Велика Писарівка

Вели́ка Пи́сарівка (МФА: [ʋeˈɫɪkɐ ˈpɪsɐrʲiu̯kɐ] ( прослухати)) — селище міського типу в Україні, Охтирського району Сумської області. Розташоване на лівому березі річки Ворскла, за 90 км від м. Суми (автошлях Р45), та за 33 км від залізничної станції Кириківка (на лінії Суми—Богодухів). Поблизу селища розташований пункт контролю Велика Писарівка—Грайворон на кордоні з Грайворонським районом, Бєлгородська область, Росія. Площа населеного пункту — 8,71212 км2[2]. Також у Великій Писарівці знаходиться «Гетьманський парк».

смт Велика Писарівка
Країна  Україна
Область Сумська область
Район/міськрада Охтирський район
Рада Великописарівська селищна рада
Код КАТОТТГ:
Основні дані
Засноване 1662
Статус із 1959 року
Площа 8,71212 км²
Населення ▼ 4258 (01.01.2018)[1]
Густота 488,7 осіб/км²
Поштовий індекс 42800
Телефонний код +380 5457
Географічні координати 50°25′22″ пн. ш. 35°28′42″ сх. д.
Висота над рівнем моря 125 м
Водойма р. Ворскла
Відстань
Найближча залізнична станція: Кириківка
До станції: 28,7 км
До обл. центру:
 - залізницею: 80 км
 - автошляхами: 87,6 км
Селищна влада
Адреса 42800, Сумська обл., Охтирський р-н, смт Велика Писарівка, вул. Незалежності, 7
Голова селищної ради Бірюкова Людмила Олександрівна
Карта
Велика Писарівка
Велика Писарівка
Велика Писарівка

Географічне розташування

Селище міського типу Велика Писарівка розташоване на лівому березі річки Ворскла, вище за течією на відстані 0.5 км розташоване село Олександрівка, нижче за течією на відстані 2.5 км розташоване село Ямне. На протилежному березі — села Лугівка та Стрілецька Пушкарка.

Річка у цьому місці звивиста, утворює лимани, стариці та заболочені озера.

Крізь селище пролягає автомобільні шляхи Т 1705 Т 1901.

Історія

Територія сучасної Великої Писарівки була заселена вже в ІІ-VI ст. На околиці селища виявлено ранньослов'янський могильник черняхівської культури, на південному заході від околиці, на березі Ворскли, виявлено також поселення бронзової та ранньої залізної доби. Наприкінці XVII ст. тут знаходились хутори, які підпорядковувались одному з укріплень Бєлгородської оборонної лінії — місту Вільний.

Засновано Велику Писарівку за одними даними у 1662 році[3], за іншими — вихідцями з наддніпрянської України в 1709 році на землі, подарованій Петром І фельдмаршалу М. М. Голіцину за його участь в розгромі шведської армії Карла ХІІ. Майже 100 років володіли Великою Писарівкою царські вельможі Голіцини, які почали заселяти навколишні території переселенцями із-за Дніпра.

Історія церков Великої Писарівки. Михайло Голіцин на згадку про себе та про свого брата Дмитра збудував два дерев’яних храма. В 1715 році поудований храм в ім’я Святого Царевича Дмитрія, а в 1726 році — в ім’я Архистратига Михаїла. При Михайлівській церкві діяв шпиталь для немічних, безпритульних і безнадійно хворих. У 1805 році Микола Олексійович Голіцин розпочав будівництво мурованого храму Успіння Богородиці, але закінчував будівництво новий поміщик — Микола Борисович Юсупов, що в 1807 році купив Слободу разом з її населенням, яке налічувало 5215 душ, у Голіциних за 250 тисяч карбованців. Будівництво церкви закінчилось у 1819 році. Нова церква була двопрестольна. Головний престол був названий на честь Успіння Богородиці, а другий - на честь Святого Благовірного князя Олександра Невського. До парафії належали хутори Олександрівка і Пушкарка. До Успенського храму була приписана кладовищенська дерев’яна Мироносицька церква, що була збудована коштом громади у 1846 році. До Успенського храму з колишньої Михайлівської церкви перейшла шанована парафіянами ікона Божої Матері, яку називали Михайлівською. В храмі зберігалося Євангеліє київського друку 1697 року з передмовою, в якій надруковано молитву за гетьмана І. Мазепу. Також церква мала Євангеліє московського друку 1711 року, що було подароване місцевим мешканцем Іваном Лаврентійовичем Лавриком. Зберігалися й інші книги московського друку: "Пентикостаріон" 1670 року, "Тріодь посна" 1687 року, Треник 1732 року, "Тріодь цвітна" 1742 року видання. Успенська і Мироносицька церкви були зруйновані комуністичною владою в 1935 році. Дерев’яна однопрестольна церква Покрови Пресвятої Богородиці збудована була у 1735 році коштами парафіян. Мурована однопрестольна Покровська церква споруджена також коштом місцевої православної громади в 1906 році. У храмі зберігалася стародавня ікона Святого Миколи, що колись належала ігумену Вольнянського монастиря Варламу і була переведена з ліквідованої в с. Олександрівці Миколаївської церкви. Церква мала три Євангелія 1712, 1735 і 1744 року видання, " Ірмолог" 1635 року, "Анфолог" 1743 року, Мінеї 1743 року московського друку та Апостол 1685 року київського друку. Покровський храм був безжально зруйнований комуністами в 1935 році. Церква в ім’я Миколи Чудотворця була побудована в 1709 році. А в 1843-1845 роках зусиллями прихожан був побудований мурований Миколаївський храм. В ньому зберігалося Євангеліє 1711 року московського друку. Миколаївська церква була зруйнована комуністами у 1936 році.[4]

