Білів

В селі Білів розташована пам'ятка археології національного значення — Білівське давньоруське городище. Поряд з Білівським городищем збереглися два курганні насипи. Наприкінці ХІХ століття під керівництвом археолога Катериною Мельник розпочалися розкопки курганних поховань, яких нарахували на північній околиці Пересопниці — понад 170 курганів, на південь від села Білів поблизу городища — до 150 курганів, поблизу села Старожуків у двох групах — понад 170 курганів. Знайдені під час цих робіт речі зберігаються в Національному музеї історії України у Києві. Збірка включає кераміку, металеві та кістяні побутові речі, знаряддя праці, зброю, прикраси. В колекції є речі з унікального поховання ювеліра: залізні молоточки, коваделко, бронзові шаблони для виготовлення прикрас, велика і мала ваги[6].

Городище — невелика фортеця площею 0,35 га, була розташована на найбільшому з пагорбів біля річки Стубла, що неподалік від Пересопниці. Дослідження оборонного валу показали, що укріплення Білівського городища збудовані у другій половині чи кінці Х століття, а використовувалась фортеця лише упродовж ХІ століття, матеріали ХІІ—ХІІІ століть в культурному шарі відсутні. На межі ХІ та ХІІ століть Білівське поселення занепадає, а місцем проживання удільного князя чи представників князівської адміністрації стає фортеця в Пересопниці — дитинець літописного міста[7].