Борис (Ґудзяк)

Бори́с Ґудзя́к (нар. 24 листопада 1960, Сірак'юс, штат Нью-Йорк, США) — митрополит Української греко-католицької церкви, голова Філадельфійської архиєпархії в США, громадський діяч, провідний науковець у галузі церковної історії, президент Українського католицького університету. У 2015 році став кавалером Ордену Почесного легіону.

Борис Ґудзяк
Борис Ґудзяк, липень 2017.
Народився 24 листопада 1960(1960-11-24) (61 рік)
м. Сірак'юс,  США
Країна  США
Національність американці США
Місце проживання м. Львів, Україна
Діяльність президент Українського католицького університету
Відомий завдяки науковець, громадський, релігійний діяч
Alma mater Сиракузький університетd, Гарвардський університет, Папський Урбаніанський університет і Папський східний інститут
Заклад Гарвардський університет
Посада греко-католицький єпископd, католицький архієпископd, diocesan bishopd, титулярний єпископ і католицький єпископ
Попередник о. Михайло Димид
Конфесія греко-католик
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Ювілейна медаль «25 років незалежності України»
Кавалер ордена Почесного легіону
Кавалер ордена Академічних пальм
Герб

Член Пласту, належить до куреня «Орден Хрестоносців». З 2000 року — дійсний член НТШ, секція суспільних наук.

Член Українського ПЕН.

Життєпис

Народився в родині українських еміґрантів родом із Львівщини. Закінчив католицьку середню школу, Академію християнських братів, а також Школу українознавства ім. Лесі Українки в місті Сірак'юс. Навчався в Сиракузькому університеті, Університеті папи Урбана в Римі, Папському східному інституті. Учень Патріарха Йосифа Сліпого.

Наукові дослідження

Проходив стажування при Колегії Святої Софії в Римі (1980—1983) — церковна історія та візантійська літургіка; у Віденському університеті (1985) — літня програма вивчення німецької мови; у  Ягелонському університеті (1986) — літня програма вивчення польської мови; у Київському державному університеті та при Інституті літератури АН УРСР (1988) — українська мова та лінгвістика.

У 1990 році був співголовою Організаційного комітету з'їзду «Українська молодь — Христові» у Львові.

У 1992 році здобув ступінь доктора славістики і візантиністики у Гарвардському університеті. Того ж року приїхав до України і заснував Інститут історії церкви.

Священнича діяльність

1993 року очолив комісію з відновлення Львівської богословської академії. 1998 року прийняв тайну священства. 2000 року був інавгурований на ректора Львівської богословської академії.

21 липня 2012 року призначений апостольським екзархом для українців греко-католиків Франції, Швейцарії та країн Бенілюксу[1][2].

26 серпня 2012 року в архікатедральному Соборі святого Юра у Львові відбулась архієрейська хіротонія отця Бориса Ґудзяка, яку очолив Блаженніший патріарх Святослав (Шевчук).

19 січня 2013 року папа Бенедикт XVI підніс апостольський екзархат Франції до рівня єпархії з назвою Єпархія святого Володимира Великого і Борис Ґудзяк став її першим єпископом.

18 лютого 2019 року папа Франциск призначив владику Бориса Ґудзяка Архиєпископом-Митрополитом Філадельфійським УГКЦ в США[3].

4 червня 2019 року відбулась інтронізація в катедрі Непорочного зачаття у Філадельфії[4].

Наукова, редакторська, викладацька та адміністративна діяльність

Автор і редактор книг та статей на церковно-історичну, духовну, богословську тематику різними мовами, а також текстів про сучасне церковне життя, розвиток і реформу вищої освіти, духовність архітектури та з інших актуальних питань громадського, соціального, культурного й політичного життя.[5] Найбільша праця — «Київська митрополія, Царгородський патріархат і генеза Берестейської унії».

Співзасновник і співредактор збірника статей з церковної історії «Ковчег» (1993). Член Редакційної ради журналу «Logos: A Journal of Eastern Christian Studies» Ottawa, Canada (1994). Редактор серії видань матеріалів «Берестейських читань» (1995). Член Наукової ради журналу «Oecumanica Civitas Rivista del Centro di documentazione del Movimento Ecumenico Italiano» в Ліворно, Italia (2001). Науковий редактор перекладу книги Івана Павла ІІ «Пам'ять та ідентичність» (2005).[5]

Організував велику кількість міжнародних наукових конференцій, зокрема: «Церква, культура та політика в ранньо-новітній та новітній Україні» (в рамках ІІ Міжнародного ‘конґресу україністів: Львів, 1993); «Біографічний метод соціологічних дослідженнях» (Львів, 1994); «Митрополит Андрей Шептицький» (до 50-ї річниці з дня смерті митрополита, Київ-Львів, 1994).

Ініціатор і організатор «Берестейських читань», що передбачали проведення 18 одноденних наукових конференцій у різних містах України та Польщі за участю провідних українських та закордонних вчених про історичне тло і спадщину Берестейської унії в XVI—XVII ст. (1994—1996; 4 томи матеріалів цих конференцій уже вийшли друком і ще два з'являться незабаром).

З 1990-х співпрацював з НТШ, зокрема з Львівським осередком, де друкував свої праці в Записках НТШ.

У 1995—2001 роках — координатор української групи міжнародного проекту «Aufbruck»: порівняльне дослідження наслідків тоталітаризму для Католицької Церкви у десяти країнах Центральної та Східної Європи.

