Збора

13 квітня 1649 року зборівський поміщик Павел Ґловєцкі подав скаргу на селян за розграбування його двору в с. Збора в 1648 році.[1]

У реєстрі церков Войнилівського деканату на 4.03.1733 у Зборі фіксується церква Покрови Пресвятої Богородиці, вже не була новою, були 2 парохи — Іван Хрущ і Сава Левицький, було 100 дворів.[2]

На карті 1767 року відомого італійського астронома Джованні Антоніо Рицци Занноні село Збора (Zbora) у своїй сучасній назві уже присутнє.

3 1843 року священником у Зборі був відомий громадський та політичний діяч, продовжувач ідей «Руської трійці», о. Антін Могильницький. 15 травня 1848 року в Зборі поставили пам'ятний знак на знак ліквідації панщини. Цей хрест місцевий коваль викував собі на могилу, але вирішив віддати його громаді. На початку XX ст. Федір Федоришин заснував першу кустарну цегельню.

У 1890 році в селі було 164 будинки і 1138 мешканців та 20 будинків і 120 мешканців на прилеглій території (1106 греко-католиків, 25 юдеїв, 10 римо-католиків, 107 інших визнань; 1115 українців, 36 поляків, 107 німців). Функціонували: церква (до складу парафії також входили Верхня і Станькова), однокласова школа і млин.

До 1903 року тут жили німці-євангелісти. Але на передрані І світової війни вони продали свої помешкання лемкам із Яслівського повіту. Масив, де вони мешкали, і досі називають лемківським.

З 1930 року тут працювала «Просвіта». В 1930-х у селі діяли осередки КПЗУ та КСМЗУ. Комуністів очолював М. І. Бігун.

У 1939 році в селі проживало 1730 мешканців (1700 українців, 10 поляків і 20 євреїв)[3].

Після приєднання Західної України до СРСР село ввійшло 17 січня 1940 р. до новоутвореного Войнилівського району. За даними облуправління МГБ у 1949 р. в Войнилівському районі підпілля ОУН найактивнішим було в селах Верхнє, Збора, Завадка, Станькова і Сівка-Войнилівська.[4] 12 червня 1951 р. під приводом попереднього злиття колгоспів у колгосп «Червона Зірка» Войнилівський райвиконком рішенням № 320 ліквідував Кулинківську сільраду з приєднанням до Зборівської сільради.

На території села є дві могили борцям за волю України. Одна — символічна, насипана в 1990-х роках між Народним домом і школою. Біля неї проводяться мітинги, акції, години пам'яті. Інша — із реально похованими бійцями ОУН-УПА — на цвинтарі. Побутує думка, що десь неподалік від могили закопано пляшку із списком похованих людей. Але через небезпеку знайти снаряд часів Другої світової війни ніхто не береться за пошук тієї пляшки.

Найцікавішою історією села є літопис-оригінал, який парох с. Збора Антон Гойдан почав писати ще у 1894 році про події, які відбувалися в той час. Літопис є реліквією жительки села Марії Федорівни Кос. Її батько був дяком, літопис передала йому дружина священика Івана Павлусевича. Літопис затверджено печаткою Львівської бібліотеки.

Школа с. Збора

У селі діє Зборянський навчально-виховний комплекс (НВК) І-ІІ ступенів[5] який об'єднує дитячий садок та середню школу, у якій навчається близько 200 учнів, у тому числі і учні із с.Кулинка. Після закінчення навчання у Зборянській школі учні маються можливість отримати середню освіту у Верхнянській ЗОШ, професійно-технічному училищі № 7 м. Калуш, Калуському політехнічному коледжі, коледжі культури і мистецтв м. Калуш. У 2016 році нові вікна отримав навчально-виховний комплекс у селі Збора.[6]

Сільрада с. Збора

Сільській раді підпорядковувалися с. Збора та с. Кулинка. Діє на другому поверсі Народного дому. Штат сільської ради: голова сільської ради, секретар сільської ради, бухгалтер, касир, інспектор.

Сільський голова — Лущ Іван Дмитрович[7][8].

На даний час с. Збора та с. Кулинка входять до складу Верхнянської об'єднаної територіальної громади (ОТГ).

