Борщагівка (Погребищенський район)

Борщагі́вка — село в Україні, у Погребищенському районі Вінницької області біля місця злиття річок Рось та Оріховатка. Центр Борщагівської сільської ради. Село розташоване за 25 км від районного центру та за 22 км від залізничної станції Ржевуська.[1] Населення становить 508 осіб.

село Борщагівка
Країна  Україна
Область Вінницька область
Район/міськрада Погребищенський район
Рада Борщагівська сільська рада
Код КАТОТТГ UA05020210070025220
Основні дані
Засноване 1643
Населення 508
Площа 0,209 км²
Густота населення 2430,62 осіб/км²
Поштовий індекс 22233
Телефонний код +380 4346
Географічні дані
Географічні координати 49°29′32″ пн. ш. 29°32′41″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря		 204 м
Водойми річки Рось, Оріховатка
Місцева влада
Адреса ради 22233, Вінницька обл., Погребищенський р-н, с. Борщагівка, вул. Іскри і Кочубея, 39
Карта
Борщагівка
Борщагівка
Мапа

 Борщагівка у Вікісховищі

Географія

Село Борщагівка розташоване на лівому березі річки Рось й правому березі річки Оріховатка. На східному краї села річка Оріховатка впадає в Рось. Площа села 0,209 км².

Адміністративна приналежність

У другій половині XIX століття село входило до складу Бабинецької волості Сквирського повіту Київської губернії, знаходячись на самісінькому його кордоні з Таращанським повітом.[2][3]

Історія

Перші поселенці тут з'явилися після монголо-татарської навали.[1]

Перша писемна згадка про Борщагівку датована 1643 роком. Село належало Янушу Вишневецькому. Вважається, що село було заселене переселенням людей з села Борщівка біля Кременця, звідси й назва.

Борщагівка (Borsczowka) на мапі Боплана (1650).
Примітка. На данній карті північ розташована знизу, а південь на верху.

Влітку 1708 року під час російсько-шведської Північної війни Петра І та Карла ХІІ неподалік від села стояв військовий табір українського гетьмана Івана Мазепи. Тут прилюдно були страчені високопоставлені особи того часу — Василь Кочубей та Іван Іскра, тіла яких пізніше, за наказом Петра І, були перепоховані на території Києво-Печерської лаври. Через 200 років у центрі села їм встановлено пам'ятний знак.

На початку XVIII століття Борщагівка вважалася містечком. Однак, у 1741 році в селі Борщагівці було лише 65 дворів. Вона належала князю М. Вишневецькому, якому окрім Борщагівки належали ще Скибинці, Кур'янці й Мармуліївка.[2]

В середині XIX століття Борщагівка мала статус містечка. У 1864 році в ній проживало 935 осіб православного віросповідання, 125 осіб римо-католицького віросповідання і 1628 євреїв. Тут була дерев'яна Успенська церква, 6 класу, що мала землі 54 десятини. Церква була побудована у 1736 році після пожежі в давнішій церкві. До борщагівської церкви відносилося й село Княже (тепер Травневе).[2]

У 1900 році в селі був 361 двір, тут мешкало 2414 осіб, з яких 1178 — чоловіків й 1236 — жінок.[3] У 1900 році тут жило 1853 євреї.[4] Головним зайняттям мешканців було землеробство. У містечку лічилося землі 1395 десятин, з них належало поміщикам 612 десятин, церкві — 84 десятини, селянам — 669 десятин і чиншовикам — 30 десятин. Містечко відносилося до категорії власницьких містечок, належало графу Л. А. Ржевуському. Господарство в маєтку вів орендар А. Г. Аврамчук за трипільною системою, як й інші селяни. В містечку були 1 православна церква, 1 римо-католицький костел, 1 єврейська синагога, 1 двокласна міністерська школа, 1 богадільня, 1 лікар, 1 аптека, 2 заїжджих двори, 1 вальцьовий млин, 2 водяних млина, що належали поміщику, 8 кузень. Пожежний обоз складався з 9 бочок й 9 багрів. У містечку проводилися базари по понеділках кожні два тижні.[3]

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 308 жителів села[5]. Встановлені імена жертв голодомору згадані в «Національній книзі пам'яті жертв Голодомору».[6]

