Населення Волинської губернії

Чисельність населення

Динаміка чисельності населення Волинської губернії:[1][2]

Динаміка населення Волинської губернії, 1811—1911 рр.

Рік	Населення, тис. осіб	Середньорічний приріст
1811	1212,8
1838	1314,1	+0,30 %
1851	1469,4	+0,86 %
1863	1602,7	+0,73 %
1867	1643,3	+0,63 %
1885	2196,0	+1,62 %
1897	2989,5	+2,60 %
1904	3316,0	+1,49 %
1911	3758,5	+1,81 %

Для Волинської губернії, як і для більшості інших губерній імперії, була характерна молода вікова структура населення. За переписом 1897 р. майже 30 % всього населення (879 тис. осіб) були у віці до 9 років, тоді як населення віком старше 60 років налічувалося лише 157 тис. осіб (5,2 %). Медіанний вік населення Волинської губернії становив 18 років (половина населення була молодше 18 років, половина населення — старше). 51,3 % населення губернії (1534 тис. осіб) були молодше 19 років.

Статево-вікова структура населення Волинської губернії у 1897 р.[3]

Природний рух

Внаслідок перевищення народжуваності над смертністю, населення Волинської області збільшилося у 1911 р. на 68 780 осіб (18,3 особи на кожну 1000 мешканців). Внаслідок порівняно низької народжуваності, природний приріст серед міського населення поступався приросту сільського населення. Так, у містах народжуваність перевищила смертність всього на 3 708 осіб (11,1 на 1000 мешканців), тоді як у селах — на 65 972 особи (19,3 на 1000 мешканців). У загальній структурі природного приросту 5,4 % припадало на і 94,6 % на сільське та містечкове.[2]

Народжуваність

Середній показник народжуваності у 1861—1913 рр. становив у Волинській губернії 47,2 народжень на 1000 осіб. За коефіцієнтом народжуваності Волинь посідала 24 місце з 50 губерній європейської Росії.[4]

Динаміка коефіцієнту народжуваності у 1861—1913 рр. (народжень на 1000 населення):[4]

1861-1865	1866-1870	1871-1875	1876-1889	1881-1885	1886-1890	1891-1895	1896-1900	1901-1905	1906-1910	1911-1913
46,9	48,0	50,0	48,6	49,1	51,5	50,8	48,0	45,2	42,0	39,5

У 1911 р. на території Волинської губернії народилося 151 409 дітей (40,3 на 1000 осіб), зокрема у містах 9 336 дітей (28,0 на 1000 осіб), у селах та містечках — 142 073 дітей (41,5 на 1000 осіб). У загальній кількості народжених на міста припадало 6,2 % народжень, на повітове населення — 93,8 %. Законнонародженими у 1911 р. були 147 684 дітей (97,5 %), незаконнонародженими (позашлюбними) — 3 725 дітей (2,5 %). Позашлюбні народження були більше характерні для міського населення — у 1911 р. там було зафіксовано 549 незаконнонароджених дітей, що становило 5,9 % загальної кількості народжень, тоді як у селах та містечках — 3 176 (2,2 %)[2]

За даними 1910 р. у Волинській губернії на кожен укладений шлюб припадало в середньому 4,7 народжених дітей (середнє по губерніях європейської Росії — 5,3)[4]

Смертність

Середній показник смертності у 1861—1913 рр. становив 29,6 померлих на 1000 жителів, що на 13 % менше ніж в середньому по європейській частині Російської імперії (34,0 на 1000 жителів). За коефіцієнтом смертності Волинська губернія посідала 14 місце з 50 губерній центральної Росії.[5]

Динаміка коефіцієнту смертності у 1861—1913 рр. (померлих на 1000 населення):[5]

1861-1865	1866-1870	1871-1875	1876-1889	1881-1885	1886-1890	1891-1895	1896-1900	1901-1905	1906-1910	1911-1913
31,8	31,6	37,0	30,7	33,5	32,4	31,1	26,5	26,2	24,0	21,0

У 1911 р. у губернії було зафіксовано 82 629 смертей, що становило 22,0 випадків на 1000 жителів. Смертність була дещо вищою серед сільського населення, серед якого було зареєстровано 77 001 випадків (22,5 на 1000 осіб), і нижчою — серед жителів міст, 5 628 випадків (16,9 на 1000 осіб).[2]

Близько третини випадків смертей припадали на дітей до 5 років, особливо високою була смертність у віці до 1 року. Проте порівняно з середніми показниками по імперії, стан справ з дитячою смертністю на Волині був задовільний — у 1906—1910 рр. з 1000 народжених у віці до 1 року померли 175 дітей (в середньому по європейських губерніях — 253). Таким чином за показником смертності дітей у віці до 1 року Волинська губернія була серед найкращих і посідала 10 місце з 50 губерній (1 місце — Естляндська губернія 138 померлих дітей у віці до 1 року на 1000 народжених, останнє, 50 місце — Нижньогородська губернія — 340 померлих на 1000 народжених)[5]

Динаміка коефіцієнту смертності дітей у віці до 1 року у 1867—1910 рр. (кількість померлих на 1000 народжених)[5]
	1867-1881	1886-1897	1908-1910
Волинська губернія	169	187	175
50 губерній європейської частини РІ	271	274	253

Динаміка коефіцієнту смертності дітей у віці до 5 років у 1867—1910 рр. (кількість померлих на 1000 народжених)[5]
	1867-1881	1886-1897	1908-1910
Волинська губернія	350	355	302
50 губерній європейської частини РІ	423	432	389

Етномовний склад

Мовний склад населення повітів Волинської губернії згідно з переписом 1897 року

За працею російського військового статистика Олександра Ріттіха «Племенной состав контингентов русской армии и мужского населения Европейской России» 1875 року частка українців серед чоловіків призовного віку Волинської губернії становила 78,77 %, євреїв — 12,42 %, поляків — 6,62 %, німців — 1,49 %, чехів — 0,38 %, росіян — 0,21 %, циган — 0,05 %, татар — 0,02 %, караїмів — 0,01 %[6].

