Болдирєва Євдокія Гаврилівна

Євдокія Гаврилівна Бо́лдирєва (нар. 12 лютого 1916, Довгинцеве — пом. 26 березня 2016, Київ) — український живописець, член Спілки художників України з 1946 року. Дружина художника Володимира Болдирєва, мати графіка Наталії Болдирєвої.

Болдирєва Євдокія Гаврилівна
Народження 30 січня (12 лютого) 1916
Довгинцеве, Веселотернівська волость, Верхньодніпровський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія
Смерть 26 березня 2016(2016-03-26) (100 років)
  Київ, Україна
Країна  Російська імперія
 СРСР
 Україна
Навчання Київський державний художній інститут (1946)
Діяльність художниця
Вчитель Шовкуненко Олексій Олексійович, Трохименко Карпо Дем'янович і Шаронов Михайло Андрійович
Працівник Художній фонд СРСРd
Член Спілка радянських художників України
У шлюбі з Болдирєв Володимир Степанович
Нагороди

Біографія

Народилася 30 січня [12 лютого] 1916(19160212) року на станції Довгинцеве (тепер Кривий Ріг, Дніпропетровська область, Україна). Протягом 1935—1946 років (з перервами) навчалась у Київському художньому інституті (викладачі Карпо Трохименко, Олексій Шовкуненко, Михайло Шаронов, Олександр Фомін).

З 1947 року працювала живописцем у Художньому фонді України. Жила в Києві, в будинку на вулиці Червоноармійській № 12, квартира 16, потім в будинку на провулку Бастіонному № 9, квартира 62[1]. Померла в Києві 26 березня 2016 року.

Творчість

Працювала в галузі станкового живопису. Писала натюрморти, пейзажі, жанрові сцени, портрети. Серед робіт:

  • «Дніпро під Вишгородом» (1946);
  • «Автопортрет» (1946);
  • «Донбас. Завод імені Сталіна» (1947, полотно, олія; Полтавський художній музей[2]);
  • «Київ. Вокзал» (1951, полотно, олія; Національний художній музей України[3]);
  • «Хата в Моринцях» (1952);
  • «Зима» (1952);
  • «Будівництво нової шахти в Донбасі» (1957);
  • «Зелена вулиця» (1957);
  • «На металургійному заводі» (1960);
  • «В Кобзаревій хаті» (1961);
  • «Подружжя Кисіль» (1961);
  • «Дорога до колгоспу» (1961);
  • «Дорога до Чернечої гори» (1964);
  • «Холодно» (1966);
  • «Київські каштани» (1967);
  • «Брат і сестра» (1968);
  • «Пам'ять батьків» (1969);
  • «Мої батьки» (1970);
  • «Ланкова» (1971);
  • «Юний кролівник» (1972);
  • «Бульдонеж» (1978);
  • «Седнів. Кам'яниця» (1986).

1968 року розпочала серію «Вдови Великої Вітчизняної».

Брала участь у республіканських виставках з 1947 року, всесоюзних з 1946 року. Персональна виставка відбулася у Києві у 1999 році.

Окремі роботи художниці зберігаються в Національному художньому музеї України, Національному музеї Тараса Шевченка, Національному музеї у Львові, Сумському, Полтавському художніх музеях і приватних збірках України, Росії, Німеччини, Японії, США.

Відзнаки
  • Заслужений художник України (з 2006 року; за вагомий особистий внесок у соціально-економічний і культурний розвиток України, активну громадську діяльність, багаторічну сумлінну працю[4]);
  • Довічна державна стипендія (з 2006 року)[5].

Примітки
  1. Довідник членів Спілки художників України.
  2. Полтавський державний художній музей. Каталог / Відповідальний редактор директор музею О. Литвинова. Державне видавництво образотворчого мистецтва і музичної літератури УРСР. Київ, 1958.
  3. Київський державний музей українського мистецтва. Каталог художніх творів (експозиція). Державне видавництво образотворчого мистецтва і музичної літератури УРСР. Київ, 1958, сторінка 54.
  4. Указ Президента України № 191/2006 від 3 березня 2006 року «Про відзначення державними нагородами України».
  5. Розпорядження Президента України № 372/2006-рп від 20 листопада 2006 року «Про призначення довічних державних стипендій видатним діячам культури і мистецтва».

Література

;

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.