Лянцкоронські
Лянцкоронські (пол. Lanckorońscy) — стародавній польський шляхетський рід гербу «Задора». Найвідоміший представник — Предслав Лянцкоронський, хмільницький староста часів польського короля Сигізмунда I Старого та козацький ватажок (гетьман).
Родовий герб Задора — герб шляхтичів Лянцкоронських
Герб графів Лянцкоронських
Сучасний герб Лянцкорона
Відомості
Рід відомий з 1370 року. Протопластом (засновником) Лянцкоронських прийнято вважати Пшедбура з Бжезя і Влодзіслава (пол. Przedbór z Brzezia i Włodzisławia) (?—1387/1388) — краківського підстолія (з 1364), королівського маршалка (з 1376). Прізвище походить від назви села Лянцкорона (інша версія — Ландскруна).
У пізніші часи Лянцкоронські продовжували залишатись одним із найвпливовіших родів Поділля і Брацлавщини. Додатково до свого прізвища вони додали придомок «з Бжезя». У 1565 році Лянцкоронські заснували у Хоржівцях містечко, яке назвали його Новий Бжезь, бо Лянцкоронські підписувалися «з Бжезя». Поступово ця назва перетворилася на Збриж.
Найвідомішими маєтками родини на території України був палац у селищі Розділ, яке розташоване на берегах Колодниці, лівої притоки Дністра, містечко Лянцкорунь (тепер село Зарічанка), Тартаків, Збриж, Ягільниця.
Наприкінці ХІХ ст. на рештках замку Потоцьких у Тартакові було зведено палац коштом тодішнього власника Тартакова Збіґнєва Лянцкоронського.
Родина Лянцкоронських у 1967 році створила Фундацію «Родини Лянцкоронських з Бжезя» (Fundacja Lanckorońskich z Brzezia — пол., DE BRZEZIE LANCKORONSKI FOUNDATION — англ.)[1].
Особи
Адам Бонецький стверджував, що рід ділився на дві основні гілки: одна — на Лянцкороні, потім — на Ягільниці[2], друга — на Влодзіславі (Włodzisław)[3].
- Збігнев з Бжезя — зем'янин у Краківському повіті, його сини за заповітом короля Казимира ІІІ отримали на власність Влодзіслав з прилеглостями
- Збіґнєв з Бжезя (?—до 1388) — дідич Велгомлинів, певне, залишив дочок
- Пшедбур[4] з Бжезя і Влодзіслава (?—кін.1387) — краківський підстолій (1364), маршалок королівський (1376) і Королівства Польського з 1394[5]
- Збігнев з Бжезя і Влодзіслава (?—1425) — маршалок королівський, маршалок коронний (з 1409), староста краківський (1409—1410), лельовський 1408, добжинський (1412—1413); 1410 отримав у заставу за 1000 гривень Лянцкорону, яку потім викупив у княгині Елізебет Мюнстерберзької з Мельштинських[5]
- Миколай «Маршалкович» з Бжезя, Лянцкорони і Влодзіслава (?—бл.1462) — син від першого шлюбу, маршалок надвірний (1432—1434) і великий коронний (з 1440), підстолій краківський (з 1435), староста сандецький, віслицький і новокорчинський, дружина Феліція
- Ян «Маршалкович»[2] з Бжезя, Лянцкорони і Влодзіслава (†1451) — син Збіґнєва від другого шлюбу, маршалок надвірний коронний (з 1448)[джерело?], засновник Влодзіславської гілки роду, дружина Магдалена з роду Грифів, удова Гінчі з Рогова[3]
- Збігнев з Бжезя і Влодзіслава (?—1425) — маршалок королівський, маршалок коронний (з 1409), староста краківський (1409—1410), лельовський 1408, добжинський (1412—1413); 1410 отримав у заставу за 1000 гривень Лянцкорону, яку потім викупив у княгині Елізебет Мюнстерберзької з Мельштинських[5]
- Пакослав[4] (Пакош)
- Збіґнєв на прізвисько «Бонк» (Bąk), протопласт Бонків, які у XVI ст. взяли прізвище Лянцкоронський[5]
Гілка роду на Лянцкороні, потім на Ягільниці
- Миколай (пом. до березня 1462) — маршалок великий коронний, сандецький староста
- Станіслав Маршалкович[2] (?—1489), дружина Анна Курозвенцька (Kurozwęcka)
- Миколай[6], студент Краківського університету 1479, дружина Катерина зі Жмигроду Стадницька, дочка белзького воєводи
- Геронім — скальський староста 1537, відомий вояк, дідич Нового Бжезя,[7] власник Балина та Новосілки приблизно з 1578[8]
- Станіслав — скальський староста (1553 отримав від батька експектативу[9]) з 1566, галицький каштелян
- Миколай — львівський хорунжий, чоловік Анни Станіславської
- Геронім — підкоморій подільський, чоловік Барбари Каліновської
- Ян — хорунжий подільський[10], дружина Барбара з Калиновських (дочка Марціна Калиновського, сестра Валентина Олександра Калиновського
- Станіслав — 1650 році одержав Брацлавське воєводство, невдовзі став гетьманом польним коронним; дружина — Анна (Александра[11]), дочка люблінського каштеляна Збігнева Сененського.