Мовний склад населення Волинської губернії за даними перепису 1897 року[7]:

Мовний склад, 1897 р.
мова			відсоток
українська			70.10%
їдиш			13.21%
польська			6.15%
німецька			5.73%
російська			3.51%
чеська			0.93%
татарська			0.13%
білоруська			0.13%
інша			0.12%

Мовний склад населення повітів Волинської губернії за даними перепису 1897 р.[8]

	всього	українська		єврейська		польська		німецька		російська		чеська		татарська		білоруська
Володимир-Волинський повіт	277 265	199 871	72,1 %	28 903	10,4 %	23 225	8,4 %	15 739	5,7 %	7 653	2,8 %	1 643	0,6 %	70		13
Дубенський повіт	195 058	133 086	68,2 %	22 432	11,5 %	12 748	6,5 %	6 942	3,6 %	8 285	4,2 %	10 328	5,3 %	615	0,3 %	446	0,2 %
Житомирський повіт	433 859	270 729	62,4 %	61 963	14,3 %	24 678	5,7 %	46 922	10,8 %	25 583	5,9 %	2 621	0,6 %	278	0,1 %	137
Заславський повіт	208 742	160 450	76,9 %	27 713	13,3 %	14 608	7,0 %	1 726	0,8 %	3 661	1,8 %	335	0,2 %	89		27
Ковельський повіт	211 493	166 032	78,5 %	25 224	11,9 %	9 700	4,6 %	1 920	0,9 %	7 451	3,5 %	85		168	0,1 %	597	0,3 %
Кременецький повіт	219 934	177 472	80,7 %	26 887	12,2 %	6 630	3,0 %	209	0,1 %	7 444	3,4 %	256	0,1 %	628	0,3 %	20
Луцький повіт	252 550	143 891	57,0 %	35 712	14,1 %	24 504	9,7 %	30 255	12,0 %	12 865	5,1 %	3 818	1,5 %	969	0,4 %	292	0,1 %
Новоград-Волинський повіт	348 950	228 537	65,5 %	54 549	15,6 %	18 231	5,2 %	38 201	10,9 %	8 409	2,4 %	488	0,1 %	51		138
Овруцький повіт	205 390	171 269	83,4 %	21 851	10,6 %	2 757	1,3 %	2 381	1,2 %	5 336	2,6 %	651	0,3 %	11		1 060	0,5 %
Острозький повіт	169 351	129 923	76,7 %	18 283	10,8 %	11 198	6,6 %	2 522	1,5 %	4 158	2,5 %	2 696	1,6 %	207	0,1 %	161	0,1 %
Рівненський повіт	273 001	165 145	60,5 %	43 554	16,0 %	25 126	9,2 %	24 407	8,9 %	8 612	3,2 %	4 703	1,7 %	355	0,1 %	810	0,3 %
Старокостянтинівський повіт	193 889	149 174	76,9 %	27 703	14,3 %	10 756	5,5 %	107	0,1 %	5 432	2,8 %	46		376	0,2 %	93
Волинська губернія	2 989 482	2 095 579	70,1 %	394 774	13,2 %	184 161	6,2 %	171 331	5,7 %	104 889	3,5 %	27 670	0,9 %	3 817	0,1 %	3 794	0,1 %

Національний склад станом на 1911 рік:

Національний склад, 1911 р.[2]
національність			відсоток
українці			69.98%
євреї			14.08%
поляки			8.81%
німці			5.35%
росіяни			1.01%
чехи			0.65%
інша			0.12%

Національний склад станом на 1916 рік[9]:

Національність	Чисельність	Частка
українці	1 585 641	71,47 %
євреї	315 076	14,20 %
поляки	214 374	9,66 %
німці	64 650	2,91 %
росіяни	23 774	1,07 %
чехи	14 207	0,64 %
татари	740	0,03 %
вірмени	276	0,01 %
білоруси	2	0,00 %
турки	1	0,00 %
інші	763	0,03 %
Разом	2 218 504	100 %

Українці

Частка українськомовного населення у повітах Волинської губернії за даними перепису 1897 р.

За переписом 1897 р. у Волинській губернії налічувалося 2 095 579 україномовного населення, що становило 70,1 % населення губернії. Найвища питома вага українців була зафіксована у Овруцькому повіті (83,4 %), найнижча — у Луцькому (57,0 %). У містах проживало лише 46 060 українців (2,2 % загальної чисельності), тоді як у селах та містечках — 2 049 477 (97,8 %). Україномовні у 1897 р. становили у губернії 19,7 % населення міст та 74,4 % населення сіл та містечок. Серед міст найвища частка українців була зафіксована у Кременці (47,0 %), де вони випереджали євреїв, та Овручі (42,2 %), найнижча — у Луцьку (9,4 %) та Ковелі (11,8 %).[3]

За релігійним складом серед українців Волині переважали православні (94,8 %), втім частка римокатоликів (5,1 %) була найвищою серед усіх південно-західних губерній. Особливо високою (понад 10 %) була частка католиків серед україномовного населення Житомирського та Новоград-Волинського повітів.

Повіти з найвищою питомою вагою україномовних католиків за переписом 1897 р.
	україномовні православні		україномовні католики
Житомирський повіт	242 444	89,6 %	28 169	10,4 %
Новоград-Волинський повіт	204 644	89,6 %	23 736	10,4 %
Старокостянтинівський повіт	138 017	92,5 %	11 124	7,5 %

За даними на 1911 р., у губернії налічувалося 2 630 140 українців, що становило 70,0 % населення. У містах проживало 111 015 українців (4,2 %), у селах та містечках 2 519 125 (95,8 %). Серед міського населення на українців припадало 33,3 % населення, серед сільського та містечкового — 73,6 %.[2]

Згідно з даними перепису 1897 р. серед українців губернії 92,5 % населення належали до стану селян, 6,2 % до стану міщан. По 0,4 % належали до спадкових дворян та духовенства, 0,2 % — до іноземців. Частка почесних громадян, купців та чиновників серед українців не перевищувала 0,1 %. Таким чином, українці у 1897 р. становили 86,5 % селянства Волинської губернії, 51,0 % християнського духовенства, 44,5 % почесних громадян, 26,4 % спадкових дворян, 20,3 % міщан, 13,7 % особистих дворян та чиновників, 11,1 % іноземних підданих, 4,0 % військових козаків та лише 1,4 % купців.[3]

Самодіяльного українського населення у 1897 р. налічувалося 432 547 осіб (20,6 % загальної чисельності україномовних), що становило 61,5 % самодіяльного населення губернії. Сільське господарство було домінуючою сферою зайнятості, тут були зайняті 80,3 % самодіяльного українського населення (разом з членами незайнятими членами сімей — близько 89 %). Прислугою та поденщиками були 6,9 % самодіяльних українців, у ремеслах та виробництвах були зайняті 4,5 %, у збройних силах 3,6 %, у торгівлі 0,2 %.[3]

