Еміль Пікар

Шарль Еміль Пікар
фр. Charles Emile Picard
Ім'я при народженні фр. Charles Émile Picard
Народився 24 липня 1856(1856-07-24)[1][2][…]
Париж, Франція[3][4]
Помер 11 грудня 1941(1941-12-11)[3][1][…] (85 років)
Париж, Франція[3][4]
Поховання цвинтар Монпарнас
Країна  Франція
Національність француз
Діяльність математик, професор
Alma mater Вища нормальна школа
Галузь Математика
Заклад Паризький університет
Посада seat 1 of the Académie françaised[5], Q75163940?[6] і президент
Науковий керівник Жан Гастон Дарбу[7] і Шарль Ерміт
Аспіранти, докторанти Андре Вейль, Бернштейн Сергій Натанович, Станіслав Заремба, René-Louis Baired, Gheorghe Călugăreanud[8], Paul Dubreild, Жак Соломон Адамар, Gaston Juliad, Траян Лалеску, Philippe Le Corbeillerd, Поль Пенлеве, Михайло Петрович, Симіон Стоілов, Ернест Весс, Henri Villatd, Pádraig de Brúnd[8], Claude Chevalleyd, Lucien Alphonse Blondeld, Georgios Remoundosd і Theodor Angheluțăd
Членство Лондонське королівське товариство, Французька академія[5], Французька академія наук, Академія наук СРСР, Петербурзька академія наук, Ліга французької батьківщиниd, Прусська академія наук, Папська академія наук[9], Американська академія мистецтв і наук, Угорська академія наук, Російська академія наук, Національна академія наук Італіїd, Міжнародна академія історії наукиd, Національна академія наук США і Туринська академія наук[4]
Відомий завдяки: Функтор Пікара
Група Пікара
Теорема Пікара
Многовид Пікара
Формула Пікара–Ліфшиця
Теорема Пікара — Лінделефа
Пенлеве трансценденти
Нагороди

премія Понселе (1886)

Grand prix des sciences mathématiquesd (1888)

Член Американської академії мистецтв і наук

іноземний член Лондонського королівського товариства

Автограф
 Еміль Пікар у Вікісховищі

Шарль Еміль Пікар (фр. Charles Emile Picard; фр. вимова: [ʃaʁl emil pikaʁ]; МФА: [ʃaʁl emil pikaʁ]; 24 липня 1856, Париж — 12 грудня 1941, там само) — французький математик.[10]. Член Паризької академії наук з 1889 року. У 1910 році обраний президентом Паризької академії. З 1917 року — неодмінний секретар академічної Секції математичних наук. Він був в 1924 році обраний п'ятнадцятим членом, що займав крісло номер 1 у Французькій академії. Іноземний член-кореспондент Петербурзької академії наук (1895), почесний член Академії наук СРСР (1925). Член Лондонського Королівського товариства (1909). У 1908 році керував IV-м Міжнародним конгресом математиків в Римі, а в році 1920 — VI-м конгресом в Страсбурзі.

На його честь названо астероїд 29613 Шарльпікар[11].

Біографія і наукова діяльність

Народився в Парижі, рано втратив батька при облозі Парижа під час франко-прусської війни (1870). У 1877 році закінчив паризьку Вищу нормальну школу, потім викладав у різних навчальних закладах, з 1881 року і до кінця життя — в Сорбонні. Звання професора Сорбонни отримав у серпні 1886 року і керував кафедрою (аналізу та алгебри) аж до своєї відставки у 1931 році.

У січні 1881 року одружився з Марі, дочкою свого вчителя Шарля Ерміта. Троє з п'яти їхніх дітей загинули під час Першої світової війни.

Математичні праці, підручники та багато популярних книг Пікара показують його надзвичайне коло інтересів, а також вражаючу майстерність математики того часу. Сучасні студенти комплексного аналізу, ймовірно, знайомі з двома теоремами його імені. Його менша теорема стверджує, що кожна ціла функція, що не тотожна константі, набуває усіх значень в комплексній площині, можливо, за винятком одного значення. Його велика теорема стверджує, що аналітична функція з істотною особливістю набуває усіх значень нескінченну кількість разів, можливо, за винятком одного значення, в будь-якому околі істотно особливої точки. Він відомий фундаментальними результатами в області математичного аналізу. Як і його сучасник, Анрі Пуанкаре, Пікар був дуже зосереджений на методиці викладання студентам математики та фізики. Його підручник з аналізу (Traite d'Analyse) довгий час вважався класичним.

Крім того, він вніс важливий внесок у теорію диференціальних рівнянь, включаючи роботу з Пікара-Вессо теорії, Пенлеве трансценденти і його введення групи Пікара — групи симетрії для лінійних диференціальних рівнянь. Також він вніс істотний внесок у теорію функцій і топологію, у зв'язку з його роботою з теорії функцій, він був одним з перших математиків, що використовували нові ідеї алгебраїчної топології. Його внесок в теорію груп стосується аналога теорії Галуа для лінійних диференціальних рівнянь. Частина його праць присвячені історії та філософії математики.

В додачу до його новаторської теоретичної роботи, Пікар також вніс важливий внесок в прикладну математику, його результати знайшли широке застосування в прикладних науках: теорія пружності, телеграфія та інші. Він автор одного з перших у світі навчальних посібників з теорії відносності і її додатків до астрономії (1922). Опублікував серію біографій багатьох видатних французьких математиків, в тому числі, свого вчителя і тестя Шарля Ерміта. Посмертно виданий збірник праць Пікара займає 4 томи.

У 1943 році його вдова вирішила створити «Фонд Еміля Пікара» з якого Паризька академія кожні шість років вручає медаль за математичні досягнення. Перша медаль була вручена в 1946 році Морісу Фреше.

Див. також

Праці (Бібліографія)
  • Picard, Émile (1891-1896). Traité d'Analyse. Paris: Gauthier-Villars et fils. OCLC 530823.
  • Picard, Émile (1905). La science Moderne et son état Actuel. Paris: E. Flammarion. OCLC 43307396.
  • Picard, Émile (1922). La Théorie de la Relativité et ses Applications à l'astronomie. Paris: Gauthier-Villars. OCLC 1025334.
  • Picard, Émile (1922). Discours et Mélanges. Paris: Gauthier-Villars. OCLC 4855336.
  • Picard, Émile (1931). Éloges et Discours Académiques. Paris: s.n. OCLC 13473598.
  • Picard, Émile (1978-1981). Œuvres de Ch.-É. Picard. vol. I-IV. Paris: Centre National de la Recherche Scientifique. OCLC 4615520.

Література

Посилання

Примітки
  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Архів історії математики Мактьютор
  3. Пикар Эмиль // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  4. Туринська академія наук — 1757.
  5. Académie française
  6. https://web.archive.org/web/20161024023304/http://smf.emath.fr/content/anciens-presidents
  7. Математична генеалогія — 1997.
  8. Математична генеалогія — 1997.
  9. http://www.pas.va/content/accademia/en/academicians/deceased/picard.html
  10. Своє перше ім'я (Шарль) Пікар не використовував, публікації підписував:Еміль Пікар
  11. База даних малих космічних тіл JPL: Еміль Пікар (англ.).
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.