- Геронім — підкоморій кам'янецький (подільський) 1658 р., ротмістр королівський, староста скальський
- Прецлав (Przecław[12]) — чернігівський каштелян 1689 р., староста скальський (1658 р. отримав дозвіл на його відступлення, чого не зробив)
- Францішек Станіслав (?—1699) — співдідич Ягільниці, дружина Гелена Хоментовська
- Миколай (похований 21 лютого 1706 в Ягільниці) — скальський староста
- Агнешка, 1710 року посіла Скальське староство, однак справа довкола староства не була владнана на Сеймі 1710, а відкладена до наступного; чоловік — Валентій Казімеж Межеєвський[12] (Walenty Kazimierz Mierzejewski[12], гербу Шеліга[13])
- Ян
- Збігнев — староста скальський
- Миколай
- Марцін
- Йоанна, чоловік Анджей Святопелк Завадзький[джерело?]
- Ян — домініканець, йому 1616 року тітка Чурилова за 6000 флоринів віддала Васючин і Волицю[14]
- Марцін, дружина Кристина Козетульська
- Станіслав, перша дружина Констанція Телефус[12]
- Станіслав — 1650 році одержав Брацлавське воєводство, невдовзі став гетьманом польним коронним; дружина — Анна (Александра[11]), дочка люблінського каштеляна Збігнева Сененського.
- Миколай (?—1597), дружина Анна з Ходороставу Журавінська
- Станіслав[7] — подільський воєвода, дружина Зофія Замеховська (Ґольська), помер бездітним[9]
- Зофія — дружина Миколи Чурила[7]
- Станіслав — скальський староста (1553 отримав від батька експектативу[9]) з 1566, галицький каштелян
- Агнешка
- Уршуля[7]
- Геронім — скальський староста 1537, відомий вояк, дідич Нового Бжезя,[7] власник Балина та Новосілки приблизно з 1578[8]
- Ян
- Станіслав[6] — військовий товариш Яна Творовського (Бучацького), Марціна Каменецького, не був одруженим[20]
- Предслав (Кшеслав) — хмільницький староста часів польського короля Сигізмунда I Старого[6],
- Миколай[6], студент Краківського університету 1479, дружина Катерина зі Жмигроду Стадницька, дочка белзького воєводи
- Ян[2], помер бездітним[6]
- Станіслав Маршалкович[2] (?—1489), дружина Анна Курозвенцька (Kurozwęcka)
Влодзіславська гілка
- Ян (?—1451)
- Збігнев (?—до1497) — ойцувський староста, дружина Катерина з Кобилян (?-не раніше 1523)
- Абраам
- Адам[3] (?—1517) — ойцувський староста
- Ян Влодзіславський (Лянцкоронський) (?—1564) — пограбував костел у Влодзіславі та віддав його кальвіністам, загинув в Інфляндській війні, дружина Анна з Курозвенок
- Геронім (Ярош) — сандомирський ловчий, перша дружина Зофія Дембінська, удова Мартина Чурила, дочка краківського каштеляна, друга — Анна з Дрогичан, дочка любачівського каштеляна Сендзівуя
- Адам (?—1614) — дружина Ева, дочка Анджея Рея, помер бездітним
- Самуель (?—1634) — віслицький 1618 і сандецький 1634 каштелян, малогоський староста, дружина Дорота з Фірлеїв, мав 7 синів
- Пакослав Казімеж[21] — після смерті дружини Анни Дембінської г. Равич став ксьондзом, пробощом в Освенцімі
- Францішек[22] (бл.1645-1715)[23]
- Вавжинець (пом. 1751) — стопницький, бохенський староста, 1696 року від Героніма Лянцкоронського набув Ягільницю та Жванець з прилеглостями, дружина Францішка з Тарлів[24]
- Станіслав Пйотр (1721, Ягільниця—1760), 1754 провів поділ спадку з братом, дружина Маріанна Свідзінська, воєводичка брацлавська, помер бездітним
- Мацей (1723—1789) — граф (1783 — отримав графський титул від цісаря Йозефа ІІ Габсбурга), член Галицького станового сейму, капітан французької армії, ротмістр панцерний, каштелян київський (з 1762), воєвода брацлавський (з 1772)
- Антоній Юзеф (1760—1830) — граф, дружина Людвіка Жевуська, дочка коронного писаря[25] Казимира Жевуського[26]
- Вавжинець (пом. 1751) — стопницький, бохенський староста, 1696 року від Героніма Лянцкоронського набув Ягільницю та Жванець з прилеглостями, дружина Францішка з Тарлів[24]
- Самуель Казімеж, дружина Гелена Констанція Ліпська (її третій чоловік Стефан Гумецький), помер бездітним
- Францішек[22] (бл.1645-1715)[23]
- Веспасіан[22] (бл.1612—1677)[29] — єзуїт, потім світський ксьондз, кам'янецький латинський єпископ[22]
- Пакослав Казімеж[21] — після смерті дружини Анни Дембінської г. Равич став ксьондзом, пробощом в Освенцімі
- Геронім (Ярош) — сандомирський ловчий, перша дружина Зофія Дембінська, удова Мартина Чурила, дочка краківського каштеляна, друга — Анна з Дрогичан, дочка любачівського каштеляна Сендзівуя
- Ян Влодзіславський (Лянцкоронський) (?—1564) — пограбував костел у Влодзіславі та віддав його кальвіністам, загинув в Інфляндській війні, дружина Анна з Курозвенок
- Лукаш[3]
- Збігнев (?—до1497) — ойцувський староста, дружина Катерина з Кобилян (?-не раніше 1523)
Інші представники роду
- Кшиштоф — кальвініст, радомський кастелян[30]
- Катажина — дружина Яна Слабоша, мати Станіслава Менжика[31].