Зайнятість українців за переписом 1897 р.[3]
вид зайнятості	кількість зайнятих українськомовних	питома вага українців
Виплавка металів	4	100,0 %
Землеробство	341 972	84,0 %
Бджолярство, шовківництво	181	68,3 %
Тваринництво	3 751	67,6 %
Залізниця	2 116	55,6 %
Особи невизначених занять	2 376	50,3 %
Кошти від казни, сусп. закладів та приватн. осіб	2 836	48,4 %
Прислуга, поденщики	29 980	46,9 %
Богослужіння православне	1 664	46,0 %
Лісництво	1 313	45,5 %
Суспільна та станова служба	639	45,4 %
Особи, що відбувають покарання, позбавлені волі	713	43,5 %
Обробка мінеральних речовин (кераміка)	1 597	42,7 %
Торгівля питейна	726	41,3 %
Винокуріння, пиво- та медоваріння	424	40,4 %
Чистота та гігієна тіла	1 022	39,8 %
Обробка волокнистих речовин	1 589	35,8 %
Особи, що не вказали заняття	1 576	35,6 %
Добуток руд	59	34,9 %
Хімічне виробництво	408	32,1 %
Вир-во екіпажів та дерев. суден	23	31,9 %
Збройні сили	15 708	31,5 %
Будівництво, ремонт	3 209	30,2 %
Служба при благодійних закладах	21	30,0 %
Обробка металів	2 191	29,3 %
Адміністрація, суд, поліція	1 021	28,2 %
Інші види виробництва	244	27,9 %
Виготовлення одягу	5 777	23,7 %
Проституція	21	23,6 %
Візницький промисел	980	22,7 %
Пошта, телефон, телеграф	163	22,5 %
Обробка тваринних продуктів	564	21,6 %
Обробка дерева	1 896	21,3 %
Лікарняна та санітарна діяльність	407	20,7 %
Навчальна та виховна діяльність	1 084	17,6 %
Обробка тваринних та рослинних поживн. продуктів	1 258	17,4 %
Водні сполучення	9	17,0 %
Ювелірна справа, живопис, предмети культа	69	14,3 %
Інші сухопутні засоби сполучення	43	14,0 %
Доходи з капіталів, нерухомості	1 500	13,6 %
Рибальство та полювання	45	13,2 %
Особи при церквах, цвинтарах та ін.	186	12,6 %
Виробництво інших напоїв	27	12,0 %
Торгівля предметами роскоші, науки, мистецтва та культу	21	11,0 %
Приватна юридична діяльність	24	8,1 %
Трактири, готелі, мебл. кімн та клуби	106	7,8 %
Поліграфічні виробництва	63	7,7 %
Богослужіння християнське неправославне	15	6,3 %
Торгівля предметами домашн. вжитку	34	6,2 %
Наука, література, мистецтво	15	5,9 %
Торгівля розносна та розвізна	25	4,4 %
Торгівля іншими предметами	32	3,4 %
Торгівля іншими продуктами сільськ. госп.	394	3,4 %
Торгівля шкірами та хутрами	26	3,1 %
Торгівля буд. матеріалами, паливом	70	2,8 %
Торгівля без точного визначення	223	2,6 %
Вир-во фізичних, оптичних, хірургічних інструментів	8	2,5 %
Кредитні та суспільні комерційні установи	3	1,7 %
Богослужіння нехристиянське	12	1,6 %
Торгівля живою худобою	50	1,6 %
Торгівля металічними товарами, машинами, зброєю	7	1,6 %
Торгове посередництво	7	0,7 %
Торгівля тканинами та одягом	11	0,6 %
Тютюн та вироби з нього	1	0,5 %
Торгівля зерновими продуктами	17	0,5 %
Самодіяльного населення	432 547	61,5 %

Євреї

Частка єврейськомовного населення у повітах Волинської губернії за даними перепису 1897 р.

Перші відомості про євреїв на Волині датуються кінцем ХІІІ ст. Найдавніша згадка про них у Володимирі-Волинському відноситься до 1288 р., під 1410 р. вони вперше згадуються в Луцьку, у 1438 р. — у Кременці. В Острозі євреї з'явилися наприкінці XIV ст., про що свідчить одна з найраніших епітафій, яка датується 1444 роком. Відомості про євреїв у Дубному відносяться до 1532 р., у Ковелі до 1547 р. За ревізією 1765 р. на Волині мешкало 17 846 євреїв. Зокрема, Волинський кагал налічував 1733 осіб, Дубенський — 2492, Заславський — 3891, Кременецький — 1829, Ковельський — 1516, Луцький — 1012, Люблінський — 1226, Острозький — 1777, Новоград-Волинський — 577, Овруцький — 607, Рівненський — 1186.[10]

З 1796 р. Волинська губернія ввійшла до складу утвореної «смуги осілості», обмеженої території, де дозволялося селитися євреям. Високий приріст єврейського населення, пов'язаний з низькою смертністю та відсутністю значних міграцій за межі смуги осілості, призводили до швидкого зростання чисельності єврейського населення та збільшення їхнього впливу. На початку 1870-х років у Волинській губернії проживало 211,1 тис. євреїв, що становило 12,4 % всього населення. У містах губернії проживало 69,2 тис. євреїв (32,8 % загальної чисельності), у містечках 105,2 тис. (49,8 %), у селах 36,7 тис. (17,4 %). У 10 з 12 міст вони становили абсолютну більшість населення, і лише у Житомирі та Кременці — відносну. У 1882 р. були введені «Тимчасові правила», згідно з якими євреї не мали права селитися в сільській місцевості.[11]

Основними сферами зайнятості євреїв були торгівля, ремесло, оренда маєтків та промислових підприємств. Так, у 1871 році євреї орендували у Волинській губернії 256 маєтків загальною площею 134,2 тис. десятин (147 тис. га або 1/6 зплощі). У промисловості євреї домінували у таких важливих галузях господарства губернії, як винокуріння, де вони орендували (або мали у володінні) бл. 90 % винокурень, бл. 80 % пивоваренних та медоваренних заводів. В оренді у євреїв знаходилося бл. 90 % млинів губернії і майже вся торгівля зерном. Євреям також належали близько чверті цукрових заводів краю, основної галузі спеціалізації Волині.[11]

Населення юдейського віросповідання у містах Волинської губернії у 1871—1911 рр.[2][8][11]

	кількість юдеїв, тис. 1871	частка юдеїв у населенні, 1871	кількість юдеїв, 1897	частка юдеїв у населенні, 1897	кількість юдеїв, 1911	частка юдеїв у населенні, 1911
Житомир	10 000 — 15 000	30—40 %	30 572	46,4 %	37 139	42,4 %
Рівне	2 000 — 5 000	50—60 %	13 704	55,8 %	19 142	56,8 %
Кременець	2 000 — 5 000	30—40 %	6 476	36,6 %	8 617	39,4 %
Ковель	1 000 — 2 000	40—50 %	8 502	48,0 %	12 365	42,8 %
Новоград-Волинський	2 000 — 5 000	40—50 %	9 363	55,4 %	11 063	52,3 %
Старокостянтинів	5 000 — 10 000	60—70 %	9 164	56,0 %	11 782	57,9 %
Луцьк	5 000 — 10 000	60—70 %	9 396	59,5 %	23 918	85,0 %
Острог	5 000 — 10 000	> 80 %	9 185	62,3 %	10 419	59,3 %
Дубно	5 000 — 10 000	70—80 %	7 096	49,8 %	10 642	46,8 %
Ізяслав	5 000 — 10 000	70—80 %	5 991	47,5 %	6 268	43,0 %
Володимир-Волинський	2 000 — 5 000	50—60 %	5 837	59,1 %	7 060	44,9 %
Овруч	2000 — 5 000	50—60 %	3 441	46,5 %	3 035	28,0 %

