Буков Єміліан Несторович

Єміліа́н Бу́ков (рум. Emilian Radu Bucov; за радянської доби вживалася також форма його імені з по батькові: Єміліан Несторович Буков; 8 серпня 1909, місто Кілія, тепер Одеської області — 17 жовтня 1984, Кишинів) — молдовський письменник і громадський діяч.

Буков Єміліан Несторович
рум. Emilian Radu Bucov
Народився	26 липня (8 серпня) 1909 Кілія, Україна
Помер	17 жовтня 1984(1984-10-17) (75 років) Кишинів, Молдавська РСР, СРСР
Країна	СРСР
Діяльність	письменник, поет, політик
Alma mater	Бухарестський університет
Мова творів	російська, молдавська і румунська
Жанр	Пролеткульт
Членство	Спілка письменників СРСР
Партія	КПРС і Union of Communist Youthd
Нагороди
Буков Єміліан Несторович у Вікісховищі

Народився на півдні Бессарабії, яка незабаром (1918) відійшла від Російської імперії до Королівства Румунія. 1936 року закінчив Бухарестський університет. Брав участь у підпільному революційному русі в Королівстві Румунія, проте після приєднання Бессарабії до СРСР (1940) вступив до КПРС лише в 1950. 1979 року був нагороджений званням Героя Соціалістичної Праці, а 1982 — почесним званням народного письменника Молдовської РСР. Був депутатом Верховної ради СРСР; нагороджений також орденами та медалями.

Друкуватися почав іще студентом, спочатку — в румунській періодиці. Опублікував збірки поезій, в яких критикував буржуазне суспільство й закликав до бортьби з ним: «Праця кипить» (1932), «Промова сонця» (1937), «Китай» (1938). Після приєднання до СРСР почав оспівувати соціалістичну дійсність. Видав збірки віршів «Я бачу тебе, Молдавіє» (1942), «Весна на Дністрі» (1944), «Дні сьогоднішні, дні прийдешні» (1965; за цю книгу отримав 1966 року Державну премію Молдовської РСР), «Мій В'єтнам» (1966), «Дерево життя» (1974), «Червоне листя» (1979); поеми «Моя країна» (1947) та «Часи і люди»; роман у віршах «Місто Реут» (1956). Писав також прозу та драми: вийшли збірки його оповідань «Іскри серця» (1965), «Дзеркало» (1978), романи «Ростуть поверхи» (1952), «Останній тин» (1962), «Магістраль» (1969), збірка п'єс (1960). Серед його творів для дітей — казка у віршах «Андрієш» (1946), за якою Сергій Параджанов 1954 року зняв фільм на кіностудії ім. Довженка.

У 1970—1973 роках вийшло п'ятитомне зібрання творів Єміліана Букова.

Україні присвятив поему «Мости дружби» (1954) та цикл віршів про Київ, оповідання «Братська могила» (про Татарбунарське повстання). З творів Тараса Шевченка, які знав іще з юнацтва, переклав «І виріс я на чужині» та інші. Українському поетові присвятив вірш «Тарас» і поему «Шевченко на Дунаї», в яких наведено чимало рядків із Шевченкових поезій, та вірш «Очі Тараса» (1964). Образ поета відображено в поемі Букова «Моцарт і Сальєрі». Перекладав також Максима Рильського. В українському перекладі вірші Букова виходили в колективних збірках «Молдавія» (1953) та «Молдовська радянська поезія» (1975), в альманасі «Сузір'я» (1974, вип. 8); серед перекладачів — Володимир Сосюра, Павло Тичина, Віктор Баранов, Борис Шлапак.

Буков є також редактором і автором передмов до молдовського видання творів Тараса Шевченка «Вибране» (Кишинів, 1961, 1964). Йому належать статті про українського поета.