Вербівці (Теребовлянська міська громада)

Вербі́вці — село в Україні, у Теребовлянській міській громаді Тернопільського району Тернопільської області. Від 29 липня 2015 у складі Теребовлянської міської громади.

село Вербівці
Країна  Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Тернопільський район
Громада Теребовлянська міська громада
Рада Теребовлянська міська громада
Основні дані
Засноване 1557
Населення 744
Площа 4,564 км²
Густота населення 195.44 осіб/км²
Поштовий індекс 48155
Телефонний код +380 3551
Географічні дані
Географічні координати 49°09′37″ пн. ш. 25°37′49″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря		 350 м
Водойми Звиняч
Відстань до
районного центру		 32 км
Місцева влада
Карта
Вербівці
Вербівці
Мапа

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Теребовлянської міської громади [1]

Розташоване на берегах річки Звиняч, лівої притоки Перейми , за 32 км від центру громади і 23 км від найближчої залізничної станції Деренівка.

Населення — 744 особи (2015).

Преісторія

Поблизу Вербівців виявлено археологічні пам'ятки неоліту, трипільської культури та культури кулястих амфор.

Історія

Згадка про село Вербів Теребовлянського повіту є з 15 лютого 1467 року[2]. В цьому документі згадано також сусіднє село Скомроше (Skomrosch), причому обидва над р. Серетом. Під цією ж назвою (Wyerzbow) село із приналежністю до Теребовлянського повіту значиться в податковому документі за 1564 р.[3] поряд із селами Звиняч (Zwynnyacz) і Буданів (Bodzanow, Budzanow). Пізніше назва села Вербів (Wyrzbow) змінена на Вербівці (Wirbuce), так воно вказане на карті Г.-Л. де Боплана (40-рр. 17 ст.)[4], очевидно для уникнення плутанини із іншим Вербовим, що південніше Підгайців, вже в Галицькому повіті.

Внаслідок поділу Польщі 1772 року відійшло до Австрійської імперії.

На початку XIX століття в селі було організовано двокласову школу, а пізніше й чотирьохкласову. Особливо багато зробив для піднесення культурного рівня села о. Саврій Петро. Згодом багато його посдідовників загинули у лавах УСС та ОУН-УПА.

Хор села Вербівці початку ХХ століття

Протягом 1937—1938 рр. селяни Вербівець серйозно активізувалися, особливо молодь.

У 1939—1991 рр. у складі Радянського Союзу.

Мікротопоніми
  • поле Могилки[5].

Поширені прізвища

Підперигора, Адамів, Бербець, Кіналь, Корнага, Пітура, Сень, Сніжок[5].

Пам'ятки

Є церква святого Миколая (1872; кам'яна), пам'ятник на честь скасування панщини, на якому зберігся напис «Ісусе Христе Сину Божий помилуй нас» (1848; відновлена 1995), пам'ятна таблиця з прізвищами односельців — січових стрільців і вояків УГА, які загинули за волю України 1914—1920 (1936; в приміщенні церкви).

Насипані могили:

  • УСС (1942; відновлена),
  • Борцям за волю України (1990).

На розвилці доріг Теребовля-Білобожниця на братській могилі встановлено пам'ятний знак воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1988: пам'ятник — постать воїна на постаменті)[6], «фігуру» Матері Божої (1990).

Соціальна сфера

Діють загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, бібліотека.

Відомі люди

Народилися
  • Я. Головчук — заслужений артист України, співак,
  • Ярослав Новак — художник,
  • М. Носатий — хоровий диригент.

Працювали
  • Іван Сміян (нар. 1929) — український вчений у галузі медицини, педіатр; працював у місцевому ФАПі.

Примітки
  1. Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua). Процитовано 17 жовтня 2021.
  2. Akta grodzkie i ziemskie z czasów Rzeczypospolitej Polskiej z archiwum tak zwanego bernardyńskiego we Lwowie w skutek Fundacyi śp. Aleksandra hr. Stadnickiego.T.12. Księgarnia Seyfartha i Czajkowskiego. 1 січня 1887. (запис 3615, стор. 354)
  3. Jabłonowski, Aleksander (1 січня 1902). Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. T. 7. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. Cz. 1. Warszawa. (c. 99)
  4. MAPSTER - Szczegóły. igrek.amzp.pl. Процитовано 30 березня 2016.
  5. Горбач О. Говірки й словник діялектної лексики Теребовельщини / Відбиток з. «Наукових Записок» Українського Технічно-Господарського Інституту. Мюнхен, 1971. — стор. 174
  6. Богдан Андрушків. «Некрополі Тернопільщини, або про що розповідають мовчазні могили», Тернопіль, «Підручники і посібники», 1998

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.