Серед єврейського населення виділялися євреї-землероби, що проживали у колоніях Рівненського, Дубенського та Луцького повітів. Ці колонії виникли у 1 пол. XIX ст., як спроба залучити єврейське населення до землеробської праці та стимулювати їхнє переселення на малозаселені землі півдня. Станом на 1871 р. на Волині їх налічувалося 3274 осіб у 10 поселеннях. Але цей проект не мав великого успіху, до кінця XIX ст. їх кількість зменшилась до 1595 осіб (площа землі — 3853 десятин). У 1897 р. євреї-землероби становили менше 0,5 % загальної кількості єврейського населення губернії.[10][11]

**Єврейські землеробські колонії Волині у 1871 р.**[11]
	повіт	населення
сл. Мочулки	Рівненський	341
сл. Антонівка	Рівненський	323
с. Мале Сідлище	Рівненський	358
кол. Осова	Рівненський	515
кол. Озеряни	Дубенський	480
кол. Софіївка	Луцький	422
кол. Гнатівка	Луцький	245
кол. Руденська	Луцький	36
кол. Жолудськ	Луцький	210
кол. Олізарка	Луцький	344

За переписом 1897 р. на Волині проживало 394 774 єврейськомовних, що становило 13,2 % населення губернії. У містах їх налічувалося 118 727 (30,1 % загальної чисельності), у містечках та селах 276 047 (69,9 %). Євреями були 50,8 % населення міст та 10,0 % населення сіл та містечок. У всіх містах губернії, за винятком Кременця, єврейськомовні становили більшість населення, зокрема у 6 містах (Острог, Луцьк, Володимир-Волинський, Старокостянтинів, Рівне, Новоград-Волинський) — абсолютну (55-62 %), у 5 містах (Дубно, Житомир, Заслав, Ковель, Овруч) — відносну (46-49 %).[3]

Більшість самодіяльного єврейського населення були зайняті у ремеслах та виробництвах (34,9 %) та торгівлі (31,2 %), тоді як частка зайнятих у сільському господарстві була найнижчою (1,9 % проти середнього по губернії 60 %). У збройних силах служили 2,5 % самодіяльного єврейського населення, ще 29,5 % були зайняті у інших сферах (прислуга, освіта, медицина). У 1897 р. євреям у губернії належали 59 з 251 мукомольних заводів, 13 із 40 пивоварень, 50 смолокурних заводів, 40 лісопильних, 15 миловарених, 73 шкіряних (із 161), 4 деревообробні, 6 меблевих, 4 порцелянові, 2 сірникові фабрики.[3]

Зайнятість євреїв за переписом 1897 р.[3]
вид зайнятості	кількість зайнятих єврейськомовних	питома вага євреїв
Торгівля зерновими продуктами	3 727	99,3 %
Тютюн та вироби з нього	206	98,1 %
Торгівля тканинами та одягом	1 889	97,2 %
Богослужіння нехристиянське	727	96,4 %
Торгівля живою худобою	3 093	96,4 %
Торгівля шкірами та хутрами	810	96,2 %
Торгове посередництво	895	95,3 %
Торгівля металічними товарами, машинами, зброєю	424	94,2 %
Торгівля без точного визначення	8 098	94,1 %
Торгівля іншими предметами	877	93,4 %
Торгівля буд. матеріалами, паливом	2 332	93,0 %
Торгівля іншими продуктами сільськ. госп.	10 796	92,6 %
Торгівля предметами домашн. вжитку	502	91,9 %
Торгівля розносна та розвізна	488	86,7 %
Виробництво інших напоїв	193	85,8 %
Вир-во фізичних, оптичних, хірургічних інструментів	266	83,1 %
Поліграфічні виробництва	667	81,5 %
Особи при церквах, цвинтарах та ін.	1 190	80,8 %
Кредитні та суспільні комерційні установи	130	73,0 %
Інші сухопутні засоби сполучення	222	72,1 %
Рибальство та полювання	234	68,4 %
Обробка тваринних продуктів	1 760	67,3 %
Візницький промисел	2 857	66,2 %
Виготовлення одягу	15 452	63,3 %
Трактири, готелі, мебл. кімн та клуби	856	63,3 %
Ювелірна справа, живопис, предмети культа	300	62,0 %
Торгівля предметами роскоші, науки, мистецтва та культу	110	57,6 %
Водні сполучення	29	54,7 %
Обробка дерева	4 716	53,0 %
Навчальна та виховна діяльність	3 214	52,2 %
Обробка тваринних та рослинних поживн. продуктів	3 558	49,3 %
Хімічне виробництво	625	49,1 %
Проституція	40	44,9 %
Обробка волокнистих речовин	1 910	43,0 %
Наука, література, мистецтво	105	41,2 %
Будівництво, ремонт	4 304	40,5 %
Добуток руд	67	39,6 %
Особи, що не вказали заняття	1 691	38,2 %
Доходи з капіталів, нерухомості	3 908	35,5 %
Обробка металів	2 523	33,7 %
Обробка мінеральних речовин (кераміка)	1 245	33,3 %
Особи невизначених занять	1 474	31,2 %
Приватна юридична діяльність	82	27,6 %
Чистота та гігієна тіла	696	27,1 %
Винокуріння, пиво- та медоваріння	279	26,6 %
Лікарняна та санітарна діяльність	467	23,8 %
Вир-во екіпажів та дерев. суден	15	20,8 %
Кошти від казни, сусп. закладів та приватн. осіб	1 173	20,0 %
Прислуга, поденщики	12 727	19,9 %
Служба при благодійних закладах	12	17,1 %
Інші види виробництва	131	15,0 %
Лісництво	418	14,5 %
Особи, що відбувають покарання, позбавлені волі	220	13,4 %
Суспільна та станова служба	151	10,7 %
Торгівля питейна	148	8,4 %
Збройні сили	2 739	5,5 %
Залізниця	126	3,3 %
Пошта, телефон, телеграф	23	3,2 %
Бджолярство, шовківництво	6	2,3 %
Тваринництво	122	2,2 %
Адміністрація, суд, поліція	72	2,0 %
Землеробство	1 221	0,3 %
Самодіяльного населення	109 742	15,6 %

За становим поділом у 1897 р. серед євреїв абсолютно переважали міщани (97,7 %), частка інших суспільних станів була незначною. Серед купців губернії єврейськомовними були 85,6 %, серед міщан 60,2 %. Євреї були мало представлені серед таких суспільних станів, як почесні громадяни (4,9 %), особисті дворяни та чиновникі (1,3 %), селяни (0,2 %) та майже відсутні серед спадкових дворян (0,003 %). У Волинській губернії проживало лише 9 спадкових дворян з рідною мовою єврейською, зокрема у Житомирському повіті — 8, у Старокостянтинівському — 1.[3]

У 1911 р. у Волинській губернії мешкало 529 257 євреїв, з них у містах 162 752 (30,8 % загальної чисельності), у містечках та селах 366 505 (69,2 %). Євреї становили 14,1 % всього населення губернії, зокрема 48,8 % міського та 10,7 % сільського та містечкового. У населення 5 міст губернії (Луцьк, Новоград, Острог, Рівне, Старокостянтинів) вони мали абсолютну більшість, у 3 містах (Житомир, Володимир, Дубно) — відносну, у 4 містах (Ізяслав, Ковель, Кременець, Овруч) були другими після українців, а у місті Здолбунів — лише четвертими, поступаючись українцям, полякам та чехам.[2]

Поляки

Частка польськомовного населення у повітах Волинської губернії за даними перепису 1897 р.

