Бернштейн Сергій Натанович

Сергій Натанович Бернштейн
рос. Сергей Натанович Бернштейн
Ім'я при народженні рос. Сергей Натанович Бернштейн
Народився 22 лютого (5 березня) 1880[1][2]
Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія[3]
Помер 26 жовтня 1968(1968-10-26)[3][1][4] (88 років)
Москва, СРСР[3]
Поховання Новодівичий цвинтар
Місце проживання Російська імперія
Країна  СРСР
Національність єврей
Діяльність математик, викладач університету
Alma mater Сорбонна
Галузь Математика
Заклад Академія наук СРСР[1], Московський державний університет імені М. В. Ломоносова[1], Харківський національний університет імені Василя Каразіна[1], Санкт-Петербурзький державний університет[1] і Математичний інститут імені Стєклова[1]
Звання професор
Ступінь доктор філософії[5] (1904)
Науковий керівник Еміль Пікар і Давид Гільберт
Аспіранти, докторанти Стечкін Сергій Борисович[6], Геронімус Яков Лазаревичd[6], Vasilii Leonidovich Goncharovd[6], Бржечка Володимир Фомичd і Boris Aleksandrovich Rymarenkod
Членство НАН України, Російська академія наук, Академія наук СРСР і Французька академія наук
Батько Бернштейн Натан Йосипович
Нагороди

Сергі́й Ната́нович Бернште́йн (*22 лютого (5 березня) 1880(18800305), Одеса, Російська імперія — †26 жовтня 1968, Москва, РРФСР) — радянський математик; член АН УРСР, АН СРСР, Паризької АН, професор Харківського університету, творець наукової школи, засновник і директор Українського інституту математичних наук у Харкові; понад 250 праць українською, німецькою, французькою мовами про диференціальні рівняння, теорію наближення функцій та теорію ймовірностей (зокрема, її аксіоматичне обґрунтування).

Біографія

Сергій Натанович народився в родині Н. О. Бернштейна — доктора медицини, доцента анатомії і фізіології Новоросійського університету в місті Одеса.[7]

Навчався в університеті Сорбонна (Париж, 1899—1904), де в 1904 році захистив докторську дисертацію про розв'язання 19-ї проблеми Гільберта. Його вчителями були Еміль Пікар, Давид Гільберт і Жак Адамар.[8]

У 1906 році після повернення в Росію, Бернштейн здав повторно магістерські іспити і в 1908 році захистив дисертацію, щоб отримати роботу.[8]

У 1907–1908 рр. — професор Жіночих політехнічних курсів у Санкт-Петербурзі.[9]

Від 1907 р. — приват-доцент Харківського університету, водночас у 1908–1918 рр. — професор Вищих жіночих курсів у Харкові. У 1920—1933 рр. — професор Харківського університету, керівник науково-дослідної кафедри прикладної математики.[9]

У 1928—1931 рр. — директор Українського інституту математичних наук (Харків).[9]

У 1933—1941 роках професор Ленінградського політехнічного інституту і ЛДУ, з 1935 працював у Математичному інституті АН СРСР. Іноземний член Паризької АН (1955).

З його ім'ям пов'язана організація кафедри прикладної математики, а пізніше науково-дослідної кафедри; потім організація в Харкові Всеукраїнського науково-дослідного інституту математичних наук (1928) і організація першого Всесоюзного з'їзду математиків (Харків, 1930). Сергій Натанович брав участь у багатьох нарадах з організації наукової роботи в Україні і відновленню нормальної діяльності вищих навчальних закладів.

Часто говорять, що в своїй творчості Бернштейн продовжував традиції петербурзької математичної школи П. Л. Чебишева, А. А. Маркова та О. М. Ляпунова.[8]

Праці

Основні роботи відносяться до теорії диференціальних рівнянь, теорії функцій і теорії ймовірностей. Він знайшов умови аналітичності розв'язків рівнянь 2-го порядку еліптичного і параболічного типів, розробив нові методи розв'язання граничних задач для нелінійних рівнянь еліптичного типу. Продовжуючи і розвиваючи ідеї П. Л. Чебишова про наближення функцій многочленами, Бернштейн і його учні створили нову галузь теорії функцій — конструктивну теорію функцій. У теорії імовірностей Бернштейн розробив першу (1917) аксіоматику, продовжив і в деякому відношенні завершив дослідження петербурзької школи Чебишева — Маркова по граничних теоремах, розробив теорію слабозалежних величин, досліджував стохастичні диференційні рівняння і вказав на ряд застосувань ймовірнісних методів у фізиці, статистиці і біології.

Автор «Курсу теорії ймовірностей», який визнаний видатним явищем у світовій теоретико-ймовірнісній літературі.

Відзнаки і нагороди

Примітки
  1. Архів історії математики Мактьютор
  2. http://www.mi.ras.ru/index.php?c=inmemoriapage&id=27705
  3. Бернштейн Сергей Натанович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  4. Енциклопедія Брокгауз
  5. https://catalogue.bnf.fr/ark:/12148/cb31804324p
  6. Математична генеалогія — 1997.
  7. Е. П. Зімін, С. В. Кисляков, Г. С. Монахтіна, В. П. Павлов (2009). Бернштейн Сергій Натанович. Математичний інститут ім. В. А. Стеклова (рос.). Процитовано 12 травня 2018.
  8. П. С. Александров, Н. І. Ахієзер, Б. В. Гнеденко ж А. Н. Колмогоров (1969). Бернштейн Сергій Натанович (некролог). Успіхи математичних наук (рос.) 24 (3 (147)). Процитовано 12 травня 2018.
  9. Бернштейн Сергій Натанович — Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Процитовано 13 жовтня 2021.

Див. також

Література
  • Віталій Абліцов «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.