До 1765 року селище входило до Богодухівської сотні Охтирського полку. З 1765-1780 років — у Харківську провінцію Слобідсько-Української губернії, а в 1780-1796 роках — у Богодухівський повіт Харківського намісництва. У 1797- 1834 роках Велика Писарівка входила у Богодухівський повіт Слобідсько-Української губернії. Повітовим центром село стало у другій половині ХІХ століття. Селищем володів князь Юсупов, який організував тут мануфактуру з виготовлення суконної пряжі.В 1830 році в селі мешкало понад 7 тисяч чоловік, більшість яких були кріпаками. Земельні наділи в людей були малі, а податки високі, тому населення займалося різними промислами (чумакуванням, ковальством, бондарством тощо). Реформа 1861 року не принесла полегшення для селян, бо зменшилися земельні наділи, і це змусило їх орендувати землю в поміщика. Селянство часто шукало заробітків далеко за межами села. У Великій Писарівці відмічають найвищий процент відхідництва по Харківській губернії. Так, у 80-х роках ХІХ століття на кожні 100 дворів припадало 132 заробітчанина. Найбільші показники відхідництва спостерігались у кінці ХІХ - на початку ХХ століття. Малоземельні селяни продавали свої маленькі земельні наділи і переселялися в різні регіони Російської імперії.

Щороку у Великій Писарівці проходии 6 ярмарків: 29 червня, на "петрівській неділі", на "сирній неділі",8 вересня, 26 жовтня (за старим стилем) та на зачаття Святої Ганни. Ярмарки продовжувалися 2-3 дні.

Здавна Велика Писарівка була центром народного кобзарського мистецтва на Слобожанщині. Ще у другій половині XVIII ст. тут заснували притулок для сліпих бандуристів. Звідси вийшли кобзарі Є. Х. Мовчан (1898—1968), С. А. Пасюга (1862—1933), Г. С. Кожушко (1879—1924).

У селищі працювала земська початкова школа. Богодухівське повітове земство відкрило у селі дві початкові школи з роздільним навчанням. Також працювали ще й три церковно-парафіяльні школи. Наприкінці ХІХ століття було відкито педагогічне училище, що готувало вчителів початкових класів. У 1913 році в селищі було засноване ремісниче училище.

Радянська влада у Великій Писарівці була встановлена в січні 1918 року.

Селище постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СРСР 1932—1933 та 1946–1947 роках[5]. Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 263 жителі селища[6].

Напередодні Другої світової війни у Великій Писарівці працювали районна лікарня, поліклініка, протитубдиспансер, санепідемстанція, аптека, школи (десятирічка та дві початкові), дитячий садок, районний клуб, районна та дві колгоспні бібліотеки.

Мирне життя перервала війна. Велика Писарівка була зайнята нацистськими військами 19 жовтня 1941 року.

За час окупації вороги стратили 36 жителів села, 176 примусово вивезли на каторжні роботи до Німеччини, знищили бібілотеку, будинок культури, семирічну школу.

22 лютого 1943 року воїни 1142-го і 1144-го стрілецьких полків 340-ї дивізії визволили Велику Писарівку від ворога. Але 10 березня під тиском ворога наші війська відступили. Остаточно село було визволене 8 серпня 1943 року воїнами 1-го танкового корпусу під командуванням майора О. М. Морозова.

На фронтах Другої світової війни воювали близько 950 великописарівців. 580 чоловік — загинули, пропали безвісти, страчені фашистами, майже 500 воїнів нагороджені бойовими орденами та медалями. Високе звання Героя Радянського Союзу присвоєне І. М. Середі та М. П. Мірошнику.[7]

З 1959 року село Велика Писарівка стало селищем міського типу.

В 1978 році у селі встановлено пам’ятник кобзареві Є. Х. Мовчану.

Тривалий час у Великій Писарівці жив і працював відомий краєзнавець Сумщини П. А. Сапухін.

16 листопада 2014 року у селищі було звалено пам'ятник Леніну.

30 грудня 2015 року віряни Свято-Миколаївської громади УПЦ МП Великої Писарівки звернулися до УПЦ КП щодо прийняття громади в Українську Православну Церкву Київського Патріархату[8].