У 1871 р. у Волинській губернії проживало 132 091 католиків (7,9 % населення), більшість з яких були поляками (або полонізованими українцями). Серед католиків дворянами були 22 037 осіб (16,7 %), міщанами 34 189 осіб (25,9 %), однодворцями 45 518 (34,4 %), селянами 30 347 (23,0 %). Найвища питома вага католиків у 1871 р. була зафіксована у Житомирському та Новоград-Волинському повітах (13,1 % та 11,5 % відповідно), найнижча — у Овруцькому та Ковельському повітах (4,1 % та 2,8 % відповідно). Поляки становили абсолютну більшість серед заможних верств населення губернії. У дореформенні часи у Волинській губернії полякам належали 2 887 маєтків з 817 327 кріпаків (94,7 % їх загальної чисельності) та 92 % всієї землі. Але після поразки польського повстання їх економічні позиції почали погіршуватися. Однією з причин були дискримінаційні земельні закони, згідно з якими католики не мали права купляти землі на території західних губерній. Це призвело до того, що частка польського землеводоління у Волинській губернії скоротилася з 92 % у 1861 р. до 68 % у 1884 р.[12]

За переписом населення 1897 р. у Волинській губернії проживало 184 161 польськомовних, що становило 6,2 % населення губернії (3 місце). Польськомовні були досить рівномірно розселені по губернії (за винятком Овруцького повіту, де їх було лише 1,5 %) — у інших повітах питома вага поляків коливалася в межах від 3,0-4,6 %% у Кременецькому та Ковельському повітах до 9,2-9,7 % у Рівненському та Луцькому повітах. У містах проживало 9,7 % польськомовного населення, що дещо вище ніж в середньому по губернії (7,8 %). У Житомирі питома вага польськомовних була найвищою (11,3 %, або 7 464 осіб, майже 42 % міських поляків губернії).[3]

Польськомовне населення, як і раніше, мало досить високий соціальний статус. За становим поділом серед польськомовних налічувалося 54,7 % селян, 26,5 % міщан, 9,3 % спадкових дворян (найвищий частка серед етномовних груп губернії). Вагомою групою серед поляків були іноземці (переважно вихідці з Австро-Угорської Галичини), яких налічувалося 13 тис. (7,1 % польськомовного населення губернії). Поляки становили 49,5 % спадкового дворянства Волинської губернії та 26,1 % особистого дворянства та чиновництва. Серед спадкового дворянства Володимир-Волинського, Луцького, Заславського та Старокостянтинівського повітів питома вага польськомовних перевищувала 2/3.[3]

Становлячи лише 7,5 % самодіяльного населення губернії, польськомовні становили 31 % усієї кількості зайнятих у приватній юридичній діяльності, 28 % серед тих, хто отримує доходи з капіталів та нерухомості, 22 % зайнятих у обробці металів та винокурінні, 21 % зайнятих у бджолярстві та шовківництві, 20 % зайнятих у лікарняній та санітарній діяльності, 19 % зайнятих у науці, літературі, мистецтві, а також лісництві. Високою (18 %) була і частка польськомовних серед прислуги та поденщиків (переважно у фільварках), у цій сфері були зайняті 22 % всього самодіяльного польськомовного населення.[3]

Зайнятість поляків за переписом 1897 р.[3]
вид зайнятості	кількість зайнятих польськомовних	питома вага поляків
Богослужіння християнське неправославне	201	83,8 %
Інші види виробництва	271	31,0 %
Приватна юридична діяльність	92	31,0 %
Вир-во екіпажів та дерев. суден	22	30,6 %
Доходи з капіталів, нерухомості	3 087	28,0 %
Обробка металів	1 679	22,4 %
Винокуріння, пиво- та медоваріння	228	21,7 %
Бджолярство, шовківництво	55	20,8 %
Служба при благодійних закладах	14	20,0 %
Лікарняна та санітарна діяльність	385	19,6 %
Наука, література, мистецтво	48	18,8 %
Лісництво	540	18,7 %
Прислуга, поденщики	11 688	18,3 %
Кредитні та суспільні комерційні установи	32	18,0 %
Обробка мінеральних речовин (кераміка)	572	15,3 %
Ювелірна справа, живопис, предмети культа	71	14,7 %
Чистота та гігієна тіла	363	14,1 %
Обробка дерева	1 249	14,0 %
Кошти від казни, сусп. закладів та приватн. осіб	805	13,7 %
Залізниця	484	12,7 %
Обробка тваринних та рослинних поживн. продуктів	917	12,7 %
Особи, що не вказали заняття	555	12,5 %
Будівництво, ремонт	1 268	11,9 %
Тваринництво	630	11,4 %
Трактири, готелі, мебл. кімн та клуби	143	10,6 %
Хімічне виробництво	133	10,4 %
Проституція	9	10,1 %
Суспільна та станова служба	141	10,0 %
Адміністрація, суд, поліція	346	9,5 %
Особи, що відбувають покарання, позбавлені волі	145	8,8 %
Торгівля питейна	150	8,5 %
Добуток руд	14	8,3 %
Обробка волокнистих речовин	352	7,9 %
Торгівля предметами роскоші, науки, мистецтва та культу	14	7,3 %
Особи невизначених занять	343	7,3 %
Навчальна та виховна діяльність	362	5,9 %
Рибальство та полювання	19	5,6 %
Поліграфічні виробництва	44	5,4 %
Виготовлення одягу	1 311	5,4 %
Землеробство	21 549	5,3 %
Пошта, телефон, телеграф	35	4,8 %
Візницький промисел	208	4,8 %
Обробка тваринних продуктів	126	4,8 %
Вир-во фізичних, оптичних, хірургічних інструментів	15	4,7 %
Особи при церквах, цвинтарах та ін.	61	4,1 %
Інші сухопутні засоби сполучення	12	3,9 %
Водні сполучення	2	3,8 %
Збройні сили	1 279	2,6 %
Торгівля металічними товарами, машинами, зброєю	7	1,6 %
Торгівля буд. матеріалами, паливом	35	1,4 %
Торгове посередництво	13	1,4 %
Торгівля іншими продуктами сільськ. госп.	144	1,2 %
Торгівля розносна та розвізна	6	1,1 %
Торгівля без точного визначення	83	1,0 %
Богослужіння нехристиянське	7	0,9 %
Торгівля предметами домашн. вжитку	5	0,9 %
Виробництво інших напоїв	2	0,9 %
Торгівля тканинами та одягом	17	0,9 %
Торгівля живою худобою	22	0,7 %
Тютюн та вироби з нього	1	0,5 %
Торгівля іншими предметами	4	0,4 %
Богослужіння православне	12	0,3 %
Торгівля шкірами та хутрами	1	0,1 %
Торгівля зерновими продуктами	3	0,1 %
Самодіяльного населення	52 431	7,5 %

Німці

Частка німецькомовного населення у повітах Волинської губернії за даними перепису 1897 р.

