Владімір Ремек

По закінченні академії ім. Ю.Гагаріна Владімір Ремек повернувся у військово-повітряні сили Чехословаччини, але вже наприкінці 1976 року був відібраний в групу космонавтів (що включала також льотчиків з НДР і Польщі) за програмою «Інтеркосмос», в рамках якої СРСР співпрацював з іншими державами.

Протягом року Ремек пройшов прискорений курс підготовки до польоту на космічному кораблі типу «Союз» і орбітальній станції «Салют». Поряд зі стандартним для підготовки космонавтів набором дисциплін та навичок, до курсу підготовки космонавтів Ремека і Губарєва було включено і двотижневу практику роботи з бормашиною. Це нетипове рішення було прийняте як реакція керівництва проекту на скарги перебуваючих тоді на орбітальній космічній станції «Салют-6» Юрія Романенка та Георгія Гречка на проблеми з зубами внаслідок тривалого перебування у стані невагомості. Так частиною спорядження екіпажу Губарєва-Ремека стала бормашина[5].

З 2 по 10 березня 1978 року Владімір Ремек як космонавт-дослідник зробив космічний політ на космічному кораблі «Союз-28», пілотованому полковником Олексієм Олександровичем Губарєвим. Через 29 годин після старту «Союз-28» зістикувався з орбітальною космічною станцією «Салют-6».

Ремек і Губарєв спільно з екіпажем станції у складі Юрія Вікторовича Романенка і Георгія Михайловича Гречка провели низку спільних технологічних і медико-біологічних експериментів, запропонованих радянськими і чехословацькими ученими.

Загалом Владімір Ремек провів в космосі 7 діб 22 години 16 хвилин і 30 секунд. Будучи 87-м за ліком космонавтом Землі, він став першим європейським космонавтом і першою людиною, яка представила в космосі не одну з наддержав. Крім участі у планових роботах, перебуваючи на станції «Салют-6» Ремек взяв участь у кількох прямих теле-репортажах та реалізував в умовах невагомості шість експериментів, запланованих чеськими науковцями[6]:

• Хлорелла-1: дослідження розмноження водоростей Хлорела (встановлено, що стан невагомості не впливає на розмножувальну здатність цих водоростей)[7].
• Теплообмін-2: порівняння показників температури тіла з відчуттями космонавтів[7].
• Оксиметр: вимірювання насичення тканин космонавтів киснем[7].
• Supos: дослідження психологічного стану космонавтів при підготовці, у перебігу та після перебування на космічній станції[7].
• Згасання: дослідження візуальних змін у яскравості зорь при їх переході за земний горизонт (в рамках розробки фотометру для об'єктивних спостережень за станом вищих шарів атмосфери)[6][7].
• Сплав «Морава»: використання радянської печі «Сплав-1» для розігріву та поступового, протягом 45 годин, охолодження зразків хлориду міді та свинцю та хлориду срібла та свинцю[6].

Посадковий модуль, в якому повернувся на Землю екіпаж Губарєва-Ремека, зберігається у Музеї авіації в Празі. (2009)

У 1979—1985 роках Ремек працював заступником начальника одного з празьких науково-дослідних інститутів, пізніше працював в Головному політичному управлінні ЧНА і викладав у Військовій академії Генштабу СРСР. З 1990 по 1995 рік був директором Музею авіації і космонавтики в Празі, в червні 1995, маючи звання полковника, вийшов у запас. Після цього був торговим представником Чеського збройового заводу (Страконіце), а згодом працював на керівних посадах у спільних російський-чеських підприємствах в Нижньому Новгороді і Москві. У 2002 - 2004 роках — торговий представник Посольства Чеської Республіки в Москві.

У 2004 - 2013 роках Ремек — депутат Європейського парламенту за квотою Комуністичної партії Чехії і Моравії (безпартійний), член фракції європейських лівих і північноєвропейських зелених лівих і один з 23 делегатів від Чеської Республіки. У Європарламенті був членом комітету з питань промисловості, науки та енергетики, заступником члена комітету з питань транспорту та дорожнього руху, а також учасником парламентської групи співпраці ЄС з Російською Федерацією.

У 2013 році був призначений Послом Чеської Республіки в Російській Федерації, ввірчі грамоти вручив у січні 2014 року, завершив свою місію у січні 2018 року.

Владімір Ремек особисто опікується розвитком науково-технічних навчальних програм для дітей та молоді в галузі космонавтики, є патроном міжнародної студентської програми «Експедиція Марс», завдяки якій з 2003 року талановита чеська та словацька молодь отримує шанс реалізуватись у космічній науці і техніці[8].

Був автором та співавтором автобіографічних публікацій «Під нами - планета Земля» (чеськ. Pod námi planeta Země, 1979), яку готував у співпраці з Карлом Ріхтером, та «Надії, що збулися» (чеськ. Splněné naděje, 1979).