Грайворон

Місто розташоване на берегах Ворскли (притока Дніпра) та Грайворонки (ліва притока Ворскли), за 7 км від кордону з Україною. На 2002 рік у місті було 1877 приватних господарств та 17 багатоповерхівок.

На гербі міста Грайворона можна побачити чорно-сірого птаха на жовтому тлі. Місцеві перекази твердять, що назва слободи, яка була заснована слобідськими козаками, походить з української мови. Кажуть, що ця назва пов'язана чи то з воронячим граєм (тобто «криком»), чи то з воронячою зграєю. Але можливо, що назва міста, так само як і назва українського Гайворона у Кіровоградській області, походить від зовсім іншого птаха, а саме грака, а не крука чи ґави.

Грайворон на українській частині Діалектологічної мапи руської (та російської) мови, яка складена в Імператорській Академії наук у 1914 році.

Грайворон, як слобода Охтирського слобідського козацького полку був заснований 5 серпня 1678 року українськими козаками (черкасами) переселенцями з Правобережної України біля устя річки Грайворонка, де вона з'єднується з річкою Ворсклою.

Грайворон був сотенним містом Грайворонської сотні Охтирського слобідського козацького полку 

Після ліквідації у 1765 році урядом Російської імперії полкового устрою в Слобідській Україні Охтирський полк був реорганізований в Охтирський гусарський полк російської армії, а його територія ввійшла до складу Слобідсько-Української губернії. Грайворон став казенною слободою.

У 1779 році в складі Хотмижського повіту був приєднаний до Слобідсько-Української губернії.

23 березня 1838 року Грайворон отримує статус міста стає повітовим містом новоутвореного Грайворонського повіту Курської губернії. В місто переводяться повітові ограни влади з Хотмижську, який раніше був центром скасованого Хотмижського повіту[2][3].

Дитячий ревматологічний санаторій (Будинок купця Дмитрієнка)

За часів Української Народної Республіки, за законом від 2-4 березня 1918 про адміністративно-територіальний поділ України, Грайворонський повіт Землі Слобожанщина.

16 лютого 1943 року місто звільнене від німців силами Воронезького фронту РСЧА під час Харківської наступальної операції 2.02-3.03. 1943 року[4].

13 березня 1943 року Грайворон знову зайняли німецькі війська.

7 серпня 1943 року місто остаточно звільнене від німецьких військ силами Воронезького фронту РСЧА під час Харківської наступальної операції 3.08-23.08.1943 року[4].

6 січня 1954 року Грайворонський район Курської області ввійшов до складу новоутвореної Бєлгородської області.

У 1964 році під час реорганізації Бєлгородської області Грайворонський район скасовано, місто ввійшло в Борисівський район області.

З 1989 року Грайворон знову стає районним центром відновленого Грайворонського району.

За переписом 1897 року у місті проживало 6 340 осіб (3 061 чоловік та 3 279 жінок)[5]. Розподіл населення за мовою згідно з переписом 1897 року[5]:

Крім офіційно затвердженого, існує ще й неофіційний символ Грайворона. На ньому поруч із чорним птахом знаходиться силует дивовижного будинку у готичному стилі. Це місцева примітна пам'ятка, дім купця Дмитрієнка, тепер дитячий ревматологічний санаторій.

• 
  Герб Грайворона затвержений у 1841 році.
• 
  Герб радянських часів.
• 
  Проект герба 1995 р.

В місті працюють заводи: електромеханічний, цегельний, паркетний, сироробний; харчовий комбінат.

• Вовк Хведір Ївлампійович — український кобзар. Помер і похований у Грайвороні.
• Казан Іван — український кобзар. 1889-го року у Грайвороні обраний кобзарським цехмайстром «всієї Слобожанщини, Криму і Поазов'я».
• Майський Михайло Семенович — український письменник.
• Орлов Василь Сергійович — російський художник.
• Славутинський Степан Тимофійович (1821—1884) — український письменник, белетрист.
• Шухов Володимир Григорович (1853—1939) — російський інженер, архітектор й винахідник, почесний академік АН СРСР
• Ушенко Іван Калістратович (1913—2001) — український хімік
• Черниченко Юрій Дмитрович (1929—2010) — російський публіцист, письменник українського походження.

• 
  Каплиця святого Йоасафа Бєлгородского
• 
  Храм святого Миколая
• 
  Дитяча бібліотека
• 
  Духовно-просвітницький центр в ім’я Святителя Йоасафа Бєлгородського
• 
  Центр міста. Вулиця Леніна
• 
  Загальноосвітня школа. Колишня чоловіча гімназія (побудована 1910 року)
• 
  Озеро Ведмедівка
• 
  Озеро Моховате
• 
  Петровська круча

• Ігор Роздобудько. Східнослобідська геральдика. // Східна Слобожанщина. Українці навколо України.
• Потто В. А. Історія Охтирського полку — Санкт-Петербург, тип."Балашов і Ко",1902.— І, ІІ томи (рос.)
• Міські поселення в Російської імперії. Т.ІІІ. Складене за наказом міністерства внутрішніх справ — СПб.:друкарня К.Вульфа,1863– 680с. з додатками

• Інформаційний портал Грайворонського района
• Енциклопедія «Мой город»
• Міський форум
• Історія міста
• Галерея та супутниковий знімок