Берковець
Беркове́ць (Берківці́, Биркове́ць, Берківський ґрунт) — історична місцевість, селище, колишній хутір у Святошинському та Подільському районах міста Києва. Розташована вздовж вулиць Берковецької, Газопровідної, Синьоозерної та Стеценка. Межує з місцевостями Виноградар, Нивки, Новобіличі, Веселий майдан та Пуща-Водицьким лісом.
Берковець Київ |
||||||
Загальна інформація | ||||||
---|---|---|---|---|---|---|
50°29′26″ пн. ш. 30°22′33″ сх. д. | ||||||
Країна | Україна | |||||
Район | Святошинський, Подільський | |||||
Адмінодиниця | Київ | |||||
Транспорт | ||||||
Метрополітен | Академмістечко | |||||
Залізнична інфраструктура | з. п. Новобіличі | |||||
Зовнішні посилання: | ||||||
У проєкті OpenStreetMap | ↑421866 ·R (Київ) | |||||
Карта | ||||||
Берковець Берковець (Київ) | ||||||
Історія
За однією з версій походження назви виводять з давньослов'янських слів: «бір» — фортеця, укріплення; «бірка» — вівця (припущення про наявність тут монастирського пасовиська) або ціпок із зарубками — атрибут бірича (бірюча, борича) — збирача податків за часів Київської Русі (ймовірно, Берковець був місцем поселення бірича або біричів). Можлива версія походження назви — старовинна міра ваги берковець, що дорівнювала 10 пудам, або 10 беркам (звідси і слово цеберко).
Вперше згадані 1240 року як поселення Берков, що належали тоді Києво-Печерському монастирю. В XVII столітті — «дєрєвня» Берковець належить спершу католицькому монастирю, а згодом — Братському монастирю. З 1731 року — належав Київському магістрату. Хутір Берковець приєднано до Києва у 1923 році.
У 1950-ті роки навколо облаштоване дачне селище, а між Берковцем і Нивками — міське кладовище.
Цікавий факт
Приміське селище Коцюбинське до 1941 року також мало назву Берковець, оскільки було засноване колишніми мешканцями хутора.
Джерела
- Вулиці Києва. Довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — 352 с. — ISBN 5-88500-070-0.
- Київ: енциклопедичний довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К. : Гол. ред. Української Радянської Енциклопедії, 1981. — 736 с., іл.
- Київ. Короткий топонімічний довідник. Довідкове видання / Л. А. Пономаренко, О. О. Різник — К. : Видавництво «Павлім», 2003. — 124 с. : іл. — ISBN 966-686-050-3.