Бернард Ліппе-Бестерфельдський

Морганатичний нащадок князівського дому Ліппе. У 1929 році поступив до Вищої школи торгівлі у Лозанні. У 1930 році вивчав право в Мюнхені, а з 1931 по 1935 рік — вивчав право в Берлінському університеті. У 1933—1937 роках був членом НСДАП, СС і Націонал-соціалістичного механізованого корпусу. У 1935 році Бернард здав докторський іспит по праву і поступив працювати в представництво німецького хімічного концерну «І. Г. Фарбеніндустрі» в Парижі.

У Парижі Бернард познайомився з голландським дипломатом, який на початку 1936 року під час Зимових Олімпійських ігор у Німеччині організував його зустріч з нідерландської принцесою Юліаною. У тому ж році Бернард і Юліана були заручені, і Бернард отримав нідерландське підданство. Бернард і Юліана одружилися 7 січня 1937 року в Гаазі. Одружившись на спадкоємиці престолу Бернард не кинув ризикувати життям. Будучи пристрасним авіатором, авто-і мотогонщиком він у 1938-му році був на межі смерті, зламавши в авіаінциденту шийний відділ хребта.

Після нападу гітлерівської Німеччини на Нідерланди 10 травня 1940 принц особисто обстрілював з кулемета, встановленого на даху палацу, німецькі десантні літаки. Принцеса Юліана з дітьми негайно виїхала до Канади, а принц Бернард залишився в Лондоні як особистий ад'ютант тещі — королеви Вільгельміни. У Лондоні його благонадійність перевіряв особисто Ян Флемінг, який додав своєму Бонду багато рис Бернарда, і навіть давший його спадковий титул — «граф Ліппе», як «фальшиве прізвище» одному із супротивників Бонда.

З 1944 року принц Бернард був головнокомандуючим нідерландських збройних сил і брав активну участь у боротьбі союзників з військами Рейху.

5 травня 1945 Бернард, як головнокомандувач нідерландськими військами, разом з союзниками прийняв в голландському місті Вагенінген капітуляцію німецьких військ, що знаходилися на території Нідерландів. Цього дня він демонстративно відмовився говорити з переможеними рідною мовою — німецькою, і прийняв капітуляцію, говорячи тільки нідерландською. У серпні того ж року нідерландська королівська сім'я повернулася до Нідерландів.

У 1948 році Юліана стала Королевою Нідерландів, а Бернард отримав титул принца. У 1954 році принц Бернард став головою Більдербергського групи — дискусійного форуму політиків, ділових людей і відомих громадських діячів з Європи, США і Канади. У 1961 році взяв участь у створенні Фонду дикої природи, який піклується про збереження довкілля. Принц очолив цю організацію та до самого останнього часу брав активну участь в її роботі.

У 1976 році принц Бернард виявився замішаним у скандалі з хабарами компанії «Локхід». Уряд прийшов до висновку, що дії принца завдали шкоди нідерландській державі. Бернард був змушений відмовитися від своїх військових функцій, носіння військового мундира і від великої кількості інших постів.

У 1980-х роках організував на гроші Всесвітнього фонду дикої природи — передані їм туди раніше і повернуті йому, — «полювання на браконьєрів» в Південній Африці, сплативши близько пів мільйона тодішніх доларів професійним найманцям — колишнім бійцям спецпідрозділів — через лондонську компанію Девіда Стірлінга — засновника САС.

У 1998 році принц припинив активну участь в діяльності більшості організацій, в яких він перебував. Але він продовжував вносити активний внесок у діяльність організацій ветеранів опору і Другої світової війни і в охорону природи. Завдяки зусиллям принца в Голландії була увічнена пам'ять польських парашутистів, що брали участь в операції «Маркет Гарден» — і особисто генерала Станіслава Сосабовського. Він також вніс великий внесок в діяльність WWF по збереженню рідкісних птахів в Росії на голландські пожертвування.

Незадовго до смерті принц особисто вніс заставу за двох співробітників найбільшої в Голландії мережі супермаркетів, які утримувалися під вартою за побиття магазинного злодюжки.

У березні 2004 року 92-річний Бернард овдовів — колишня королева Юліана померла; він був присутній на похоронах дружини в Новій церкві в Делфті. Восени 2004 року принц Бернард став страждати сильною задишкою і від скупчення вологи в грудній клітці та був поміщений в лікарню. Після вжитих лікарями заходів він відчув себе краще і зміг повернутися додому до палацу Сустдейк. У середині листопада Служба державної інформації випустила комюніке, в якому повідомлялося про те, що принц Бернард хворий невиліковною формою раку легенів і кишечника.

1 грудня принц Бернард помер. У телевізійному зверненні у зв'язку з кончиною принца Бернарда прем'єр-міністр Нідерландів Ян Петер Балкененде особливо відзначив його внесок в звільнення Нідерландів під час другої світової війни та участь в переговорах про капітуляцію німецьких військ у Нідерландах у травні 1945 року. «Завдяки його авторитету, в ці складні місяці був відвернений хаос і зайве насильство», — сказав прем'єр. Балкененде також відзначив значний внесок принца в охорону природи, його любов до життя і готовність допомагати людям.

• Офіційні від королеви Нідерландів Юліани:
  • Королева Беатрікс (нар. 31 січня 1938, Баарн, Нідерланди)
  • Принцеса Ірен (нар. 1939, Баарн, Нідерланди)
  • Принцеса Маргріт (нар. 1943, Оттава, Канада)
  • Принцеса Крістіна (1947—2019)
• Побічні від двох позашлюбних зв'язків:
  • Алісія, дочка німецької жінки-пілота, живе в Каліфорнії
  • Алексія, дочка багатої спадкоємиці готелю в Ніцці Елен Гринда, живе в Парижі

• Z.K.H. prins (prins Bernhard) Bernhard Leopold Frederik Everhard Julius Coert Karel Godfried Pieter, prins der Nederlanden, prins van Lippe-Biesterfeld / Parlement com
• Lippe-Biesterfeld, Prins Bernhard zur / TracesOfWar.nl
• У Нідерландах помер батько королеви Беатрікс
• «Бернард, принц Бернард». Про один з прототипів Джеймса Бонда