Під час Другої світової війни наприкінці липня 1941 року село було зайняте німецькими військами. У лютому 1943 року окупаційна влада наклала на Борщагівку штраф у розмірі 80 тис. крб. за продаж сільськогосподарських продуктів. Червоною армією село було знову зайняте 31 грудня 1943 року.[7]

На початку 1970-х років в селі була розташована центральна садиба колгоспу «Заповіт Ілліча». В користуванні його було 3396 га землі, у тому числі 2697 га орної. Колгоспу належав кам'яний кар'єр. Господарство було рільничо-тваринницького напряму. У Борщагівці була середня школа, клуб, бібліотека, пологовий будинок, медичний пункт.[1]

Населення

За даними перепису 2001 року кількість наявного населення села становила 510 осіб,[8] із них 98,23 % зазначили рідною мову українську, 1,28 % — російську, 0,39 % — румунську.[9]

Населення Борщагівки в різні роки
Рік~1864[2]1897[10]~1900[3]~1972[1]1989[11]2001[8]
Кількість осіб2688319624141025617510

Замок

Вишневецькими у 1640-1650-х рр. було засновано замок. Замок остаточно припинив існування у кінці ХІХ ст.

Пам'ятки

На вулиці Іскри та Кочубея є колишній Костьол Непорочного Зачаття Діви Марії, побудований у 1786 році й 1856 році, що в ньому нині розташований сільський будинок культури. Будівля є пам'яткою архітектури.[12]

В селі також є Братська могила радянських воїнів 1943 р. та пам'ятний знак на честь загиблих воїнів-земляків, встановлений 1968 року. Обидва пам'ятники є пам'ятками історії.[12]

Пам'ятник В. Кочубею та І. Іскрі, встановлений 1908 року, належить до пам'яток мистецтва.[12]

У східній частині кладовища у 1993 році на місці могил жертв Голодомору 1932—1933 років споруджено пам'ятний знак.[12]

На північ від села виявлено поселення епохи пізньої бронзи, ХІІ–ІХ ст. до н. е.[12]

  • Пам'ятник у пам'ять 200 років страти Іскри і Кочубея, встановлений у 1908
  • Фрагмент пам'ятника
  • Фрагмент пам'ятника
  • Пам’ятник жертвам голодомору.

Примітки
  1. Борщагівка. // Історія міст і сіл Української РСР. Вінницька область. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1972. — 630 с. — 15 000 прим. — С.528.
  2. Л. Похилевич. Сказанія о населенныхъ мѣсностях Кіевской губерніи. — Кіевъ, въ тіпографіи Кіевопечерской лавры. — 1864. — С. 204. (рос. дореф.)
  3. Список населенных мест Киевской губернии. / Издание Киевского губернского статистического комитета. — К., 1900. — 1976 с. — С. 1303—1304. (рос. дореф.)
  4. Borshchagovka, Ukraine (англ.)
  5. Борщагівка. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.
  6. Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні. Вінницька область. — Вінниця. — ДП «ДФК». — 2008. — 1360 с.: карта, фото. — С. 545—548. ISBN 978-966-7151-87-4
  7. Вінниччина в період Великої вітчизняної війни 1941—1945 рр. Хроніка подій. — К.: Наукова думка, 1965. — С. 35, 46.
  8. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Вінницька область. // Кількість та територіальне розміщення населення. ukrcensus.gov.ua. Процитовано 3 жовтня 2018.
  9. Розподіл населення за рідною мовою, Вінницька область (у % до загальної чисельності населення). // Національний склад населення, мовні ознаки, громадянство. ukrcensus.gov.ua. Процитовано 3 жовтня 2018.
  10. Борщаговка. // Еврейская энциклопедія. — т. 4: Бе-Абидан — Брес, стлб. 834. (рос.)
  11. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Вінницька область. // Кількість та територіальне розміщення населення. ukrcensus.gov.ua. Процитовано 3 жовтня 2018.
  12. Каталог-довідник: Пам'ятки історії та культури України. Зошит 5. Вінницька область / НАН України. Інститут історії України; Центр досліджень історико-культурної спадщини України. — К., 2015. — 482 с. — С. 333—334. [Електронний ресурс]

Література
  • Борщагі́вка // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.528

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.