герб Березників Прапор Березників
Країна  Україна
Область Житомирська область
Район/міськрада Новоград-Волинський район
Громада Ємільчинська селищна громада
Код КАТОТТГ UA18080130050017362
Облікова картка Березники
с. Березники (до 2017 р.) 
Основні дані
Населення 522
Площа 1,3 км²
Густота населення 401,54 осіб/км²
Поштовий індекс 11233
Географічні дані
Географічні координати 50°51′58″ пн. ш. 27°29′03″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря
207 м
Місцева влада
Адреса ради вул. Соборна, 51, смт Ємільчине, Новоград-Волинський р-н, Житомирська обл., 11201
Карта
Березники
Березники
Мапа

 Березники у Вікісховищі

Географія

На північному сході село межує з Лукою та Сергіївкою, на південному сході з Осовою, на південному заході з Ситне, на заході з Дубниками.

Населення

У 1900 році в селі нараховувалося 92 двори та 525 мешканців[1].

Станом на 1906 рік нараховувалося 114 дворів та 659 мешканців[2].

Кількість населення, станом на 1923 рік, становила 883 особи, кількість дворів — 151[3].

У 1972 році кількість мешканців становила 825 осіб, дворів — 215[4].

Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення, станом на 12 січня 1989 року, становила 603 особи.

Станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 522 особи[5].

Історія

В кінці 19 ст. —село у Городницькій волості Новоград-Волинського повіту Волинської губернії, за 40 верст від центру повіту, міста Новоград-Волинський та 20 верст від волосного центру, містечка Городниця; православна парафія в Городниці. Власність Заленських, раніше входила до городницького ключа князів Корецьких, пізніше належала литовському стольнику Юзефові Чарторийському, через доньку котрого перейшло у володіння Генріка Любомирського[1].

У 1906 році — село (сільце) Городницької волості (2-го стану) Новоград-Волинського повіту Волинської губернії. Відстань до повітового центру, м. Новоград-Волинський, становила 41 версту, до волосної управи, в міст. Городниця — 14 верст. Найближче поштово-телеграфне відділення розташовувалось в Городниці[2].

У 1923 році — село (сільце); включене до складу новоствореної Березниківської сільської ради, котра, від 7 березня 1923 року, стала частиною новоутвореного Городницького району Житомирської округи; адміністративний центр сільської ради[6]. Розміщувалося за 15 верст від районного центру, міст. Городниця[3].

В період голодомору в 1932—1933 роках в селі загинуло 6 чоловік, з яких 5 на сьогодні відомі[7]. Під час загострення сталінських репресій проти українського народу в 30-ті роки минулого століття органами НКВС безпідставно було заарештовано та позбавлено волі на різні терміни 33 мешканців села, з яких 21 чол. розстріляно. Нині всі постраждалі реабілітовані і їхні імена відомі[8].

28 листопада 1957 року, внаслідок ліквідації Городницького району, в складі сільської ради увійшло до Ємільчинського району Житомирської області[6]. Відстань до районного центру, смт Ємільчине, становила 26 км[4].

29 березня 2017 року, відповідно до рішення Житомирської обласної ради, село увійшло до складу новоствореної Ємільчинської селищної територіальної громади Ємільчинського району Житомирської області[9]. Від 19 липня 2020 року, разом з громадою, в складі новоствореного Новоград-Волинського району Житомирської області[10].

Примітки

  1. Bereżniki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 108. (пол.)
  2. Список населених місць Волинської губернії. Житомир:Волинська губернська типографія.1906. http://history.org.ua/ (російська). с. 134. Процитовано 16 листопада 2021.
  3. Матеріали з адміністративно-територіального поділу Волинської губернії 1923 року. http://history.org.ua/ (російська). Житомир. 1923. с. 136. Процитовано 16 листопада 2021.
  4. Березники // Історія міст і сіл Української РСР: у 26 т. / Тронько П. Т. (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967—1974. — том Житомирська область / Чорнобривцева О. С. (голова редколегії тому), 1973 : 728 с.. http://ukrssr.com.ua/. с. 267. Процитовано 16 листопада 2021.
  5. Населення Житомирської області. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 4 вересня 2021 року. Процитовано 16 листопада 2021.
  6. Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795-2006 роки.. http://www.archive.zt.gov.ua/ (українська). Упор. Р.А. Кондратюк, Д.Я. Самолюк, Б.Ш. Табачник. Довідник: офіційне видання. Житомир, видавництво «Волинь». 2007. с. 199, 557. Архів оригіналу за 12 липня 2017. Процитовано 16 листопада 2021.
  7. Національна Книга пам′яті жертв Голодомору 1932–1933 pp. в Україні : Житомирська область. http://history.org.ua/. 2008. ISBN: 978-966-655-361-7. с. 356. Процитовано 16 листопада 2021.
  8. Науково-документальна серія книг «Реабілітовані історією» Житомирська область.
  9. Картка постанови. Офіційний портал Верховної Ради України. Процитовано 16 листопада 2021.
  10. Про утворення та ліквідацію районів. http://www.golos.com.ua/. Процитовано 16 листопада 2021.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.