Верхня

Панорама

Перша писемна згадка про село Верхня (Верхнє, Васконіс де Верхнє — запис у польських джерелах) належить до 31 липня 1448 року[1] (за радянських часів в «Історії міст і сіл УРСР», зокрема, у томі «Івано-Франківщина» вказувався 1506 рік). Отже, 31 липня 2003 року виповнилося 555 літ від часу першої письмової згадки про Верхню (Верхнє) в історичних джерелах, але, звичайно, не з часу її заснування. А заснування села можливо відбулося значно раніше — в другій половині XIV ст. або ж на початку XV ст. У податковому реєстрі 1515 року документується 1 лан (близько 25 га) оброблюваної землі.

До 1772 року село належало до Руського воєводства, Галицької землі, Галицької волості, Галицького староства. Власниками села були Сенявські[2].

З 1772 по 1854 роки поселення перебувало в складі громади Верхня Войнилівської домінії Стрийського округу. З 1854 року після утворення нових повітів перебувало в складі окружного суду Стрийського округу та Журавенського повіту дуже короткий час, а з 1867 р. увійшло до складу Калуського повіту.

Після окупації Західноукраїнської Народної Республіки поляками в 1919 році в селі був осередок постерунку поліції та ґміни Вєжхня Калуського повіту (належали Болохів, Гуменів, Кулинка, Мостище, Станькова, Завадка, Збора, Степанівка та Бруневичі — присілок Верхні). На той час у Верхні також були млин, цегельня, олійня.

У 1939 році у Верхній проживало 2190 мешканців (2170 українців і 20 поляків), а в присілку Броновичі — 240 мешканців (20 українців і 220 поляків)[3].

У квітні 1944 року окружною боївкою разом з відділом «Гайдамаки» здійснено акцію ліквідації польської колонії Нова Верхня, в ході якої ліквідовано актив поляків і спалено колонію. Причиною акції було вбивство Скакуна і арешт його батька.[4]

Високу національну свідомість жителі села підтвердили активною участю в УПА[5][6], за що заплатили життям найкращі доньки й сини[7]. За даними облуправління МГБ у 1949 р. у Войнилівському районі підпілля ОУН найактивнішим було в селах Верхнє, Збора, Завадка, Станькова і Сівка-Войнилівська.[8] Голова колгоспу Трусь ревно утверджував радянську владу, катуючи людей у п'яному угарі.[9]

За часів СРСР до складу Верхні включено села Дуброва і Підліски.[10] З 1955 року на території села ведеться видобуток газу[11].

• Дерев'яна церква Собору св. Івана Хрестителя (храмове свято 7 липня) збудована 1863 року, пам'ятка архітектури місцевого значення № 755. Австрійська армія конфіскувала в серпні 1916 р. у верхнянській церкві 5 дзвонів діаметром 74, 63, 47, 38, 35 см, вагою 190, 111, 53, 28, 22 кг. Після війни польська влада отримала від Австрії компенсацію за дзвони, але громаді села грошей не перерахувала.[12] Поруч у 2011 році зведена нова з цегли (обидві — УГКЦ)[13].
• Мурована церква св. Івана Хрестителя 2012 (Калуське благочиння Івано-Франківської єпархії УПЦ КП)[14]
• Народний дім введено в дію у 1988 році, на фасаді встановлено Меморіальну дошку Миколі Климишину.[15]
• Торговий комплекс — 1992 року.
• Верхнянський ліцей [16] (500 місць).
• Амбулаторія.[17]
• Дитячий садок.
• 730 дворів, 2428 мешканців.
• Забезпечені централізованим водопостачанням вулиці Войнилівська і Калуська[18].

• 
  Сільрада
• 
  Народний дім
• 
  Школа
• 
  Амбулаторія
• 
  Пошта

• 
  Сквер символічної могили борцям за волю
• 
  Символічна могила
• 
  Стела №1 могили
• 
  Стела №2 могили
• 
  Стела №3 могили
• 
  Стела №4 могили
• 
  Радянський монумент

У селі є вулиці[19]:

• Історія села Верхня Калуського району
• Географічний словник Королівства Польського, 1893, т. 13, стор. 407