Резиденції, фундації
Ягільницький замок — пам'ятка архітектури національного значення
Палац Жевуських—Лянцкоронських, пам'ятка архітектури XVIII-XIX століть
Антоній Юзеф Лянцкоронський
Цікаві факти
Троє представників роду — усі з іменем Станіслав — посідали уряд подільського воєводи.
Див. також
Примітки
- pl:Fundacja Lanckorońskich z Brzezia
- Boniecki A. Herbarz polski… — Cz. 1. — T. 13. — S. 333.
- Boniecki A. Herbarz polski… — Cz. 1. — T. 13. — S. 341.
- Boniecki A. Herbarz polski… — Cz. 1. — T. 13. — S. 331.
- Boniecki A. Herbarz polski… — Cz. 1. — T. 13. — S. 332.
- Boniecki, [https://polona.pl/item/herbarz-polski-wiadomosci-historyczno-genealogiczne-o-rodach-szlacheckich-cz-1-t-13,MTAzNTU5MjE/340/#item s. 334.
- Boniecki A. Herbarz polski… — Cz. 1. — T. 13. — S. 335.
- Kotarski H. Lanckoroński Mikołaj z Brzezia h. Zadora (zm. 1597) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk. — T. XVI/3, zeszyt 70. — S. 448. (пол.)
- Boniecki A. Herbarz polski… — Cz. 1. — T. 13. — S. 336.
- Kotarski H. Lanckoroński Stanisław z Brzezia h. Zadora (zm. 1592)… — S. 453.
- Przyboś A. Lanckoroński Stanisław z Brzezia na Lanckoronie h. Zadora (zm. 1657) Архівовано 9 січня 2018 у Wayback Machine. // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1970. — T. XVI/3. — Zeszyt 70. — S. 455. (пол.)
- Boniecki, s. 338.
- Walenty Kazimierz Mierzejewski h. Szeliga (ID: 13.619.244). (пол.)
- Boniecki A. Herbarz polski… — Cz. 1. — T. 13. — S. 337.
- Boniecki A. Herbarz polski… — Cz. 1. — T. 13. — S. 339.
- Franciszek Kazimierz Lanckoroński z Brzezia h. Zadora (ID: 13.619.279)
- Трибоківці?
- Boniecki A. Herbarz polski… — Cz. 1. — T. 13. — S. 340.
- Teodor Lanckoroński. Архів оригіналу за 3 жовтня 2016. Процитовано 13 вересня 2016.
- Kowalska H. Lanckoroński Stanisław z Brzezia h. Zadora (ok. 1465—1535) Архівовано 4 січня 2018 у Wayback Machine. // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1970. — T. XVI/3. — Zeszyt 70. — S. 451—452. (пол.)
- Boniecki A. Herbarz polski… — Cz. 1. — T. 13. — S. 342.
- Boniecki A. Herbarz polski… — Cz. 1. — T. 13. — S. 343.
- Polski Słownik Biograficzny. 440
- Wawrzyniec Lanckoroński z Brzezia h. Zadora (ID: 13.619.519)
- Boniecki A. Herbarz polski… — Cz. 1. — T. 13. — S. 344.
- Kądziela Ł. Rzewuski Kazimierz h. Krzywda (ok. 1750—1820) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1992. — T. XXXIV/1. — Zeszyt 140. — S. 125. (пол.)
- Kowecki J. Lanckoroński Antoni Józef h. Zadora, przydomek z Brzezia // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1970. — T. XVI/3. — Zeszyt 70. — S. 438—440. (пол.)
- Kazimierz Wincenty Michał hr. Lanckoroński z Brzezia h. Zadora (ID: 13.619.563)
- Polski Słownik Biograficzny. — S. 455.
- Kaniewska I. Lanckoroński (Włodzisławski) Krzysztof h. Zadora (zm. 1591) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1970. — T. XVI/3. — Zeszyt 70. — S. 443—445. (пол.)
- Lanckoronscy (01) Архівовано 29 жовтня 2013 у Wayback Machine. (пол.)
Джерела
- Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne S. Orgelbranda S[yn]ów), 1909. — Cz. 1. — T. 13. — S. 331—349. (пол.)
- Niesiecki К. Korona polska przy złotej wolności starożytnymi wszystkich katedr, prowincji i rycerstwa klejnotami… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1738. — T. 2. — 761 s. — S. 23—30. (пол.)
Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.