Населення

Чисельність населення
19591979198920012016
6233 5865 5898 5437 4437

Національний склад (2001)
українціросіяни
91,8 % 7,5 %

Розподіл населення за рідною мовою (2001)
українська моваросійська
92,87 % 6,70 %

Економіка

В економіці селища Велика Писарівка головну роль відіграє сільськогосподарське виробництво. Основні напрямки сільського господарства — тваринництво, вирощування зерна і цукрових буряків.

Природні ресурси — пісок, глина.

Відомі люди

Народилися
  • Бенший Захар — кобзар
  • Мовчан Єгор Хомич (19.IV (1.V). 1898, с. Велика Писарівка, смт Сумської області. 22.ІІІ.1968, м. Київ) — кобзар. Сліпий з самого дитинства. Учень С. Пасюги. У репертуарі («Невільницький плач», «Про самарських братів»), істор., побутові, жартівливі пісні. Виступав на Республіканській нараді кобзарів та лірників (1939), Всесоюзній нараді вивчення епосу сх. слов'ян (1955). На 4-му Міжнародному з'їзді славістів у Москві (1958). Нагороджений пам'ятною медаллю IV Міжнародного з'їзду славістів. 1978 у Великій Писарівці встановлено пам'ятник М.Єгору Хомичу.
  • Нечвоглод Микола Миколайович — український художник, аквареліст.
  • Середа Іван Михайлович (8 травня 1905, слобода Велика Писарівка (тепер смт Велика Писарівка Великописарівського району), Сумська область — †14 липня 1941, с. Строків Попільнянського району, Житомирська область) — комендант 1-ї дільниці 94-го Сколівського прикордонного загону Українського прикордонного округу військ НКВС, капітан, Герой Радянського Союзу (1965).
  • Кожушко Григорій Семенович (12 жовтня 1880 — 23 січня 1924).

Народився 12 жовтня 1880 року в с. Велика Писарівка, Богодухівського повіту, Харківської губернії (тепер Сумська область). Осліп у ранньому дитинстві від віспи. На двадцять другому році життя пішов «у науку» до С. Пасюги і пробув там чотири роки. У 1906 році отримав «одклінщину». Часто був учасником концертів українських культурологічних товариств. Залишилися спогади про виступи кобзаря: зокрема, у Катеринославі (1911 р.), м. Саках (1913 р.), м. Вовчанську на Харківщині (1914 р.). У 1916—1917 рр. — Г. Кожушко з С. Пасюгою та І. Кучугурою-Кучеренком виступає у С.-Петербурзі, 1918 — з Є. Мовчаном кобзарює у Москві.

У репертуарі кобзаря зафіксовано чотири думи: «Про Олексія Поповича», «Про Удову», «Сестра і брат», «Івась Коновченко». Помер 23 січня 1924 року, захворівши на черевний тиф. Похований у с. Велика Писарівка.

Пам'ятки
  • Гетьманський національний природний парк створено з метою збереження, відтворення і раціонального використання типових та унікальних природних комплексів Лівобережного лісостепу, зокрема заплави річки Ворскли, що мають важливе природоохоронне, наукове, історико-культурне, естетичне, рекреаційне та оздоровче значення.

Галерея
Центральна площа
Центральна алея селища
Пам'ятник-погруддя Т. Г. Шевченку
Митний пост Велика Писарівка

Див. також

Примітки
  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2018 року (PDF)
  2. Великописарівська селищна рада
  3. Свято-Покровская церковь. Великописаревский район, Великая Писаревка посёлок. (рос.)
  4. Книга Пам’яті Сумської області : в 3 т. — Т. ІІ Зруйновані храми Сумщини. Мартиролого втрачених святинь / автор-упорядник О. М. Корнієнко (укр.). Суми: Ярославна. 2007. с. 53–55. ISBN 978-966-7538-17-0.
  5. стор 35-36 Голодомор на Сумщині. Спогади очевидців. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 27 лютого 2015.
  6. Велика Писарівка. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.
  7. Негреба І. С., Курило С. І. (2003). Краю мій, Надворсклянський (укр.). Суми: Мрія-1. с. 28–32. ISBN 966-566-225-2.
  8. Продовжується повернення релігійних громад в лоно УПЦ Київського Патріархату

Посилання

Джерела

Велика Писарівка // Географічна енциклопедія України : В 3-х т. Т. 1. — Київ, 1989. — С. 150, 158-159.

Велика Писарівка // Негреба І. С., Курило С. І. Краю мій надворсклянський  : історико-краєзнавчий нарис про Великописарівщину. — Суми : Мрія-1, 2003. — С. 28-32.

Сумське земляцтво в м. Києві. Вип. 1. — Київ : Довіра, 2005. — С. 74.

Косач О. Подвійний ювілей. Великій Писарівці — 300, а району — 85! // Земляки : альманах Сумського земляцтва. Вип. 5. — Суми, 2009. С. 219-225.

Іваненко О. В. Назви поселень Сумщини. Історико-етимологічний словник. — Київ : КММ, 2017. — С. 49.


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.