Представники німецької громади Житомира, 1913 р.

Першою німецькою колонією на Волині вважається поселення Голендрах у Володимир-Волинському повіті, засноване у 1797 р. У 1804 німці поселилися у Антонівці коло містечка Кунів, у 1817 р. з'явилася колонія Вальдгойм. У Рівненському повіті першою німецькою колонією стала Софіївка, це сталося у 1811 р. До 1840 р. виникло бл. 11 колоній, у наступні 20 років — ще 21 колонія. Найшвидший німецьких колоній розпочався у 1861 р. Протягом 1861—1871 рр. на Волині оселилося бл. 5500 німецький сімей. Якщо у 1862 р. у Волинській губернії проживало 4247 німців, то у 1864 р. — 6343, у 1866 р. — 11542, 1868 р. — 20505. Більшість колоністів були вихідцями з Пруссії та Австрії. Були серед них і німці, переселенці з Привіслянського краю.[11]

Станом на 1871 р. німці проживали у 56 поселеннях Луцького повіту, 31 — Рівненського повіту, 28 — Житомирського, 22 — Новоград-Волинського, 9 — Володимир-Волинського, 8 — Дубенського (вихідці з Пруссії — меноніти). Незначне німецьке населення проживало у Заславському повіті (3 поселення). У Острозькому повіті до 1866 р. існувало дві колонії Ядвінік та Карлсвальд з протестантським населенням голландського походження. У Овруцькому повіті німці проживали у колонії Горщик.[11]

Німецькі колоністи жило замкнено, майже не контактуючи з місцевим українським населенням. Вони утворили своєрідну «державу в державі» з власним самоуправлінням, школами, храмами. Для вирішенням спірних питань з місцевим населенням залучалися дипломатичні агентства своїх країн походження (Пруссії та дрібних німецьких держав). З понад 20 тис. німців 3/4 не побажали отримувати російське підданство та продовжували проживали як іноземці. Тільки починаючи з 1870-х, після припинення заохочення німецької міграції та згортання пільг для колоністів, вони стали отримувати російське підданство, яке у 1897 р. вже мали абсолютна більшість німців Волині.[11]

За переписом 1897 р. у губернії було зафіксовано 171 331 осіб з рідною мовою німецькою. Найвища питома вага німецькомовних була характерна для повітів Луцького (30 255 осіб, 12,0 % населення), Новоград-Волинського (38 201 осіб, 10,9 %) та Житомирського (46 922 осіб, 10,8 %). Проживали вони також у повітах Рівненському (24 407 осіб, 8,9 %), Володимир-Волинському (15 739 осіб, 5,7 %) та Дубенському (6 942 осіб, 3,6 %). У Овруцькому та Острозькому повітах німці становило 1,2-1,5 % населення, у інших повітах їх було менше 1 %, найменше (0,1 %) у Старокостянтинівському та Кременецькому повітах. До 1911 р. кількість німців збільшилася до 200 938 осіб, проте їх частка зменшилася до 5,35 %.[3]

У релігійному складі серед німців абсолютно переважав протестантизм — за переписом 1897 р. протестантами (переважно лютеранами та менонітами) були 98,7 % німецькомовного населення. Римокатоликів серед німців Волині налічувалося 1,5 тис. (0,89 %), православних 0,5 тис. (0,33 %). Більшість німців займалися хліборобством, тваринництвом. До сфер зайнятості Волинської губернії з найвищою питомою вагою німців у 1897 р. відносилися тваринництво та лісництво (14-16 % зайнятого населення губернії), обробка поживних продуктів тваринного та рослинного походження (10,4 %), обробка волокнистих речовин (9,3 %).[3]

Зайнятість німців за переписом 1897 р.[3]
вид зайнятості	кількість зайнятих німецькомовних	питома вага німців
Тваринництво	890	16,0 %
Лісництво	403	14,0 %
Обробка тваринних та рослинних поживн. продуктів	750	10,4 %
Обробка волокнистих речовин	413	9,3 %
Інші види виробництва	78	8,9 %
Землеробство	29 308	7,2 %
Богослужіння християнське неправославне	17	7,1 %
Прислуга, поденщики	4 065	6,4 %
Обробка металів	473	6,3 %
Обробка дерева	539	6,1 %
Наука, література, мистецтво	14	5,5 %
Навчальна та виховна діяльність	317	5,1 %
Добуток руд	8	4,7 %
Будівництво, ремонт	452	4,3 %
Особи, що не вказали заняття	179	4,0 %
Особи, що відбувають покарання, позбавлені волі	62	3,8 %
Бджолярство, шовківництво	10	3,8 %
Хімічне виробництво	44	3,5 %
Обробка мінеральних речовин (кераміка)	116	3,1 %
Доходи з капіталів, нерухомості	320	2,9 %
Вир-во екіпажів та дерев. суден	2	2,8 %
Торгівля питейна	41	2,3 %
Обробка тваринних продуктів	57	2,2 %
Кошти від казни, сусп. закладів та приватн. осіб	119	2,0 %
Трактири, готелі, мебл. кімн та клуби	27	2,0 %
Торгівля буд. матеріалами, паливом	48	1,9 %
Лікарняна та санітарна діяльність	35	1,8 %
Виготовлення одягу	421	1,7 %
Чистота та гігієна тіла	40	1,6 %
Особи невизначених занять	73	1,5 %
Пошта, телефон, телеграф	11	1,5 %
Ювелірна справа, живопис, предмети культа	7	1,4 %
Винокуріння, пиво- та медоваріння	11	1,0 %
Торгівля предметами роскоші, науки, мистецтва та культу	2	1,0 %
Збройні сили	521	1,0 %
Поліграфічні виробництва	7	0,9 %
Залізниця	31	0,8 %
Торгівля металічними товарами, машинами, зброєю	3	0,7 %
Візницький промисел	27	0,6 %
Вир-во фізичних, оптичних, хірургічних інструментів	2	0,6 %
Адміністрація, суд, поліція	22	0,6 %
Рибальство та полювання	2	0,6 %
Суспільна та станова служба	8	0,6 %
Торгівля живою худобою	12	0,4 %
Приватна юридична діяльність	1	0,3 %
Торгівля іншими продуктами сільськ. госп.	38	0,3 %
Торгове посередництво	3	0,3 %
Торгівля тканинами та одягом	6	0,3 %
Торгівля без точного визначення	26	0,3 %
Богослужіння нехристиянське	2	0,3 %
Торгівля шкірами та хутрами	1	0,1 %
Торгівля іншими предметами	1	0,1 %
Особи при церквах, цвинтарах та ін.	1	0,1 %
Торгівля зерновими продуктами	2	0,1 %
Самодіяльного населення	40 068	5,7 %

У 1861 році у володінні німецьких колоністів знаходилося всього 0,1 тис. десятин землі у в 1868 р. — 20 тис. десятин землі, у 1871 — бл. 45 тис., у 1884 р. — 94 тис. і ще 17 тис. у орендному володінні. Станом на середину 1880-х німцям належало бл. 5 % сільськогосподарських земель губернії (полякам 69 %, українцям та росіянам 24 %)[3][12]

Росіяни

Частка російськомовного населення у повітах Волинської губернії за даними перепису 1897 р.

