Вальх Борис Сергійович

Б. С. Вальх народився 27 листопада 1876 р. у с. Введенське Бахмутської округи Харківської губернії (нині — с. Новобахмутівка Ясинуватського району Донецкой області) у сім'ї невеликого дворянина-домовласника.

Закінчив Павлоградську гімназію, у 1896 р. поступив до Харківського університету на медичний факультет, однак паралельно йому було дозволено навчатися на природничо-історичному відділенні фізико-математичного факультету. Саме у цей час тут викладали професор П. П. Сушкін (1868–1928) — пізніше академік, засновник радянської школи орнітологів, приват-доцент В. І. Талієв (1868−1928) — відомий ботанік та лідер руху за заповідну справу в Російській Імперії, що сприяло формуванню світогляду Б. С. Вальха та зробило з нього справжнього дослідника природи.

Борис Вальх в Туркестані, 1917

Протягом 1910–1912 р. Б. С. Вальх стажувався у Харкові. Згодом як медик був направлений у Бахмут, пізніше Маріупіль. Працював у Швеції та Бухарі. У 1921 р. він повертається у Бахмут, де створює краєзнавчий музей і стає першим його директором (1923–1925).

У період з 1920 до 1923 року проводилися губернські, повітові конференції з представниками всіх управлінських повітових наросвітніх, політосвітніх установ та музейних закладів губернії. Вони мали, головним чином, звітний та організаційний характер і висували на обговорення першочергові завдання роботи серед населення регіону. На першій губернській конференції політосвітніх органів Донбасу, що пройшла в м. Бахмуті в період з 11 до 15 січня 1922 року. За п’ять днів роботи конференції було заслухано широке коло доповідей, як-от: про політикоосвітню роботу в Донбасі; завдання та методи агітаційної та пропагандистської роботи; стан боротьби з неписьменністю; про роботу художнього сектору; про проведену роботу в Червоній армії; про роботу серед молоді та про стан музейно-виставково-екскурсійної справи.

Найбільш бурхливе обговорення викликала доповідь Б.С. Вальха про стан музейної, виставкової та екскурсійної справи, зокрема він зазначив, що Екскурсійно-виставково-музейна робота має в регіоні велике пропагандистське значення, завдячуючи своїй наочності, яка не потребує від відвідувачів музеїв, виставок та екскурсій ніякої додаткової підготовки. За визначенням Вальха, "...хороших музеев в настоящее время у нас немного; будучи наследием прошлого, они в большинстве случаев являются кунсткамерами. Нам нельзя организовывать музеи случайного характера – необходимо в каждом уездном центре иметь музей, объединяющий разные отрасли музейной работы и иллюстрирующий именно местный край и местную жизнь. В губернском центре [Бахмут] мы имеем меньше возможностей в этом отношении, чем на местах из-за тяжелых квартирных условий, отсутствия производственных возможностей и т.п.". До того ж у своїй доповіді він детально обґрунтував необхідність розширення музейної мережі губернії: слід при клубах створювати музейні осередки як основу майбутніх музеїв, залучати до розгортання музейної роботи кваліфікованих керівників. 

У 1922 році у Бахмуті розгорнулася робота зі створення місцевого краєзнавчого музею як окремого закладу культури. А всі справи з його організації лягли на Б.С. Вальха. В основу експозиції музею лягли, крім інших, також особисті експонати лікаря. Артемівський окружний музей імені товариша Артема почав діяти в грудні 1923 року з нагоди відкриття пам’ятника тов. Артему (Сергєєву). Його розмістили за адресою: м. Артемівськ, вул. ім. Артема, будинок 25 [8]. Музей знаходився в безпосередньому віданні окрполітосвіти та утримувався державним коштом з бюджету [9, арк. 220]. Штатний розпис налічував три одиниці – завідувач, сторож та прибиральниця. Очолив музей Б.С. Вальх.

Основою колекції музею були експонати, які належали створеному повітовим земством ще в 1909 році музею народної освіти. Джерелами поповнення фондів також були експонати, які передавалися як установами, так і приватними особами. Музей структурно поділявся на відділи – загальний і краєзнавчий, бібліотеку та лабораторію. Експозиція теж ділилася на два відділи – сільськогосподарський та боротьби зі шкідниками і наочних посібників шкільного характеру. На момент відкриття фонди музею налічували 2795 експонатів, з краєзнавства – 486, гірничої справи – 131, наочних приладів – 1741, усього іншого – 437. Музей мав 53 колекції, 1633 таблиці та картограми 120 моделей. Але в листі директора музею до Всеукраїнського археологічного комітету зазначалося, що експонатів з археології, етнографії та мистецтва у фондах музею не було [10]. Б.С. Вальх особисто передав 133 експонати із власної приватної колекції до фондів свого музею. За рік вдалося долучити до музейного зібрання ще додатково 330 експонатів.

У подальшому до 1937 р. Б. С. Вальх працював на Артемівській станції захисту рослин в медичній клініці. Рятуючись від сталінських репресій, у 1937 р. разом з сім'єю переїжджає у Туркменістан, де очолює Іолотанську тропічну станцію, де бореться з малярією. Назад повернувся в 1941 р., перед самою війною. Працював головним лікарем.

Помер 12 квітня 1942 р. у Артемівську (Бахмуті). Похований на території лікарні, в якій працював, місце поховання невідоме.