Транспортне сполучення з районним центром досить непогане. Відстань до міста Калуш — 13 кілометрів. У село є два автобусні маршрути (близько 16 рейсів щодня). Також через село пролягає автобусний маршрут Калуш — Кулинка. У селі є чимало транспорту: мотоцикли, машини, трактори, комбайни, коні. У селі одна центральна вулиця (районного значення)[9] та кілька додаткових (комунальних). Деякі підприємства, такі як Даноша, ТЕЦ, БОМ-БІК, здійснюють довіз працівників із села та до села.

У Зборі промисловість розвинена не зовсім сильно. Є багато покинутих приміщень, у яких могла б здійснюватись якась діяльність (ферма, приміщення старої сільської ради, приміщення старої школи). На території села працюють два фермерські господарства: ФГ «Зелена» (Войтович Володимир Володимирович) та ФГ «Володимир» (Микитин Іван Васильович), які сіють пшеницю, ячмінь, гречку, ріпак, а також вирощують свиней (ФГ «Зелена»).

На території села працюють дві пилорами. Їх обслуговують Володимир Которинський (на території колишнього колгоспу) та Микола Мендела (вулиця Нова).

Також на території села є чотири кіоски та одне споживче товариство «Камелія» (три приміщення кафе у центрі села). На території села можливе будівництво готельно-ресторанного комплексу, виробництво мінеральних вод.

На території села функціонує ТзОВ «Збора-Інтернаціональ» яке займається обробкою та експортом деревини.

ФАП с. Збора

Село повільно вимирає. щороку на 5 народжених немовлят припадає 10-15 померлих. У місцевій школі 2000 року навчалось 200 дітей, 2011 року — тільки 160. Щоб врятувати село, треба будувати ферми, с/г підприємства, щоб люди, які народилися в цьому селі, не втікали за кордон на заробітки, а й надалі жили в ньому та працювали.

Церква с. Збора

На території села є тільки один храм Покрови Пресвятої Богородиці, 1858 р., пам'ятка архітектури місцевого значення № 490/1,[10]. Австрійська армія конфіскувала в серпні 1916 р. у зборівській церкві 5 дзвонів діаметром 68, 54, 41, 39, 30 см, вагою 150, 75, 39, 30, 13 кг. Після війни польська влада отримала від Австрії компенсацію за дзвони, але громаді села грошей не перерахувала.[11] Належить до Івано-Франківської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату. Тут уже кілька десятиліть править отець Валерій Оцабіна, який живе нижче від церкви у резиденції. Через дорогу від церкви є кладовище.

«… Старий Башта відчував що скоро помре, хоч і мав трохи більш за 60. Хотів в останнє побачити промені сонця, світло. Він оперся на палицю та ледве піднявся на ноги. Душевний неспокій та хвороба робили своє. Вийшов з хліва, де його приютили сусіди, і побачив промені. Але то були не промені сонця… він побачив як горить найбільша та найзаможніша хата в селі Збора, під Калушем. Це була його хата! Горів маєток родини Башта, найзаможнішої родини в селі. Люди бігали навкруги, але солдати НКВС нікого не підпускали та забороняли гасити. Сердце старого Василя Башта рвало на шматки…»[12]

• Еразмус Цеклер. Ви мусите жити! — Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 2013.— 232 с.; с.56-57.

Юний артист із села Збора переміг на фестивалі-конкурсі молодих виконавців у Нетішині[13]

Неподалік села розташована вишка мобільного зв'язку, тому в селі немає проблем зі зв'язком. Також по цілому селі протягнуті оптоволоконні лінії, відповідно кожне господарство має можливість підключення до мережі Інтернету.

• Ґонта Іван «Гамалія» — командир куреня «Довбуш» ТВ-22 «Чорний ліс», сотник УПА.
• о. Антін Мар'ян[14] Лучаковський — сотрудник, адміністратор і парох у селі[15].
• Мигович Федір Михайлович — кандидат фізико-математичних наук, викладач ЗУНУ[16]
• Дмитро Скікун (нар. 12 червня 1948 р.) — заслужений працівник культури України, диригент.
• Василь Тулак — член обласної спілки письменників.

• Zbora // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1895. — Т. XIV. — S. 524. (пол.)
• Kowalów Kąt // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 515. (пол.)

• Погода в селі Збора
• Історія села Збора
• Місцезнаходження села на карті району
• Збора на Австрійській карті Калуського повіту за 1900 рік