Вишнопіль (Звенигородський район)

Перші доходи писемності відомості про село датовано до 1768 року. На той час у Вишнополі налічувалося 114 кріпацьких дворів. Однак поселення існувало задовго по писемних згадок, про що свідчать виявлені на території села залишки поселень доби бронзи та черняхівської культури.

У 1768 році жителі села брали активну участь в народно-визвольному постанні на правобережній Україні, яке було викликане не лише гнітом панства, а й національними утисками з боку польської шляхти.

У 1793 році село входило до Уманського повіту Київської губернії і належало магнатові Потоцькому, який у 1817 році продав його пану Пухальському. Останній виявився дуже жорсткою людиною, що нещадно експлуатував селян, жорстко карав за найменший непослух навіть дітей. У Державному історичному архіві збереглася інформація про те, що осавул Пухальського замучив до смерті дев'ятирічну дитину кріпака.

З 1859 року в селі функціонувала церковнопарафіяльна школа, яка охоплювала навчанням незначну частину селянських дітей. Лаврентій Похилевич в «Сказании о населенных местностях Киевской губернии» в 1864 році зазначив:

«Вышнополе, село при вершине ручья Камянки, в 5-ти верстах от сел Зеленькова и Каменечьяго. Жителей обоего пола 1674; земли 3087 десятин; принадлежит Владимиру Трзцинскому. Церковь Богословская, деревянная, 5-ого класса; земли имеет 60 десятин, построена 1778 года».

Наприкінці XIX століття у Вишнополі функціонували гуральня, водяний млин, дев'ять вітряків, дві крупорушки і три кузні. В 1912 році в селі нараховувалося 590 селянських господарств.

У роки Першої світової війни 482 вишнопільці мобілізовано до царської армії. Вони взяли участь у Першій світовій війні.

З 31 грудня 1919 по 2 січня 1920 року у Вишнополі під час Зимового походу стояв Кінний полк Чорних Запорожців Армії УНР[2].

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СССР 1923—1933 та 1946–1947 роках.

Соціально-побутові умови населення села забезпечують загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, дитячий садок «Вишенька», фельдшерсько-акушерський пункт, Будинок культури, бібліотека, відділення зв'язку, філія Ощадного банку, мережа приватних магазинів.

На території сільської ради функціонують агрофірма «Байс-Агро», селянсько-фермерське господарство «Світлана».

В селі народилися:

• Іван Сидорович Їжакевич (* 6 (18 січня) 1864 — † 19 січня 1962) — український живописець, письменник, графік, народний художник УРСР.
• Карпо Якович Франчук — Герой Радянського Союзу,
• Ф. О. Мицик — поет-воїн;
• Пелагея Баштанюк — народна поетеса;
• Балтазюк Павло Людвігович — учасник Параду Перемоги;
• В. Й. Кондратюк — кандидат медичних наук;
• М. Ф. Усатенко — заслужений учитель України;
• П. М. Осипенко — генерал-лейтенант, льотчик-винищувач, командир Повітряного командування «Захід».
• Нарцис Кочережко — український художник і монументаліст.
• Дерещук Петро Кузьмович (29 червня 1886 р ? — 29 жовтня 1929). — український військовий діяч часів УНР, державний інспектор Запорізького корпусу Армії УНР, повстанський отаман, голова Уманського повстанкому.
• Дученко (в паспорті записаний як Дудченко) Ілларіон Іванович (1911 р) — генерал-майор, кавалер орденів Червоного Прапору та Червоної Зірки.
• Коханський Іван Тимофійович (1901—1937) — український учитель, письменник, журналіст.
• Оверченко Дмитро Олександрович (1989—2017) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

• У Вишнополі відбуваються події повістей циклу «Русалонька із 7-В» Марини Павленко.

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Черкаська область)

• Вишнопільська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів