Диспепсія
Диспепсі́я (від грец. δυς- важко, складно та πέψη — травлення) — збірний термін, що включає групу функціональних розладів травлення, які слід розглядати в клінічній практиці як синдроми, при яких порушуються процеси ферментативної обробки білкової або вуглеводної їжі.
Диспепсія | |
---|---|
Спеціальність | гастроентерологія |
Препарати | гідрокарбонат натрію[1], карбонат кальцію[1][2], гідроксид магнію[1], фамотидин[1][2], magnesium trisilicated[1], Calcium Gluceptated[1], Циметидин[1], Нізатидин[1], цизаприд[1], Магалдрат[1], dihydroxyaluminum sodium carbonated[1], aluminium carbonated[1], карбонат магнію[1], carbonate iond[1], лансопразол[2], пантопразол[2], омепразол[2], езомепразол[2], декслансопразол[2], ранітидин[2], метоклопрамід[2], eseridined[3], bromoprided[4] і levosulpirided[5] |
Класифікація та зовнішні ресурси | |
МКХ-11 | MD92 |
МКХ-10 | K30 |
DiseasesDB | 30831 |
MeSH | D004415 |
![]() |
У першому випадку створюються умови для посилення процесів гниття під впливом гнилісної флори, переважно у товстій кишці, у другому — значно збільшуються бродильні процеси під дією флори, що посилено розмножується, як у товстій, так і в тонкій кишках. При тривалій або частій диспепсії розвивається ентерит або ентероколіт.
Диспепсія гнилісна проявляється здуттям, тяжкістю та тупим болем у животі, проносами з гнилісним запахом випорожнень, слабкістю, швидкою втомлюваністю та зниженням апетиту внаслідок загальної інтоксикації продуктами гниття, що утворюються та всмоктуються у кишці (індол, скатол, диметилмеркаптан, сірководень та ін.). При дослідженні калу виявляється креаторея.
Диспепсія бродильна характеризується метеоризмом, бурчанням у кишці, виділенням великої кількості газів, частим, слабозабарвленим пінистим калом з кислим запахом. У калі визначається велика кількість крохмальних зерен, кристалів органічних кислот, клітковини, йодофільних мікроорганізмів.
Лікування
При шлунковій та панкреатогенній диспепсії — замісна терапія ферментними препаратами (ацедин-пепсин, абомін, панкреатин, панзинорм, фестал, дигестал, панкурмен, трифермент та ін.). Лікування основного захворювання (хронічний гастрит, хронічний панкреатит).
Відповідна дієта. При аліментарних диспепсіях — голод упродовж 1-1,5 діб. При гнилісній диспепсії у добовому раціоні слід збільшувати кількість вуглеводів, при бродільній — білків (одночасно зменшують кількість низкомолекулярних вуглеводів). При жировій диспепсії обмежують жири.
Джерела
- Синдром функціональної диспепсії у дітей : навч.-метод. посіб. / І. С. Лембрик. — Івано-Франківськ : Вид-во Третяк І. Я., 2010. — 148 c.
- Довідник дільничого терапевта з фармакотерапії / за ред. М. В. Бочкарьова та Є. А. Мухіна. — Кишинів : Картя молдовеняске, 1986.
- NDF-RT
- Drug Indications Extracted from FAERS — doi:10.5281/ZENODO.1435999
- Inxight: Drugs Database
- Inxight: Drugs Database
- Inxight: Drugs Database