Боровой Костянтин Натанович

Народився в Москві, у будинку Міністерства шляхів сполучення пізньою, наймолодшою дитиною в родині професора-математика Московського інституту інженерів транспорту Натана Юхимовича Борового (1909–1981) та завідувачки особливого відділу Залізничного райкому партії Олени Костянтинівни Борової (уродж. Андріанової, 1912–1993)[2].

1965 року закінчив математичну спецшколу. 1967 року одружився, народжується перша дочка. Проте шлюб закінчується розлученням. 1972 року познайомився з другою дружиною Тамарою Володимирівною.

Закінчив 1970 року факультет обчислювальної техніки Московського інституту інженерів транспорту і 1974 року механіко-математичний факультет МДУ імені М. В. Ломоносова. У МІІТі з ним вчився інший відомий «математик» — співак В'ячеслав Малежик. Захистив кандидатську дисертацію 1983 року і здобув звання доцента. До 1989 року працював у науково-дослідних інститутах та викладав у навчальних інститутах та університетах (втуз при автозаводі імені Лихачова). У Московському інституті землеустрою викладав студенту Шамілю Басаєву[3].

З 1989 по 1993 рік, як експерт та менеджер, брав участь у створенні нових підприємств для сучасної економіки: бірж, банків, інвестиційних компаній, телекомпанії, інформаційного агентства та інших підприємств. Найвідоміший як президент першої та найбільшої Російської біржі. Особистих та приватних підприємств при цьому не створював.

У 1990–1992 роках — президент Російської товарно-сировинної біржі (РТСБ). 1991 року — президент Російського інвестиційного акціонерного товариства «Рінако». Брав участь у протистоянні ГКЧП. Разом із ще двома тисячами співробітників біржі проніс 20 серпня через центр Москви величезний російський прапор.

З кінця вересня 1991 року був членом Ради з підприємництва при Президентові СРСР, членом Ради з підприємництва при Президентові Російський Федерації, співголовою Фонду зовнішньої політики РФ. Фінансовий директор Відкритого російського кінофестивалю.

1992 року створив Партію економічної свободи. Того ж року висунутий ПЕС кандидатом на пост мера Москви, проте вибори не відбулися.

З березня 1992 — голова Російського національного банку.

У жовтні 1992 року невдало балотувався в народні депутати від Краснодарського національно-територіального округу № 17.

З 18 червня 1993 очолював тимчасову групу з управління телекомпанії ВКТ. Більшістю голосів на загальних зборах акціонерів виведений зі складу ради директорів телекомпанії ВКТ.

12 березня 1994 на 31-му кілометрі шосе Ярославль — Кострома автомобіль «Мерседес» Борового обстріляли, сам Боровий вискочив з машини і зник у лісі. «Мерседес» був підірваний гранатою та спалений.

З квітня 1994 — заступник директора НВО «Молния». З 1995 року — керівник компанії «Боровий-траст», партнер — голова «Інвестпромбанку» Леонід Розенблюм[4][5].

21 квітня 1996 під час телефонної бесіди Борового з першим президентом самопроголошеної Чеченської Республіки Ічкерія Джохаром Дудаєвим проведено спецоперацію, внаслідок якої Дудаєва вбито вибухом самонавідної ракети, запущеної з літака Су-25[6].

До грудня 1999 був депутатом Державної думи Федеральних зборів Російської Федерації другого скликання (обраний 17 грудня 1995 по Тушинському одномандатному виборчому округу (Москва)) та членом Комітету Державної думи з бюджету, податків, банків та фінансів.

Навесні 2010 року підписав звернення російської опозиції «Путін має піти». До 2014 відомий відеороликами, які випускав спільно з Валерією Новодворською. Ролики публікуються в блогах Новодворської та Борового в «Live Journal», «Facebook», а також в «Youtube».

У 2013 спільно з Валерією Новодворською почав створювати ліберальну політичну партію «Західний Вибір».[7] 17 березня, на установчому з'їзді оргкомітету партії, обраний її головою.[1]

Двічі одружений.

• дві дочки: старша — Юлія (загинула 2008 року), молодша — Олена.
• три внучки: Анастасія (1990), Марія (1996), Софія (2004).
• друга дружина — Тамара Володимирівна, народилася на Далекому Сході, закінчила з відзнакою Московський інститут іноземних мов (МІІМ), викладала в МІІМ, Архітектурному інституті та разом з чоловіком в Інституті землеустрою. Шлюб з Костянтином Натановичем — другий, перший чоловік трагічно загинув.
• батько — Натан Юхимович Боровий (1909–1981), професор. До 1937 року був письменником, секретарем РАППа. Коли РАППовців почали садити до в'язниці, він пішов до редакції метробудівської газети, а потім в науку.
• мати — Олена Костянтинівна Борова ((1912–1993, уродж. Андріанова), завідувачка особливого відділу Залізничного райкому партії.
• дід з боку матері — Олексій Володимирович Снєгов (Фалікзон Йосип Ізраїлевич), революціонер, в 16 років став головою ревкому у Вінниці, провів 18 років у сталінських таборах. Дружив з М. С. Хрущовим, був на «ти» з Леонідом Брежнєвим.

• Боровой К., Цена свободы. Люди. События. Чувства. — М.: Новости, 1993. — 240 с. — ISBN 5-7020-0829-4.
• Боровой К., Двенадцать самых успешных. Как стать богатым. — М.: Вагриус, 2003. — 224 с. — ISBN 5-264-00881-7.
• Боровой К., Проституция в России. Репортаж со дна Москвы Константина Борового. М.: Вагриус, 2007 г. — 272 стр. — ISBN 978-5-9697-0405-3, ISBN 978-5-9697-0393-3

• Офіційний сайт Борового Костянтина Натановича
• kborovoi — блог у LiveJournal, який веде Боровой Костянтин Натанович. жж-журнал К. Н. Борового
• Костянтин Боровой, біографія