Веселинівка (Баришівський район)

Село розташоване за 55 км від столиці України міста Києва, 18 км від районного центру міста Баришівка, 6 км від автомагістралі М03 Київ — Харків.

Відоме з початку — середині XVI століття за назвою Скопці (сучасна назва — з 1946 року).

За козаччини село належало до Першої сотні Переяславського полку Війська Запорозького.[1]

Карта Київського намісництва на якій також відображено Скопці, 1792 р.

За описом Київського намісництва 1781 року Скопці відносилось до Переяславського повіту цього намісництва, і у ньому нараховувалось 338 хат виборних козаків, козаків підпомічників, посполитих та підсусідків. Також у селі жив один шляхтич, два різночинці, два духівники та ще два інші церковники.[2]

За книгою Київського намісництва 1787 року у Скопцях проживало 1060 душ (цікаво, що у Баришивці, яка мала статус міста, тоді проживало навіть трохи менше — 1058 душ). Село Скопці тоді були у володінні різного звання «казених людей», козаків та власників — полковника Лукашевича, Надвірного радника Сулими, і бунчукового товариша Константиновича.

З ліквідацією Київського намісництва село як і увесь Переяславський повіт перейшло до складу Полтавської губернії.

За даними на 1859 рік у власницькому та казенному селі Скопці Переяславського повіту Полтавської губернії, мешкало 2913 осіб (1443 чоловічої статі та 1470 — жіночої), налічувалось 360 дворових господарств, існували православна церква, сільське училище та сільська управа[3].

Комплекс споруд садиби поміщиці Семиградової, Будівля млину. 1910 р.

Станом на 1885 рік у колишньому державному та власницькому селі, центрі Скопецької волості, мешкало 3267 осіб, налічувалось 618 дворових господарств, існували православна церква, школа, земська станція, 5 постоялих будинків, 5 лавок, 39 вітряних млинів, 2 маслоробних заводи[4].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 4068 осіб (2001 чоловічої статі та 2067 — жіночої), з яких 4056 — православної віри[5].

Село сильно постраждало від Голодомору 1932—1933 років, проведеного радянським урядом з метою винищення українського селянства. Як відповідь на опір примусовій колективізації комуністична влада проводила масове вилучення хліба у місцевих жителів. Місцеві активісти, які допомагали більшовикам, отримали народу назву «щупалець» через завзятість у вишукуванні зерна і всіх харчових продуктів. Керували цією бригадою Мелешко Дмитро, Дніпровський Петро та Красноштан Іван — агент, присланий з області. Особливу активність проявляли Либарецькі, які мешкали в комуні. За свідченням очевидців, коли один із «щупальців» Петро Дніпровський виявив у свого сусіда Куделі Мусія зерно, яке той приховав для голодних дітей, комунар забрав його собі. За вцілілими архівними даними з 5 січня 1932 року по 24 грудня 1932 року встановлено прізвища 168 загиблих голодною смертю жителів села. Очевидці трагедії називають число у понад півтисячі померлих. Вони ж доповнили архівний список прізвищами ще 25-ти своїх замучених голодом односельців[6].

7 березня 1946 року прийнятий Указ Президії Верховної Ради УРСР «Про збереження історичних найменувань та уточнення і впорядкування існуючих назв сільських рад і населених пунктів Київської області», відповідно до якого, зокрема, у Баришівському районі село Війтівці перейменовано на Поділля та село Скопці — на Веселинівка[7][8].

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1715 осіб, з яких 720 чоловіків та 995 жінок.[9]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 1332 особи.[10]

У селі є дитсадок, школа, будинок культури та церква.[12]

Веселинівка. Вище училище ткацтва. 1910 р.

В селі народилися:

• Антипенко Марія Родіонівна — українська радянська діячка, голова виконкому Волошинівської сільської ради Баришівського району Київської області. Депутат Верховної Ради УРСР 11-го скликання.
• Власенко Параска Іванівна — українська майстриня народного декоративного розпису.
• Вовк Наталія Юхимівна (1896—1970) — українська килимарниця.
• Галабурда Віктор Генадійович — доктор економічних наук, професор кафедри «Економіка і управління на транспорті» Інституту економіки і фінансів Московського державного університету шляхів сполучення (МІІТ)
• Дарда Володимир Іванович — письменник, поет, громадський діяч
• Кудря Федір Євдокимович — сотник, льотчик армії УНР
• Мироненко Микола Павлович — політв'язень та видатний український письменник.[13]
• Собачко-Шостак Ганна Федосівна — майстер декоративного розпису, лауреат Шевченківської премії.
• Сокіл Олексій Якович — живописець, скульптор, архітектор, інженер-будівельник, педагог.
• Царенко Олекса Якович — командир полку Дієвої армії УНР.
• Щур Марія Харитонівна (1915—?) — майстриня художнього ткацтва.

• Село Веселинівка // Облікова картка на офіційному вебсайті Верховної Ради України.
• Сайт села Веселинівка
• с. Веселинівка, Баришівського району (укр.)
• Прошлое Полтавской территории и ее заселение. Полтава, 1914. — стор. 200
• Тетяна Люта, кандидат історичних наук, НаУКМА. Джерела до історії київського землеволодіння та рукописна карта Київщини 40-х років XVII ст. // Наукові записки. Том 3. Історія.^{[недоступне посилання]}