1996 року — Голова Українського Комітету Міжнародної Асоціації Порівняльної церковної історії (Ukrainian Committee of International Association for Comparative Church History).

У 1999—2000 роках — професор церковної історії Українського Вільного Університету в Мюнхені. 2000 — дотепер — член ректорської Асоціації Європейських Католицьких Університетів. 2001 року — консультант Конґреґації Східних церков в Римі, Італія. У 1995—2000 роках — віце-ректор, а у 2000—2002 роках — ректор відновленої Львівської Богословської академії. У 2002—2013 роках — Ректор Українського католицького університету (УКУ). З 2013 року — Президент УКУ.

Наукові праці
  • Історія відокремлення: Київська митрополія, Царгородський патріархат і генеза Берестейської унії // Ковчег. Науковий збірник статей з церковної історії / ред. Ярослав Грицак, Борис Ґудзяк. Число 1. — Львів: Інститут історичних досліджень Львівського державного університету ім. І. Франка, Інститут історії Церкви, 1993. — 192 с.
  • Грецький Схід, Київська митрополія і Флорентійський уряд. З англійської переклала У. Головач// Записки Наукового товариства ім. Шевченка. Т. CCXXVIII. Праці Історично-філософської секції. Львів, 1994. С. 48-64.
  • Криза на християнському Сході: Царгородський патріархат під османським правлінням// Записки Наукового товариства ім. Шевченка. Т. CCXXXIII. Праці Історично-філософської секції. Львів, 1997. — С. 7-29.
  • Царгородський патріарх Єремія ІІ, Утворення Московського патріархату та церковні реформи в українсько-білоруських землях кінця 80-х років XVI століття // Записки Наукового товариства ім. Шевченка. Т. CCXXXVIII. Праці Історично-філософської секції. Львів, 1999. — С. 7-45.
  • Криза і реформа: Київська митрополія, Царгородський патріархат і генеза Берестейської унії / переклад Марії Габлевич, ред. Олега Турія. — Львів: Інститут Історії Церкви Львівської Богословської Академії, 2000. — 426 с.
  • Інститут Історії Церкви Львівської Богословської Академії //Ковчег. Науковий збірник із церковної історії. — Львів, 2000. — Число 2. — С. 6-8.
  • Керівництво Української Греко-Католицької Церкви під радянським режимом, 1946—1989: сучасні підходи вивчення релігійного підпілля. — 11 листопада 2002 р. — Институт изучения религи в странах СНГ и Балтии /  http://religion.gif.ru/ukr/gudzyaka.html
  • Пострадянське церковне життя у незалежній Україні: емблематичні явища та виклики XXI століття // Od Kijowa do Rzymu. Z dziejów stosunków Rzeczypospolitej ze Stolica Apostolską i Ukrainą, pod red. M. R. Drozdowskiego, W. Walczaka i K. Wiszowatej-Walczak, Białystok 2012.
  • Nie ma jednej historii // Znak. — 2012. — No. 688. — S. 13.

Нагороди

Почесні звання
  • Почесний громадянин Львова (з 5 травня 2007 року)[14],
  • Доктор honoris causa Сиракузького університету (13 травня 2018)  — «за його візію свободи та любов до людей, відважне лідерство у боротьби з тиранією та підтримку своїх студентів під час Революції Гідності 2013—2014 років »[15].

Статті. Інтерв'ю

Примітки
  1. Папа Бенедикт підніс Апостольський екзархат для українців греко-католиків у Франції до гідності єпархії. firtka.if.ua. Процитовано 9 березня 2017.
  2. "Ми дуже нетерпеливі. Ми хочемо Нескафе: порошок, кипяток – задоволен…. archive.is. 20 жовтня 2014. Процитовано 9 березня 2017.
  3. Владика Борис Ґудзяк очолить Митрополію УГКЦ у США - Vatican News. www.vaticannews.va (укр.). 18 лютого 2019. Процитовано 18 лютого 2019.
  4. Глава УГКЦ до владики Бориса Ґудзяка у Філадельфії: «Господь посилає вас навчити сучасну людину в Північній Америці вірити в Бога». Процитовано 28 грудня 2020 року.
  5. Владика Борис (Ґудзяк) - УКУ. УКУ (uk-UA). Процитовано 24 квітня 2018.
  6. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 276/2005 Про відзначення державними нагородами України
  7. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 660/2008 Про відзначення державними нагородами України священнослужителів Української греко-католицької церкви
  8. Владика Борис (Ґудзяк), Єпарх Паризький.
  9. Президент УКУ Борис Ґудзяк отримав нагороду «Люди Нового времени 2015».
  10. Український єпископ Гудзяк став кавалером Ордену Почесного Легіону[недоступне посилання з червня 2019]
  11. Указ Президента України від 22 серпня 2016 року № 340/2016 «Про відзначення державними нагородами України громадян іноземних держав»
  12. Бориса Ґудзяка удостоєно Нагороди ім. Яна Новака-Єзьоранського.
  13. Владика Борис Ґудзяк став лауреатом Премії імені В. Стуса - УКУ. УКУ (uk-UA). Процитовано 23 серпня 2018.
  15. Владиці Борису Ґудзяку вручили почесне звання "Doctor Honoris Causa" Сіракузького університету - УКУ. УКУ (uk-UA). Процитовано 14 травня 2018.

Див. також

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.