Властіміл Горт

Властіміл Горт (12 січня 1944, Кладно) – чехословацький шахіст, від 1985 року представник Німеччини, претендент на звання чемпіона світу.

Властіміл Горт
2010 рік
 2010 рік
Країна  Чехословаччина
Шаблон:BRD
 Німеччина
Народження 12 січня 1944(1944-01-12) (78 років)
Кладно
Титул Міжнародний майстер (1962)
Гросмейстер (1965)
Рейтинг ФІДЕ 2426 (жовтень 2017 року)
Піковий
рейтинг 		2620 (січень 1977 року)

Шахова кар'єра
Властіміл Горт, Вейк-ан-Зеє 1973

Перших своїх успіхів досягнув на чемпіонаті Чехословаччини серед юнаків, де двічі (у 1960 i 1962 роках) здобув звання чемпіона країни. У 1962 році став міжнародним майстром, a через три роки - гросмейстером. 1964 року виступив на зональному турнірі у Кечкеметі, де поділив 7-8-ме місця. В рамках відбору до чемпіонату світу, на зональному турнірі 1967 року в Галле посів 2-ге місце i кваліфікувався на міжзональний турнір у Сусі, в якому поділив 6-8-ме місця i виступив у дограванні за одне місце в претендентських матчах (які відбулись у Лос-Анджелесі), однак посів друге місце i не потрапляв до числа претендентів[1]. Участь у ще двох міжзональних турнірах, (Пальма-де-Майарка 1970[2] i Петрополіс 1973[3]), також також не принесла потрапляння до претендентських матчів.

Найвищого успіху досягнув 1976 року, посівши на міжзональному турнірі у Манілі 3-тє місце i здобувши право грати у вісімці претендентів[4]. Його чвертьфінальний матч проти Бориса Спаського, який відбувся 1977 року в Рейк'явіку, проходив у дуже запеклій боротьбі й завершився його поразкою з мінімальним рахунком 7½ - 8½[5].

У 1960-1984 роках представляв Чехословаччину на 11 шахових олімпіадах, із яких сім разів на першій шахівниці. Найвищий успіх припадає на 1982 рік у Люцерні, де у командному заліку здобув срібну медаль. У своєму доробку має також дві медалі в особистому заліку - срібну (14½ очка у 18 партіях на першій шахівниці 1972 року в Скоп'є), а також бронзову (1962 року у Варні на третій шахівниці). Після зміни громадянства ще тричі взяв участь в олімпіадах (у 1988-1992 роках). Загалом на олімпіадах зіграв 197 партій, у яких набрав 125½ очок[6].

П'ятиразовий чемпіон Чехословаччини (1970, 1971, 1972, 1975, 1977 i 1984)[7], а також тричі (1987, 1989 i 1991) перемагав на чемпіонаті Німеччини[8]. Від початку своєї шахової кар'єри був дуже активним гравцем. Виступив у великій кількості турнірів (переміг у понад 20-ти), зокрема, в матчі століття між СРСР та рештою світу, який відбувся в 1970 році в Белграді. У ньому здолав на 4-й шахівниці Лева Полугаєвського з рахунком 2½ - 1½[9]. Багато разів виступав на турнірах у Польщі, зокрема, тричі на меморіалах Акіби Рубінштейна, перемігши 1977 року[10].

Найвищий рейтинг Ело в кар'єрі мав станом на 1 січня 1977 року, досягнувши 2620 пунктів ділив тоді (разом з Левом Полугаєвським i Михайлом Талем) 6-8-ме місця у світовій класифікації ФІДЕ[11].

Зміни рейтингу
Зміни рейтингу Ело[12]

Примітки
  1. 1967 Sousse Interzonal Tournament
  2. 1970 Palma de Mallorca Interzonal Tournament
  3. 1973 Petropolis Interzonal Tournament
  4. 1976 Manila Interzonal Tournament
  5. 1976-78 Candidates Matches
  6. OlimpBase
  7. Historie MČR mužů. Архів оригіналу за 16 лютого 2012. Процитовано 2 жовтня 2017.
  8. Deutsche Einzelmeisterschaften. Архів оригіналу за 17 січня 2013. Процитовано 17 січня 2013.
  9. Match Of The New Century - Belgrade 1970. Архів оригіналу за 26 вересня 2007. Процитовано 26 вересня 2007.
  10. XV Memoriał Акіби Рубінштейна Polanica Zdrój 1977. Архів оригіналу за 12 січня 2014. Процитовано 2 жовтня 2017.
  11. ФІДЕ rating history :: Hort, Vlastimil
  12. Рейтинг Ело зі списків ФІДЕ. Джерело: fide.com (дані з 2001 року), benoni.de, olimpbase.org (дані 1971—2001 років)

Література

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.