Бурбіс Олександр Лавренович

Олександр Бурбіс народився 8 (20) жовтня 1885(18851020) у Вільнюсі, Литва. Навчався в Вільнюській чоловічій гімназії. У 1903 році став одним з засновників Білоруської революційної громади[1].

У 1906 році Громада організувала масові протести через проблеми в сільськогосподарському секторі. Бурбіс особисто організував страйк в Новогрудському повіті й в Мінську, де він також працював у профспілках.[2]

24 серпня 1906 року в селі Долні поблизу Щорса в Новогрудському повіті Олександр Бурбіс був заарештований за звинуваченням у підривній діяльності. Він залишався в тюремному ув'язненні, де захворів на туберкульоз. Він пробув у тюрмі аж до середини 1909 року. Після звільнення він працював у Вільнюському сільськогосподарському товаристві.

12 лютого 1910 року з його ініціативи в Вільнюсі відбулася Перша білоруська вечірка.

У 1915 році Олександр Бурбіс переїхав до Москви, де почав працювати в Народному банку[3].

У 1917 році заснував філію організації БСГ в Москві й став її головою. У березні того ж року в Мінську брав участь в з'їзді білоруських народних організацій. Наприкінці 1917 року, через деякий час після Жовтневого перевороту в Москві був арештований радянською владою, а потім ще раз у середині 1918 року. Однак в обох випадках його швидко відпустили.

З 1918 року Бурбіс був послом Білоруської Народної Республіки в Москві. З лютого 1919 року працював у ВРНГ РРФСР, а вже з травня 1919 року — в Народному комісаріаті з питань землеробства Литовсько-Білоруської РСР. У 1920 році він був одним з редакторів газети «Радянська Білорусь» з центральним офісом у Смоленську[4].

Олександр Бурбіс є автором заяви, спрямованої в ЦК РКП (б) 14 січня 1920 року — за змістом практично ідентичній «Заяві 32-х», яка буде відправлена туди ж 1 лютого 1921. До заяви була додана записка з проханням про створення окремої Білоруської Радянської Республіки, в якому містилася інформація про історичне минуле, про політичну та соціальну систему Білорусі, ідеї про перші кроки побудови соціалістичної білоруської держави на цій території, а також, містилася критика щодо вже проведеної на території політики.[5]

На початку 1921 року вступив в Комуністичну партію Білорусі, а вже в середині того ж року Бурбіс отримав посаду заступника народного комісара закордонних справ БРСР, а також став одним з організаторів створення Червоного Хреста БССР. Тоді ж призначений членом Мархлевської комісії з питань Ризького мирного договору. В 1921—1922 роках був членом ЦВК БРСР і брав участь в розробці угоди між БРСР і РРФСР.

20 березня 1922 через тривалу хворобу на туберкульоз помер у Мінську. Того ж року похований на Старажовському кладовищі. До могили його труну з площі Свободи несли під траурну музику духового оркестру. Старожовське кладовище знесли за радянської влади в 1950-х роках[6]. Є відомості, що останки Бурбіса перевезли на Військове кладовище, однак попри тривалі пошуки могилу так і не знайшли. Висловлено припущення, що могила могла бути зруйнована під час розширення вулиці Долгобродської, або що останки взагалі не переносилися на Військове кладовище[7].

Активісти Білоруської Народної Республіки
(Зліва направо, сидять)
Олександр Бурбіс, Ян Середа, Йозик Варонка, Василь Захарка;
(Зліва направо, стоять)
Аркадій Смолич, Петро Кречевський Костянтин Єзовітов, Антон Овсяник, Лявон Заяц

Олександр Бурбіс публікувався в газеті «Наша Нива» під різними псевдонімами та був автором ряду статей про білоруське національно-визвольне питання, а також, писав на тему історії, етнографії та економіки Білорусі.

Був членом Першої білоруської трупи Гната Буйницького — білоруського музично-драматичного гуртка у Вільнюсі. Виступав режисером, актором і читачем на перших Білоруських театральних вечірках у Вільнюсі. У тому числі — особисто поставив кілька п'єс і був організатором драматичних груп[8].

У серпні 1920 року закінчив написання наукової монографії «Короткий нарис економічної географії Білорусі», опублікованої в журналі «Народне господарство Білорусії» в 1922 році. Він уперше в історії білоруської науки описав білоруський територіальний і економічний комплекс. І він є першим білоруським вченим, який зумів розрахувати торговий баланс Білорусі та відзначити невідповідності тодішніх кордонів потребам економічного розвитку білоруських територій.

• Кароткі агляд беларускага нацыянальна-рэвалюцыйнага руху // Вести народного комиссариата просвещения ССРБ. 1921, № 1—2
• Кароткі нарыс па эканамічнай геаграфіі Беларусі // Народное хозяйство Белоруссии. 1922, № 4
• Беларуская сацыялістычная грамада ў першым перыядзе яе працы (1903—1907) // Беларусь. — Мн., 1924.