Владиславівка (Млинівський район)

Існує така легенда щодо походження назви села Владиславівка.
Давним-давно, ще за польських часів, жив у селі (нині Новоселівка) пан на ім'я Божко. І було у нього п'ятеро дітей: Іван, Владислав, Уляна, Софія та Олександр. Всіх своїх дітей пан Божко наділив землею назвав їхніми іменами. Ось так і виникли села: Іванівка, Улянівка, Владиславівка, Софіївка та Олександріївка. А за іншою версією тодішню колонію заснував чех Владислав, звідки і пішла назва села.
На рубежі V і ІV тисячоліть до н.е. з’явилося землеробство. Найбільш розвинутою землеробською культурою була трипільська, що відноситься до часу між 3500 та 2700 років кам’яної доби в районі села Владиславівка та Гончариха. Про те, що ці поселення існували тут досить тривалий час, свідчить численні знахідки: кам’яні сокири двох типів (одна з них відполірована, з простим просвердленим отвором свідчить про високий рівень техніки обробітку каменю), наконечник стріли з кременю, фрагмент кам’яного полотна тощо.
Пізніші епохи – мідна і бронзова доба – слідів в цій окрузі не залишили, або їх ще не відшукали.
З VІ-VІІ століть н.е. край був заселений людьми слов’янського кореня, людьми з літописного племені дулібів або волинян. З утворенням в ІХ столітті Київської Русі Волинь ввійшла до її складу. З занепадом Київської держави край перебував у складі Волинського, а потім Галицько-Волинського князівства.
В кінці ХІV століття Волинь була зайнята Литовським князівством. Після об’єднання Литви з Польщею і утворення Речі Посполитої край підпав під владу поляків аж до 1795 року. Саме до цього часу відносяться перші письмові відомості про села округи. Проте є відомості участі селян у визвольній війні українського народу 1648-1654 років.
У 1795 року Волинь входить до складу Російської імперії.
У 60-х роках ХІХ ст. виникає Владиславівка. В архівах збереглися ревізійні списки тих часів, а також акти на звільнення з кріпацтва після селянської реформи 1861 року. На початку ХХ ст. села Волині обійшов етнограф, краєзнавець Олександр Цинкаловський, який у своїй книзі "Стара Волинь і Волинське Полісся" повідомляє про Владиславівку таке: – 25 домів, 192 жителі.
Учні з навколишніх сіл збиралися на навчання в початковій школі, яка була заснована в 1903 році в Божкевичах (нині Владиславівка).

Жителі Владиславівської сільської ради на службі в польській армії

Під час Першої світової війни Владиславівка знаходилася в близькому тилу австро-угорських військ. В результаті подій 1917-1920-х років село опинилося в складі польської держави, де й перебувало до вересня 1939 року.
Владиславівка згадується в другій книзі "Тихого Дону" Михайла Шолохова як пункт, у якому перебував Г. Мелехов в складі козацької сотні під час наступу російської армії на Радзивілов (Червоноармійськ).
Селяни в період польського панування перебували в нерівноправному становищі. Кращі землі належали польським поселенням (усаднікам), які користувалися привілеями. До війни тут також були досить численні колонії німців. З початком Другої світової війни окупаційні війська вже через тиждень територію села і встановили свої порядки. Тут був призначений староста, гарнізонів військ не було. Під час війни в навколишніх лісах (Ужинецькому) діяли лоївки УПА. В 1943 році в Ульянівці, неподалік Владиславівки, 2-3 дні перебував загін з’єднання С.А.Ковпака, яке проходило Волинню під час рейду в Карпати.

Ветерани, 1990 рік.

В роки окупації фашисти вбили в с. Владиславівка 20 чоловік, вивезли на каторжні роботи до Німеччини 46 чоловік. На фронтах билися 17 жителів села. А ось імена тих, хто поліг на фронтах Другої світової війни в період з 22 червня 1941 року по 9 вересня 1945 року: Бігун Ілля Петрович, Возний Митрофан Мойсейович, Гладиш Юрій Дмитрович, Жуковський Ілля Олексійович, Ігнацевич Онуфрій Федорович, Костюк Євдоким Іванович, Кочин В’ячеслав Олександрович, Мисько Іван Ірович, Панасюк Іван Андрійович, Цап Федір Михайлович, Юсипович Михайло Дмитрович. За бойові подвиги нагороджено 14 чоловік
2-4 лютого 1944 року Владиславівка була визволена від німців, почалася масова мобілізація в Червону армію та встановлення радянської влади.
В кінці 40-х років знову починається примусова колективізація. Так, восени 1949 року у Владиславівці був створений колгосп ім. Фрунзе (голова – П.Кревський). У 1958 році його об’єднали з колгоспами «Гвардієць» (с. Ульянівка) та «Шлях до комунізму» ( с. Гончариха) в один – ім. Жданова (голова – Секела М.П.).
На початку 50-х років був збудований магазин, в 60-х роках – клуб. В приміщенні клубу також були розміщені бібліотека (тоді вона називалася хата-читальня) та сільська рада. У 1987 році було збудоване нове приміщення, де розмістились клуб та бібліотека.
На початку 90-х років були збудовані: лако-фарбовий цех, Свято-Покровська українська православна церква Київського патріархату (1992р.), теплиці КАВТО "Мир" (1992р.), школа (1993р.)

Клімат помірно-континентальний.
Поблизу села розташований ботанічний заказник місцевого значення «Грабовещина».

До 2016 у складі Владиславівської сільської ради. У її підпорядковані знаходилися села: Владиславівка, Iвaнівкa, Улянiвка, Новоселiвка, Косарево, Гончариха.
Сільський голова: Олександр Васильович Луцюк (2015-2020)

• СФГ «Бджілка» - К.Л.Радчук
• ПП «Еліта» - фермер С.В.Жуковський

• Владиславівська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів філія млинівської третьої школи І-ІІІ ступенів

• Клуб села Владиславівка
• Бібліотека села Владиславівка

Після Другої світової війни в селі з’явились перша хата-читальня, де бібліотекарем працювала Анастасія Колесник. У листопаді 1984 року в експлуатацію було введено нове приміщення клубу с. Владиславівка. В новобудові виділили кімнати для бібліотеки, якою завідувала Алла Петрівна Удод.
З липня 1989 року завідувачкою бібліотеки є Тетяна Володимирівна Миштак (Мураненко).
У жовтні 2002 року було проведено реорганізацію бібліотечної системи: сільські бібліотеки були об’єднані із шкільними. У бібліотеці створений алфавітний каталог, картотека підручників.
Сьогодні бібліотека с. Владиславівка розташовується у приміщенні клубу та школи. Книжковий фон становить близько 7 тисяч примірників. Обслуговує 550 читачів, серед них 65 дітей.

Свято-Покровська громада української православної автокефальної церкви Київського патріархату.

Фельдшерсько-акушерський пункт села Владиславівка

1. Владиславівка// Історія міст і сіл УРСР. Рівненська область – Харків.: 1973. – с. 420
2. Владиславівка//Цимбалюк Є.М. Млинівщина на межі тисячоліть. – Луцьк.: Волинські обереги. – с. 57

• Погода в селі Владиславівка