Деренівка

Дерені́вка село в Україні, у Теребовлянській міській громаді Тернопільського району Тернопільської області. Нині у складі Теребовлянської міської громади.

село Деренівка
Країна  Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Тернопільський район
Громада Теребовлянська міська громада
Рада Теребовлянська міська громада
Основні дані
Засноване 1625
Населення 471
Площа 1,550 км²
Густота населення 342.58 осіб/км²
Поштовий індекс 48173
Телефонний код +380 3551
Географічні дані
Географічні координати 49°13′49″ пн. ш. 25°44′51″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря
315 м
Водойми струмок Деренівка
Відстань до
районного центру
11 км
Найближча залізнична станція Деренівка
Місцева влада
Карта
Деренівка
Деренівка
Мапа

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Теребовлянської міської громади [1]

Населення — 471 особа (2015).

Географія

Селом тече струмок Деренівка.

Історія

Поблизу Деренівки виявлено археологічні пам'ятки черняхівської культури.

У 1516 році, за свідченнями польського історика Яна Бейгера, татари повністю зруйнували село Селисько, що існувало на теренах сучасної Деренівки давніше. Згодом поселення було відновлене і дістало нову назву — Деренівка.

Річ Посполита

Перша писемна згадка 1565 року як Дереньовичі.

У період Речі Посполитої у селі споруджували фортецю і костел. Проте коронні магнати постійно пригноблювали місцеве населення. Це призвело до активізації селян під час Великої Визвольної Війни під проводом Богдана Хмельницького. За деякими свідченнями, до повстанських лав вступали навіть жінки. Проте невдовзі магнати змогли відновити контроль над Теребовлянщиною і після утихомирення повстання завдали значних спустошень селу. Було спалено 39 дворів, засуджено 8 осіб у селі Деренівка.

Австрійська імперія

Хор читальні «Просвіта»

У 1868 році у Деренівці було засновано товариство «Просвіта», а в 1898 — організовано читальню, при якій створено товариство «Тверезість», різні гуртки, спортивне товариство «Січ».

Певний час власниками маєтку були Юстин та Розалія Козєбродські.

22 листопада 1886 року через Деренівку пройшов перший потяг. Сільське життя завдяки будівництву залізниці Тернопіль-Чортків та залізничної станції Деренівка значно пожвавилося.

Друга Річ Посполита

З 1919 по 1939 роки село входило до складу Теребовлянського повіту Тернопільського воєводства. В 1939 р. в селі було 1110 жителів — 1070 українців-грекокатоликів, 30 українців-римокатоликів і 10 євреїв[2].

Сучасність

За Радянських часів на заміну паровозам було запущено приміські дизель-поїзди до Чернівців, Тернополя, Іване-Пустого, Бучача, Гусятина, Чорткова, Заліщиків. Створено елеватор на станції. Загалом станція обслуговувала одразу декілька підприємств.

Через падіння промисловості і в зв'язку з занепадом залізниці, скорочено станцію. Школа стала початковою, молодь масово виїжджає на заробітки за кордон. Населення стрімко падає.

Краєзнавча довідка

Мікротопоніми

Назви піль Деренівки:

  • Блахівщина,
  • Парибси,
  • Розкоші,
  • Селиська[3].

Транспорт

На залізничній станції Деренівка зупиняється по дві пари приміських дизель-поїздів з Тернополя до Заліщиків (через Чортків) та до Іване-Пустого.


Підприємства

Освіта: загальноосвітня школа І ступеня, бібліотека.

Промисловість: АЗС, елеватор, асфальто-бетонний завод.

Пам'ятки

  • Встановлено пам'ятний знак полеглим у бою УСС, насипано символічну могилу воякам УПА;
  • збереглася дерев'яна церква 1672 року (перебудована 1715) та капличка.

Відомі люди

Народилися

  • Марія Гаврилюк — громадсько-культурна діячка,
  • Кубів Василь — український інженер, громадсько-політичний діяч, краєзнавець, учасник національно-визвольного руху, політв'язень;
  • Теодор Марцинів — педагог і публіцист.
  • Поздик Йосип — заступник референта пропаганди Подільського крайового проводу ОУН, Лицар Срібного хреста заслуги УПА.
  • Михайло Туркула (нар. 1958) — кандидат у майстри спорту, головний тренер ВК «Факел» Івано-Франківськ,[4] батько Віктора Туркули
  • Софія Шаршаткіна — педагог, інженер.

Поширені прізвища

Кравець, Бундзуляк, Кіщак, Кляпітура, Марцінів, Облоковський, Прус, Рудан, Туркула, Чегрин, Шкугра, Зубик

Бібліографія

Видана книга В. Кубіва «Історія села Деренівка» (Львів, 1997).

Примітки

  1. Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua). Процитовано 17 жовтня 2021.
  2. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 88.
  3. Горбач О. Говірки й словник діялектної лексики Теребовельщини / Відбиток з. «Наукових Записок» Українського Технічно-Господарського Інституту. Мюнхен, 1971. — стор. 174
  4. Гунтік Г. Туркула Михайло Григорови // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А  Я (додатковий). — С. 639. ISBN 978-966-528-318-8.

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.