Станіслав Лянцкоронський (галицький каштелян)

Станіслав Лянцкоронський гербу Задора (пол. Stanisław Lanckoroński; ? — перед липнем 1592) — польський шляхтич, військовик та урядник Польського королівства, Речі Посполитої. Представник роду Лянцкоронських.

Життєпис

Найправдоподібніше, був протестантом. Син скальського старости Героніма Лянцкоронського та його першої дружини Катажини Нємсти; брат подільського підкоморія Миколая Лянцкоронського.

Навчався у Віттенберзькому університеті (записаний 1559 року), у 1560—1562 роках у Ляйпцігу. Після повернення — придворний короля, ротмістр кавалерії кварцяного війська. 1553 року отримав від короля експектативу на Скальське староство, яке батько відступив йому 30 вересня 1566. «Доживоттям» отримав від короля млин у Скалі (1568), села Свихлівці (1569), П'ятничани (1570) на Поділлі. Брав участь у виправі Миколая Мелецького у квітні 1572 до Молдавії (відзначився перед 10 квітня в районі Степанівців, під мурами Хотина 13 квітня?). Під час першого безкоролів'я, за королів С. Баторія, Сігізмунда ІІІ перебував головно на Поділлі як ротмістр кварцяного війська чи командир власного почту; зокрема, на початку березня 1577 разом з Миколаєм Гербуртом з Дідилова мав невдалу сутичку з татарами біля Старокостянтинова, був поранений.

Не дуже активний у політиці, хоча брав участь в сеймиках шляхти Русі, Поділля під Львовом під час 2, 3-го безкоролів'я, став одним з послів Поділля на виборний сейм 1587 (підтримав кандидатуру шведську, енергійно домагався виплати кварцяному війську боргу). Посол коронаційного сейму 1587—1588. 1 березня 1589 став галицьким каштеляном.

Посідав: містечка Ягільниця, Давидківці, села Ярослав (нині не існує, розташовувалося біля сучасного села Жабинці), Лехнівка (нині — частина села Давидківці), Швайківці, Залісся, Зозулинці, Росохач (пол. Rosochacz, Rosochaniec[1] або Rossochaciec) та інші (зокрема, Шманьківці, Цигани, пол. Siołki, Żorawińce), державив королівщини Зозулинці, Балин, Росохач, пол. Sieńków. Посідав маєтності у Краківському воєводстві.

Сім'я

Дружина — Ельжбета з Гербуртів, дочка сяніцького каштеляна, барського старости Яна Гербурта (за версією о. К. Несецького ТІ, донька Марціна,[2] за версією Романа Желєвского — cтрийка Миколая, войського кам'янецького, барського старости[3]). Діти:

  • Миколай — львівський хорунжий, чоловік Анни Станіславської
  • Геронім — підкоморій подільський, чоловік Барбари Каліновської
  • Ян — хорунжий подільський.[4][5]

Примітки
  1. Rosochacz 3.) R. al. Rosochaniec, wś nad Seretem, pow. czortkowski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1888. — Т. IX. — S. 761. (пол.) — S. 761.
  2. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — T. 4. — S. 185. (пол.)
  3. Żelewski R. Herburt Mikołaj z Dziedziłowa, h. własnego (ok 1544—1602) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1960—1961. — T. IX/3. — Zeszyt 42. — S. 449. (пол.)
  4. Kotarski H. Lanckoroński Stanisław z Brzezia h. Zadora (zm. 1592)… — S. 453.
  5. Lanckorońscy (01) Архівовано 29 жовтня 2013 у Wayback Machine. (пол.)

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.