Біла гарячка

Алкогольний делірій (лат. Delirium tremens, від лат. delirium — маячення‚ та лат. tremere — тремтіти) — більше відомий під народними назвами «біла гарячка», «білочка», «білка». Це делірій, який зазвичай спричинює алкогольний абстинентний синдром, — розлад свідомості, що здебільшого розвивається після припинення зловживання алкоголем, в стані абстиненції або на висоті запою[1]. Триває протягом двох-трьох днів[2]. Фізичні ефекти можуть включати тремтіння, озноб, нерегулярне серцебиття і пітливість[3]. У людей також можуть бути галюцинації[2]. Іноді дуже висока температура тіла або судоми можуть привести до смерті[2].

Алкогольний делірій (біла гарячка)
Алкоголік, у кого розвинулася біла гарячка, в колі його наляканої сім'ї
Алкоголік, у кого розвинулася біла гарячка, в колі його наляканої сім'ї
Спеціальність психіатрія
Симптоми agrypnia excitatad
Причини alcohol abused
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-11 6C40.41
МКХ-10 F10
DiseasesDB 3543
eMedicine med/524
MeSH D000430
 Delirium tremens у Вікісховищі

Передумови

Розвивається на ґрунті тривалого зловживання алкоголем. Виникненню його сприяють інфекційні захворювання, фізичні пошкодження та психічні травми. Захворюванню передує пригнічений настрій, розлад сну.

Іншою причиною алкогольного делірію є різке припинення прийому транквілізаторів класу барбітуратів або бензодіазепінів людиною з відносно сильною залежністю від них. Оскільки основні фармакологічні та фізіологічні ефекти цих транквілізаторів обумовлені маніпуляцією хімічної і передавальної соматичної системи ГАМК, тієї ж нейротрансмітерної системи, на яку впливає алкоголь, алкогольний делірій може виникати при різкому зниженні дозування у людей з сильною залежністю. Ці делірії багато в чому схожі з тими, які викликає алкоголь, як і супутній абстинентний синдром, проявом якого вони є. Це основна причина, по якій бензодіазепіни є настільки ефективним засобом лікування делірія, незважаючи на те, що в багатьох випадках вони також є їх причиною. Оскільки етанол і транквілізатори, такі як барбітурати та бензодіазепіни, діють як позитивні аллостеричні модулятори на ГАМК-рецептори, мозок, прагнучи вирівняти незбалансовану хімічну систему, викликає різке припинення вироблення ендогенної ГАМК. Це зниження стає все більш помітним у міру посилення залежності і збільшення доз, необхідних для викликання інтоксикації. Крім седативних властивостей, ГАМК є надзвичайно важливим регулюючим нейротрансмітером, який контролює частоту серцевих скорочень, кров'яний тиск, поріг судом і безліч інших важливих вегетативних нервових підсистем.

Основні порушення і перебіг

Характерні деліріозне порушення свідомості, афект тривоги, страх та рухове збудження. Спостерігаються й соматичні розлади — тахікардія, артеріальна гіпертензія, пітливість, диспепсія, загальний тремор, гарячка, іноді інтоксикаційного характеру діарея.

Біла гарячка перебігає зі слуховими і особливо зоровими галюцинаціями у нічний час, руховим збудженням, маренням, безсонням. Хворі захищаються від своїх «видінь», «обираються», стягують з себе «нитки». Часто хворі бачать чортів, дрібних тварин, особливо пацюків, маленьких черв'яків, тарганів, нацистів, інопланетян тощо. Взагалі характер галюцинацій залежить від переважаючих жахів у суспільстві на певних етапах розвитку. Через це нині жахаюча символіка часів II світової війни або жахи пекла зустрічаються рідше, тоді як збільшилися галюцинації іншопланетної символіки. Часто галюцинації супроводжуються мікопсіями — розладами зору, при якому розміри видимих хворим предметів, виглядають менше, ніж насправді.

Перебіг захворювання гострий, триває декілька днів та закінчується або виходом з делірію, або смертю при наявності вираженої серцево-судинної недостатності.

Лікування

Хворі підлягають госпіталізації у психіатричну лікарню, де повинні знаходитися під цілодобовим наглядом. Основне лікування — детоксикація, снодійні засоби. Якщо після видужання хворий знову зловживає спиртними напоями, біла гарячка може повторитися.

Можливе лікування бензодіазепінами. Для запобігання смерті можуть знадобитися високі дози[4]. Їх кількість залежить від симптомів. Зазвичай людину заспокоюють бензодіазепінами, такими як діазепам, лоразепам, хлордиазепоксид або оксазепам.

Див. також

Примітки
  1. Судова психіатрія: Навч. посіб. / С. В. Жабокрицький, А. П. Чуприков. — К.: МАУП, 2004. — 176 с. — Бібліогр.: С. 169—170. ISBN 966-608-438-4
  2. Schuckit, Marc A. (1 листопада 2014). Recognition and management of withdrawal delirium (delirium tremens).. The New England journal of medicine (англ.) 371 (22). с. 2109–2113. ISSN 0028-4793. doi:10.1056/nejmra1407298. Процитовано 21 вересня 2021.
  3. Healy, David (2009). Psychiatric Drugs Explained (англ.). Churchill Livingstone Elsevier. ISBN 978-0-7020-2997-4.
  4. Wolf, K. M.; Shaughnessy, A. F.; Middleton, D. B. (1993-09). Prolonged delirium tremens requiring massive doses of medication. The Journal of the American Board of Family Practice 6 (5). с. 502–504. ISSN 0893-8652. PMID 8213241. Процитовано 21 вересня 2021.

Джерела
  • Психіатрія і наркологія: підручник / В. Л. Гавенко, В. С. Бітенський, В. А. Абрамов та ін. ; за ред. В. Л. Гавенка, В. С. Бітенського. — 2-е вид., переробл. і допов. — К. : ВСВ «Медицина», 2015. — 512 с. ISBN 978-617-505-422-2 /с. 259—270
  • Blom, Jan Dirk (2010). A dictionary of hallucinations (. ed.). New York: Springer. p. 136—138. ISBN 9781441912237 (англ.)
  • Michael James Burns, Michael E Lekawa, James B Price Delirium Tremens (DTs) Clinical Presentation Updated: Apr 27, 2018 Medscape. Drugs & Diseases. Critical Care (Chief Editor: Michael R Pinsky) ; Delirium Tremens (DTs) (англ.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.