Грайворонський район

Грайворо́нський райо́н — адміністративна одиниця Росії, Бєлгородська область. До складу району входять 1 міське і 12 сільських поселень. Історично Грайворонський район відноситься до Східної Слобожанщини, та Історичної Харківщини[1] та Охтирщини.[2]

Грайворонський район
Грайворонский район
Герб Грайворонського району Прапор Грайворонського району
Основні дані
Суб'єкт Російської Федерації: Бєлгородська область
Утворений: 1928
Населення: (2002) 31 000 осіб
Площа: 853,8 км²
Телефонний код: 7-47261
Населені пункти, округи та поселення
Адміністративний центр: Грайворон
Кількість міст: 1
Влада
Вебсторінка: http://www.graivoron.ru
Голова місцевої думи: Головін Олександр Іванович

Географія

Грайворонський район розташований у південно-західної частини Бєлгородської області. На півдні район межує з Красноярузький та Рокитнянським районами Бєлгородської області. На сході район межує з Борисовським районом Бєлгородської області. З півдня та заходу, кордон району збігається з державним кордоном між Україною та Росією. Межує з Харківською областю та Сумською областю.

Площа Грайворонського району — 853, 8 км².

У селі Дунайка річки Лисичка та Дунайчик впадають у Ворсклицю. В районі течуть річки: Ворскла, Безім'янка, Солов'їва.

Історія

У XVII сторіччі землі району заселялися переселенцями з Правобережної України. Його історія була нерозривно пов'язана з Слобідською Україною, зокрема з Охтирським слобідським козацьким полком. Заснований у 1640 році  Грайворон був сотенним центром Грайворонської сотні Охтирського полку. У зв'язку з близькістю до Бєлгороду на землях Грайворонщини також оселяються селяни з Московщини.

У 1765 році , полковий устрій Слобідської України було скасовано. З козаків було утворено Охтирський гусарський полк, а землі колишнього полку увійшли у Слобідсько-Української губернії як Охтирська провінція.

У 1779 році  сучасний Грайворонський район у складі Хотмижського повіту приєднаний до Слобідсько-Української губернії.

У 1780 році  Слобідсько-Українська губернія була переформована у Харківське намісництво. Сучасний Грайворонський район, входив до складу Хотмижського округу цього намісництва.

23 березня 1838 року  утворюється Грайворонський повіт Курської губернії на базі скасованого Хотмижського повіту. В нове повітове місто переводяться повітові органи влади з Хотмижську, який став позаштатним містом Грайворонського району.[3][4]

За часів Української Народної Республіки, за законом від 2-4 березня 1918 про адміністративно-територіальний поділ України — Грайворонський повіт Землі Слобожанщина.

29 квітня 1918 року , гетьман Української держави Павло Скоропадський повертає старий губернський поділ часів Російської імперії. Грайворонський повіт стає одним з 22 повітів Харківської губернії України.

У 1928 році у зв'язку з переформуванням губернсько-повітового поділу в обласно-районний, Грайворонський повіт було скасовано, а новоутворений Грайворонський район включений до Бєлгородського округу Центрально-Чорноземної області.

У 1930 році  округа були скасовані, а райони стали напряму підлеглими обласному центру у Воронежі.

У 1934 році  Центрально-Чорноземна область була розділена на Курську та Воронезьку області. Грайворонський район відійшов до Курської області.

У 1954 році  Грайворонський район став складовою частиною новоутвореної Бєлгородської області.

У 1964 році  Грайворонський район було скасовано, а його територія ввійшла до складу Борисовського району.

У 1989 році , Грайворонський район було відновлено в складі Бєлгородської області.

З 1 січня 2006 року  згідно з законом Бєлгородської області від 20.12.2004 № 153 муніципальному формуванню «Грайворонський район» надано статус муніципального району. На території району створені 13 муніципальних формувань: 1 міське та 12 сільських поселень.

Адміністративний поділ

У складі Грайворонського району 1 міське та 12 сільських поселень:

№Міське чи сільське поселенняАдміністративний центрКількість н.п.населенняПлоща, км²
1Місто Грайворонмісто Грайворон2669130,64
2Безименське сільське поселеннясело Безимено180748,60
3Головчинське сільське поселеннясело Головчино4824695,59
4Гора-Подільське сільське поселеннясело Гора-Поділ2252743,70
5Горьковське сільське поселеннясело Горьковський595566,08
6Доброівановське сільське поселеннясело Доброівановка4210651,63
7Дорогощанське сільське поселеннясело Дорогощь294851,39
8Дунайське сільське поселеннясело Дунайка3114973,14
9Івано-Лисичанське сільське поселеннясело Івановська Лисиця41697124,61
10Козинське сільське поселеннясело Козинка4127759,11
11Мокроорловське сільське поселеннясело Мокра Орловка382456,29
12Новостроївське сільське поселеннясело Новостроївське-Перше384836,33
13Смородинське сільське поселеннясело Смородино2669130,64

Економіка

Більш як 80 % мешканців району задіяне у сільському господарстві.

Посилання

Література
  • Ігор Роздобудько. Східнослобідська геральдика // Східна Слобожанщина. Українці навколо України.
  • Потто В. А. Історія Охтирського полку — Санкт-Петербург, тип. «Балашов і Ко»,1902. — І, ІІ томи. (рос.)
  • Міські поселення в Російської імперії. Т. ІІІ. Складене за наказом міністерства внутрішніх справ — СПб.: друкарня К. Вульфа, 1863. — 680 с. з додатками.
Красноярузький район Ракитянський район
 Україна Борисовський район (Росія)
 Україна

Примітки
  1. Хотмижський повіт (Харківське намісництво 1780), УкрВікі сторінка.
  2. Історично Охтирщина (землі Охтирського козацького полку), значно більша за сучасний Охтирський район. Охтирщина охоплювала: сучасні південні райони Сумської області; Богодухівський, Коломацький, Краснокутський райони Харківської області; Котелевський район Полтавської області також Грайворонський Красноярузький райони Білгородської області. Після скасування полкового устрою Слобідської України та утворення Слобідсько-Української (пізніше Харківської губернії) (1765 рік), утворився Охтирський повіт. При заснуванні Сумської області в 1939 році, частина земель Охтирщини залишилася в Харківській області, частина відійшли до новоутвореної Сумської області.
  3. Хотмижськ став позаштатним містом Грайворонського повіту
  4. Міські поселення в Російської імперії. Т.ІІІ. Складене за наказом міністерства внутрішніх справ — СПб.: друкарня К. Вульфа, 1863. — С. 23-25.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.