Богучар

Площа Малаховського

Місто розташоване на річці Богучарка, за 6 кілометрів від її впадіння у Дон.

Відстань до обласного центру — 221 км.

Богучар — адміністративний та військовий центр Богучарської сотні Острогозького полку Слобідської України.

Долина річки Богучарки залишалася практично ненаселеною аж до 1716 року, коли по pp. Toлучіївці і Богучарці були поселені близько двохсот козаків Острогозького полку і рік по тому (1717) до них приєднано були ще кілька сот козаків того ж полку, переведених з Ливен, Землянська, Чернявська, Ендовища та інших міст[2].

У 1765 році при введенні нового громадянського ладу в управлінні слобідських мешканців слобода Богучарська увійшла до складу Острогожський провінції Слобідсько-Української губернії. При введенні в 1779 році Воронізького намісництва з 16 повітів, у тому числі і Богучарського ця слобода була перейменована на повітове місто.

У 1779 році Богучар разом з однойменною повітом знову відійшов до Слобідсько-Української губернії і лиш у 1802 році був остаточно зарахований до Воронізької губернії Російської імперії.

У 1897 році в місті жили 6636 осіб, у тому числі українців було 4285, росіян — лише 2180, цигани — 95[3]. За переписом 1926 року 81,6 % населення Богучарської волості становили українці.

Аж до початку XX століття одним з основних занять жителів Богучара була закупівля рогатої худоби в Області Війська Донського і перепродаж його у великих містах[2].

Місто пережило три Голодомори і втоплену «совєтами» в крові епоху українізації. Після Голодомору 1932-33 почалося масове підселення т. зв. «великоросійського елементу» з північних районів області, а також Тверскої, Пензенської, Тульської областей тощо.

За переписом 1897 року у місті проживало 6 636 осіб (3 402 чоловіки та 3 234 жінки)[20]. Розподіл населення за мовою згідно з переписом 1897 року[20]:

У місті є підприємства харчової промисловості, виробництво будівельних матеріалів.

• Тушкан Павло Федорович — член Української Центральної Ради.
• Глушко Василь Васильович (1920—1998) — учений, геолог-нафтовик, педагог, доктор геолого-мінералогічних наук (1966), професор (1967), член-кореспондент Академії Наук УРСР (1970), академік Української нафтогазової академії (1993). Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1986, 1994).
• Надія Савченко — українська льотчиця, перебувала тут у полоні.

• Слобідсько-Українська губернія
• Східна Слобожанщина

• Презентаційна сторінка Адміністрації міського поселення місто Богучар Богучарського району (рос.)
• Офіційний сайт Богучарського муніципального району Воронезької області (рос.)
• Офіційний сайт адміністрації міста Богучар (рос.)