Станіслав Лянцкоронський (галицький каштелян)
Станіслав Лянцкоронський гербу Задора (пол. Stanisław Lanckoroński; ? — перед липнем 1592) — польський шляхтич, військовик та урядник Польського королівства, Речі Посполитої. Представник роду Лянцкоронських.
Життєпис
Найправдоподібніше, був протестантом. Син скальського старости Героніма Лянцкоронського та його першої дружини Катажини Нємсти; брат подільського підкоморія Миколая Лянцкоронського.
Навчався у Віттенберзькому університеті (записаний 1559 року), у 1560—1562 роках у Ляйпцігу. Після повернення — придворний короля, ротмістр кавалерії кварцяного війська. 1553 року отримав від короля експектативу на Скальське староство, яке батько відступив йому 30 вересня 1566. «Доживоттям» отримав від короля млин у Скалі (1568), села Свихлівці (1569), П'ятничани (1570) на Поділлі. Брав участь у виправі Миколая Мелецького у квітні 1572 до Молдавії (відзначився перед 10 квітня в районі Степанівців, під мурами Хотина 13 квітня?). Під час першого безкоролів'я, за королів С. Баторія, Сігізмунда ІІІ перебував головно на Поділлі як ротмістр кварцяного війська чи командир власного почту; зокрема, на початку березня 1577 разом з Миколаєм Гербуртом з Дідилова мав невдалу сутичку з татарами біля Старокостянтинова, був поранений.
Не дуже активний у політиці, хоча брав участь в сеймиках шляхти Русі, Поділля під Львовом під час 2, 3-го безкоролів'я, став одним з послів Поділля на виборний сейм 1587 (підтримав кандидатуру шведську, енергійно домагався виплати кварцяному війську боргу). Посол коронаційного сейму 1587—1588. 1 березня 1589 став галицьким каштеляном.
Посідав: містечка Ягільниця, Давидківці, села Ярослав (нині не існує, розташовувалося біля сучасного села Жабинці), Лехнівка (нині — частина села Давидківці), Швайківці, Залісся, Зозулинці, Росохач (пол. Rosochacz, Rosochaniec[1] або Rossochaciec) та інші (зокрема, Шманьківці, Цигани, пол. Siołki, Żorawińce), державив королівщини Зозулинці, Балин, Росохач, пол. Sieńków. Посідав маєтності у Краківському воєводстві.
Сім'я
Дружина — Ельжбета з Гербуртів, дочка сяніцького каштеляна, барського старости Яна Гербурта (за версією о. К. Несецького ТІ, донька Марціна,[2] за версією Романа Желєвского — cтрийка Миколая, войського кам'янецького, барського старости[3]). Діти:
- Миколай — львівський хорунжий, чоловік Анни Станіславської
- Геронім — підкоморій подільський, чоловік Барбари Каліновської
- Ян — хорунжий подільський.[4][5]
Примітки
- Rosochacz 3.) R. al. Rosochaniec, wś nad Seretem, pow. czortkowski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1888. — Т. IX. — S. 761. (пол.) — S. 761.
- Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — T. 4. — S. 185. (пол.)
- Żelewski R. Herburt Mikołaj z Dziedziłowa, h. własnego (ok 1544—1602) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1960—1961. — T. IX/3. — Zeszyt 42. — S. 449. (пол.)
- Kotarski H. Lanckoroński Stanisław z Brzezia h. Zadora (zm. 1592)… — S. 453.
- Lanckorońscy (01) Архівовано 29 жовтня 2013 у Wayback Machine. (пол.)
Джерела
- Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne S. Orgelbranda S[yn]ów), 1909. — Cz. 1. — T. 13. — S. 336. (пол.)
- Kotarski H. Lanckoroński Stanisław z Brzezia h. Zadora (zm. 1592) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1970. — T. XVI/3. — Zeszyt 70. — S. 452—453. (пол.)