На початку 1870-х російське населення Волинської губернії налічувало до 20 000 душ та було представлене переважно військовими, чиновниками та старообрядцями. Старообрядців-росіян у 1871 році налічувалося 3554 осіб, найбільше їх проживало у селах Заріцька Добриця (403), Челівка (135), Бродник (159), Малинка (103) Овруцького повіту, селі Янушівка (410) Новоград-Волинського повіту, селах Пилипи (245), Довжики (107) Житомирського повіту та містечку Рафалівка Луцького повіту (249).[11]

За переписом 1897 р. у Волинській губернії проживало 104 889 російськомовного населення, або 3,5 % населення. У містах їх мешкало 44 351 осіб (42,3 % загальної чисельності), повітах — 60 538 (57,7 %). Найвища питома вага росіян у населенні була зафіксована у повітах з найбільшою кількістю військових та чиновників — Житомирському (5,9 %), Луцькому (5,1 %) та Дубенському (4,2 %), найнижча — у Заславському (1,8 %) та Новоград-Волинському (2,4 %). Серед міст найвищий відсоток російськомовних було зафіксовано у Ковелі (27,3 %) та Житомирі (25,7 %), найнижчий — у Старокостянтинові (8,6 %) та Овручі (8,8 %).[3]

Чверть російськомовного населення губернії становили військовослужбовці, яких налічувалося 23 354 особи (разом з членами сімей бл. 26 тис.), а у містах військовими були близько половини росіян. Серед самодіяльного російського населення на військових припадало 45,4 %, на зайнятих у сільському господарстві 11,0 %, у ремеслах та промисловості 7,3 %, у торгівлі 1,1 %, у інших сферах 35,2 %. Росіяни переважали серед зайнятих у таких стратегічних сферах, як зв'язок (пошта, телефон, телеграф) — 67 % від загальної кількості зайнятих у губернії, адміністрація, суд та поліція — 58 % зайнятих, православне богослужіння — 53 %. Особливо високою була частка росіян у даних видах діяльності сферах у прикордонних повітах губернії, на які стимулювалася міграція з великоруських губерній.[3]

Зайнятість росіян за переписом 1897 р.[3]
вид зайнятості	кількість зайнятих російськомовних	питома вага росіян
Пошта, телефон, телеграф	485	67,1 %
Адміністрація, суд, поліція	2 106	58,1 %
Богослужіння православне	1 929	53,3 %
Збройні сили	23 324	46,8 %
Торгівля питейна	612	34,8 %
Служба при благодійних закладах	23	32,9 %
Суспільна та станова служба	448	31,8 %
Лікарняна та санітарна діяльність	612	31,2 %
Приватна юридична діяльність	91	30,6 %
Особи, що відбувають покарання, позбавлені волі	489	29,8 %
Водні сполучення	13	24,5 %
Наука, література, мистецтво	61	23,9 %
Залізниця	905	23,8 %
Торгівля предметами роскоші, науки, мистецтва та культу	40	20,9 %
Проституція	17	19,1 %
Доходи з капіталів, нерухомості	2 039	18,5 %
Навчальна та виховна діяльність	1 078	17,5 %
Чистота та гігієна тіла	415	16,2 %
Кошти від казни, сусп. закладів та приватн. осіб	847	14,4 %
Інші види виробництва	109	12,5 %
Рибальство та полювання	38	11,1 %
Трактири, готелі, мебл. кімн та клуби	148	10,9 %
Будівництво, ремонт	1 157	10,9 %
Особи невизначених занять	426	9,0 %
Інші сухопутні засоби сполучення	25	8,1 %
Особи, що не вказали заняття	359	8,1 %
Прислуга, поденщики	4 684	7,3 %
Ювелірна справа, живопис, предмети культа	33	6,8 %
Кредитні та суспільні комерційні установи	11	6,2 %
Лісництво	162	5,6 %
Вир-во екіпажів та дерев. суден	4	5,6 %
Торгівля розносна та розвізна	31	5,5 %
Винокуріння, пиво- та медоваріння	57	5,4 %
Візницький промисел	213	4,9 %
Обробка тваринних та рослинних поживн. продуктів	330	4,6 %
Бджолярство, шовківництво	12	4,5 %
Обробка мінеральних речовин (кераміка)	162	4,3 %
Виготовлення одягу	1 054	4,3 %
Хімічне виробництво	53	4,2 %
Поліграфічні виробництва	33	4,0 %
Обробка металів	275	3,7 %
Добуток руд	6	3,6 %
Обробка дерева	302	3,4 %
Обробка тваринних продуктів	82	3,1 %
Торгівля іншими предметами	25	2,7 %
Обробка волокнистих речовин	106	2,4 %
Особи при церквах, цвинтарах та ін.	34	2,3 %
Торгове посередництво	19	2,0 %
Торгівля іншими продуктами сільськ. госп.	234	2,0 %
Вир-во фізичних, оптичних, хірургічних інструментів	5	1,6 %
Торгівля металічними товарами, машинами, зброєю	7	1,6 %
Тваринництво	86	1,6 %
Торгівля без точного визначення	132	1,5 %
Землеробство	5 364	1,3 %
Тютюн та вироби з нього	2	1,0 %
Богослужіння християнське неправославне	2	0,8 %
Торгівля предметами домашн. вжитку	4	0,7 %
Торгівля буд. матеріалами, паливом	18	0,7 %
Богослужіння нехристиянське	5	0,7 %
Торгівля тканинами та одягом	10	0,5 %
Торгівля живою худобою	16	0,5 %
Виробництво інших напоїв	1	0,4 %
Торгівля шкірами та хутрами	2	0,2 %
Торгівля зерновими продуктами	5	0,1 %
Виплавка металів	0	0,0 %
Самодіяльного населення	51 409	7,3 %

Чехи

Частка чеськомовного населення у повітах Волинської губернії за даними перепису 1897 р.

Чехи за походженням, власники пивоварень «Zeman» у Квасилові та Луцьку Волинської губернії, поч. 20 ст.

