Васючин
Васю́чин — село в Україні, у Рогатинській міській об'єднаній територіальній громаді Івано-Франківського району Івано-Франківської області.
| село Васючин | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Івано-Франківська область |
| Район/міськрада | Івано-Франківський район |
| Громада | Рогатинська міська ОТГ |
| Основні дані | |
| Перша згадка | 18 серпня 1351 |
| Населення | 817 (2001р) |
| Територія | 14.357 км² км² |
| Густота населення | 56.910 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 77033 |
| Телефонний код | +380 03435 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°21′13″ пн. ш. 24°28′00″ сх. д. |
| Водойми | Свірж |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 77033, Івано-Франківська обл., Рогатинський р-н, с. Васючин, вул. Р. Левицького, 96а |
| Карта | |
  Васючин | |
 Васючин | |
| Мапа | |
| |
Розташування
Територія села Васючин знаходиться на Рогатинському Опіллі, що становить південну частину Подільської височини. Тут переважають лісостепові ландшафти.
Село розташоване на лівому березі річки Свірж, притоки Дністра. Багате такими родовищами як пісок, камінь, жовта глина.
На північ від села проходить шосейна дорога, що сполучає Івано-Франківську, Тернопільську і Львівську області. За 13 км на північ проходить залізниця Ходорів — Бережани, на південь — Ходорів — Івано-Франківськ.
Село розкинулося із заходу на схід у мальовничій місцевості, у низовині, з двох сторін оточене лісом.
Історія
Зародження села
Найстаріше місце, звідки починалось зародження села, має назву Кут. За матеріалами археологічних розкопок перші поселенці займалися таким промислом, як видобування каменю, виготовленням з нього прикрас, оздоблень.
Перша письмова згадка
Перший опис села Васючин (Wasziszen) наявний у грамоті Оти Пілецького від 18 серпня 1351 р.[1] Надалі Васючин (Wasyczyn) згадується 12 вересня 1435 року[2]. Ще через 100 років Васючин згадується як місто. Назва села за переказом походить від князя на прізвище Васюта. Він мав чимало земель. Ще й досі близько лісу є залишки фундаменту його будівлі.
У 1616 році Янові Лянцкоронському, синові подільського (кам'янецького) хорунжого Яна (також онукові галицького каштеляна Станіслава Лянцкоронського[3]) його тітка (Чурилова) «віддала в 6000 флоринів» Васючин і Волицю[4].
Дідичами села були, зокрема, Барановські (чоловіком Софії був Зигмунт Фредро — староста янівський, стольник і каштелян сяноцький.[5]
Діяльність жителів
Зв'язку прізвищ людей з назвою населеного пункту не існує. Одними з перших прізвищ були Гнип, Левицький, які в даний час найбільш поширені.
Боротьба українського народу за звільнення з-під гніту іноземних окупантів тривала довгий час. У 1603 році місцеві селяни побили двох шляхтичів, у 1616 році відмовились платити данину на польський костьол. Ще до вступу козацьких військ під час національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького жителі сіл Васючина, Воскресінців та Явча напали на замок у селі Журові. У 1711 році селяни спалили панську пасіку. За часів Австрії та Панської Польщі близько 250 га землі належало пану Тустаневському. Частина землі була власністю священика.
До Першої світової війни розпарцельовано між українцями фільварок Вільхова, у 1930-х — між римо-католиками — фільварок Бахманка.
У 1939 році в селі проживало 2500 мешканців (2150 українців-грекокатоликів, 300 українців-римокатоликів, 40 поляків, 10 євреїв).[6]
Село було базою повстанців УПА, зокрема сотні «Батурина»[7]. За даними облуправління МГБ у 1949 р. в Букачівському районі підпілля ОУН найактивнішим було в селах Колоколин, Васючин, Княгиничі, Помонята і Явче.[8]
17.10.1954 облвиконком рішенням № 744 передав у Букачівському районі хутір Йосипівку з Васючинської сільської ради до Явченської сільської ради.
Відомі люди
- у селі Васючин в дитячі роки деякий час проживав український художник, літератор та громадський діяч Юліан Іванович Панькевич.
- До села приїжджав сам Кирило Трильовський — засновник товариства «Січ».
- Також відвідував село Кость Левицький, який балотувався до австрійського парламенту в 1908 році.
- Часто відвідував Васючин генерал Тарнавський, який приїжджав до своєї сестри, що була дружиною місцевого священика.
- В селі народився Михайло Михайлович Левицький — лицар Бронзового хреста бойової заслуги УПА.
- Кізан Данило Данилович (1922 р.н., Васючин) — учасник національно-визвольної боротьби, член Юнацтва ОУН, за участь в визвольному русі під проводом ОУН у 1945 році був засуджений, ув'язнення відбував у Комі АРСР (Інта). Після звільнення повернувся на Україну, поселився в м. Сміла Черкаської області.
- Левицький Роман Васильович (13.02.1962 р. — 12.08.1989 р.) — активіст Народного руху України, який 12 серпня 1989 року на вулиці Кармелюка в м. Івано-Франківськ був убитий за не до кінця з'ясованих обставин. На його честь названа центральна вулиця села Васючин, а також одна з вулиць в Івано-Франківську. Похований у селі Васючин, а біля будівлі місцевої влади встановлений пам'ятний знак на його честь.
Примітки
- Олег Купчинський. Забуті та невідомі староукраїнські грамоти XIV — першої половини XV ст. — с. 340-341.
- Akta grodzkie i ziemskie… — T. XII. — S. 1.
- Boniecki A. Herbarz polski… — Cz. 1. — T. 13. — S. 336.
- Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne S. Orgelbranda S[yn]ów), 1909. — Cz. 1. — T. 13. — S. 337. (пол.)
- Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1902. — Cz. 1. — T. 5. — S. 317. (пол.)
- Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 68.
- Наддніпрянці та росіяни в сотні «Батурина» на Рогатинщині
- Реабілітовані історією. ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА ОБЛАСТЬ. Книга перша. — Івано-Франківськ: Місто НВ, 2004. — С. 42. — ISBN 966-8090-63-2
Посилання
- Мапа фон Міга
- Стара карта Васючина
- Wasiuczyn // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1893. — Т. XIII. — S. 131. (пол.)
