Вовчок сірий

Вовчок сірий[1], вовчок великий[2], повх[3] соня[4] (Glis glis) (Linnaeus, 1766) — вид ссавців з ряду мишоподібних, типовий вид і рід родини вовчкових (Gliridae). Єдиний представник роду Glis.

?
Вовчок сірий
Час існування: Плейстоцен — наш час

Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Надклас: Щелепні (Gnathostomata)
Чотириногі (Tetrapoda)
Амніоти (Amniota)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Гризуни (Rodentia)
Родина: Вовчкові (Gliridae)
Підродина: Glirinae
Рід: Вовчок (Glis)
Brisson, 1762
Вид: Вовчок сірий
Glis glis
(Linnaeus, 1766)

Ареал
Синоніми
Myoxus glis
Посилання
Вікісховище: Glis glis
Віківиди: Glis glis
EOL: 327942
ITIS: 951305
МСОП: 39316
NCBI: 41261
Fossilworks: 131651

Назва

Glis — латинська назва вовчкових[5]. Назва вовчок, можливо, походить від повх, повчок, походить від псл. плъхъ, споріднене з лит. реlе — миша (первісно, мабуть, сіра тварина), лтс. реlе — миша, а також з лит. peleti — пліснявіти, цвісти, pelesis — цвіль, лтс. реlёсіs сірий[6].

Середовище проживання

Поширений по всій Європі і суміжних районах Азії. Характерний представник теріофауни України.

Типовий мешканець листяних і мішаних лісів, може жити у великих садах.

Морфологія

Морфометрія

Довжина голови й тіла: 13-18 см, хвіст: 11–15 см, вага: 70–230 г.

Зовнішність

Має великі чорні очі, округлі вуха, довгі вібриси. Хвіст довгий і пухнастий, з хутром трохи темнішим, ніж на тілі. Хутро від сірого до сірувато-коричневого кольору на більшій частині тіла, з чіткою межею, що відокремлює верх від низу, який має колір від білого до блідо-жовтуватого. Самиці мають від чотирьох до шести пар сосків.

Поведінка

Може лазити по деревах і стінах без якихось проблем. Гніздується в дуплах дерев, гніздах птахів, а також під дахами будинків. Спить весь день, активний уночі. Зимова сплячка звичайно триває з кінця вересня до початку травня. Вони зазвичай не соціальні тварини, хоча невеликі групи тісно пов'язаних дорослих іноді спостерігались. Схильний до синантропії, проте тільки у прилісних місцях проживання.

Зв'язок здійснюється частково звуком (тварини роблять різні скрипи або сопучи звуки), а почасти по запаху. Запахові залози присутні на ногах і в основі хвоста, і використовуються для позначення землі, особливо в періоди сексуальної активності.

Живлення

Восени живляться жолудями, горіхами, каштанами та насінням, яке багате на масла й жири. У літні місяці більше споживає плоди і гриби. Також їсть комах, яйця птахів.

Відтворення

Сезон розмноження з кінця червня до середини серпня, і в результаті є тільки один приплід на рік. Самці не є територіальними, можуть відвідати кількох сусідніх самиць для спаровування, самці стають агресивним по відношенню до інших самців, з якими стикаються. Період вагітності коливається між 30 і 32 днів. З початку серпня до середини вересня народжується зазвичай 6, але може бути до одинадцяти сліпих дитинчат. Молодь спочатку сліпа і безпорадна, вагою близько 2 — 3 грами. За 21 — 32 дні відкриваються їх очі, а потім ближче до початку сплячки вони починають їсти тверду їжу. У цей короткий період їх виживання залежить від дуже хорошого запасу їжі.

Генетика

Диплоїдне число хромосом для Glis glis 62. Всі аутосоми метацентричні й субметацентричні (FNa = 120).

Загрози

Хижаками є куни, коти і великі сови. Довга зима може принести високий збиток для популяції.

Примітки

  1. Решетило, О. Зоогеографія : навч. посіб. — Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2013. — С. 135.
  2. Шарлемань, М. Ссавці. — Плазуни. — Земноводяні. — Київ : Держ. вид-во України, 1927. — С. 19.
  3. Кубійович, В. (гол. ред.). Енциклопедія українознавства. Словникова частина. — Париж, Нью-Йорк : Молоде життя, 1970. — Т. 6.
  4. Маркевич, О. П. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. Номенклатура. — Київ : Наук. думка, 1983. — С. 246.
  5. Palmer, T. S. Index Generum Mammalium: A List of the Genera and Families of Mammals // North American Fauna.  1904. № 23. С. 295.
  6. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 4 : Н  П / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. ; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. К. : Наукова думка, 1989. — Т. 4 : Н — П. — С. 471. — ISBN 966-00-0590-3.

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.