Перше поселення чехів на Волині відноситься до 1863 р., коли було утворене поселення Людгардівка Дубенського повіту. Колонізація пришвидшился з 1868 року, коли переселилися одразу 130 сімей. У 1869 р. переселилися ще 449 сімей, у 1870 р. — 337. На початку 1870-х років чехи проживали у 15 поселенням губернії і мали у власності 17577 десятин землі. З 1870 р. чеські переселенці на Волині почали приймати російське підданство, і отримали право організовувати окремі общини та волості. Російський уряд гарантував їм свободу віросповідання і звільняв на 5 років від будь-яких платежів і податей, а також військової служби. У 1871 р. найбільше чехів проживали у Дубенському повіті (2915 осіб у 12 поселенням). Значні громади мешкали також у Рівненському (1983 у 8 поселеннях), Володимир-Волинському (812 у 2 поселеннях) та Луцькому (641 у 5 поселеннях) повітах. Найбільшими чеськими поселеннями у 1871 р. були Глинськ (803 осіб) та Квасилівка (698 осіб) Рівненського повіту та Купичів (615 осіб) Володимир-Волинського повіту.[11]

За переписом 1897 р. на території Волинської губернії мешкало 27670 осіб, для яких рідною була чеська мова, що становило майже 55 % всього чеського населення Російської імперії. Найвищою концентрацією чеського населення відзначався Дубенський повіт, де проживало 10 328 чехів (5,3 % населення). Значні чеські громади були також у повітах Рівненському — 4 703 ос. (1,7 %), Луцькому — 3818 ос. (1,5 %), Острозькому — 2696 ос. (1,6 %).

Близько 97 % чехів Волинської губернії за переписом 1897 р. були жителями сіл та містечок. Переважна більшість чехів (87,8 %) належали до сільських станів. До міських станів належали 3,9 %, іноземними підданими (переважно Австро-Угорщини) були 7,8 % чеськомовного населення. Понад 70 % самодіяльних чехів (85 % з врахуванням членів сімей) були зайняті у землеробстві. Волинські чехи були широко представлені у деяких видах виробництва (наприклад, фізичних, оптичних та хірургічних інструментів, екіпажів та дерев'яних суден) та добутку руд, де на них припадало понад 5 % зайнятих губернії. Більшість чехів губернії (66,2 %) належали до православ'я та римокатолицизму (28,6 %). Протестантами були 5,2 % чехів.[3]

Зайнятість чехів за переписом 1897 р.[3]
вид зайнятості	кількість зайнятих чеськомовних	питома вага чехів
Добуток руд	14	8,3 %
Вир-во фізичних, оптичних, хірургічних інструментів	23	7,2 %
Вир-во екіпажів та дерев. суден	5	6,9 %
Обробка тваринних та рослинних поживн. продуктів	356	4,9 %
Трактири, готелі, мебл. кімн та клуби	63	4,7 %
Винокуріння, пиво- та медоваріння	48	4,6 %
Обробка металів	310	4,1 %
Торгівля питейна	64	3,6 %
Наука, література, мистецтво	9	3,5 %
Інші види виробництва	25	2,9 %
Проституція	2	2,2 %
Обробка дерева	177	2,0 %
Залізниця	69	1,8 %
Землеробство	6 844	1,7 %
Виготовлення одягу	366	1,5 %
Інші сухопутні засоби сполучення	4	1,3 %
Будівництво, ремонт	138	1,3 %
Обробка волокнистих речовин	52	1,2 %
Рибальство та полювання	4	1,2 %
Доходи з капіталів, нерухомості	124	1,1 %
Кредитні та суспільні комерційні установи	2	1,1 %
Лікарняна та санітарна діяльність	21	1,1 %
Особи, що не вказали заняття	47	1,1 %
Прислуга, поденщики	610	1,0 %
Обробка тваринних продуктів	24	0,9 %
Обробка мінеральних речовин (кераміка)	33	0,9 %
Тваринництво	41	0,7 %
Кошти від казни, сусп. закладів та приватн. осіб	42	0,7 %
Торгівля розносна та розвізна	4	0,7 %
Ювелірна справа, живопис, предмети культа	3	0,6 %
Чистота та гігієна тіла	15	0,6 %
Суспільна та станова служба	8	0,6 %
Хімічне виробництво	7	0,5 %
Особи невизначених занять	23	0,5 %
Торгівля металічними товарами, машинами, зброєю	2	0,4 %
Навчальна та виховна діяльність	25	0,4 %
Торгівля іншими продуктами сільськ. госп.	44	0,4 %
Адміністрація, суд, поліція	13	0,4 %
Торгівля без точного визначення	29	0,3 %
Лісництво	9	0,3 %
Особи, що відбувають покарання, позбавлені волі	4	0,2 %
Торгівля предметами домашн. вжитку	1	0,2 %
Пошта, телефон, телеграф	1	0,1 %
Поліграфічні виробництва	1	0,1 %
Торгове посередництво	1	0,1 %
Торгівля живою худобою	3	0,1 %
Збройні сили	43	0,1 %
Богослужіння православне	3	0,1 %
Торгівля буд. матеріалами, паливом	2	0,1 %
Торгівля тканинами та одягом	1	0,1 %
Торгівля зерновими продуктами	1	0,0 %
Візницький промисел	1	0,0 %
Самодіяльного населення	9 758	1,4 %

У 1911 р. чехів у губернії налічувалося 24 580 (0,65 % населення губернії). Як і раніше, чехи проживали переважно у колоніях Дубенського (10 054 особи), Луцького (2 808 осіб), Володимир-Волинського (2706 осіб) повіті. У містах найвища питома вага чехів була зафіксована у Здолбунові Рівненського повіту (19,5 %, 2 027 осіб), де вони посідали за чисельністю 2 місце після українців.[2]

Інші

Присутніми на території губернії були і татари, яких за переписом 1897 р. налічувалося 3 817 осіб. Понад 80 % татар губернії відносились до військовослужбовців і зосереджувалися у переважно повітових центрах (так, у Луцьку татарськомовні становили 2,6 % населення міста, зокрема серед чоловічого населення — 4,1 %, а серед жіночого тільки 0,5 %. У невеликій кількості мешкали і татари-старожили. У 1884 р. їх налічувалося бл. 400 осіб, з них більше половини проживали у селі Ювківці Острозького повіту.[13]

У селах Ядвінік та Карлсвальд Острозького повіту проживали колоністи голландського походження, що переселилися на Волинь наприкінці 18 ст. Займалися вони переважно землеробством, виготовленням сиру, обробкою тканин.[12]

Релігійний склад

«Мапа народонаселення Волинської губернії за віросповіданнями» Олександра Ріттіха, 1864 рік

Понад 99 % населення Волинської губернії відносилися до чотирьох віросповідань: православ'я, юдаїзму, римо-католицизму та протестантизму (лютеранського та баптистського напрямків). Існували також невеликі громади старообрядців, мусульман та греко-католиків.

Релігійний склад, 1897 р.[3]
релігія			відсоток
православні			70.46%
юдеї			13.24%
католики			9.95%
протестанти			5.87%
старообрядці			0.28%
інші			0.20%

Релігійний склад, 1912 р.[14]
релігія			відсоток
православні			70.73%
юдеї			14.37%
католики			9.13%
протестанти			5.37%
старообрядці			0.32%
інші			0.08%

Серед міського населення найпоширенішою конфесією був юдаїзм, юдеями були 51,0 % жителів міст (без врахування військових — понад 55 %), тоді як православними — 37,1 %, католиками — 9,1 %, мусульманами (майже виключно військовослужбовці-татари) — 1,1 %, протестантами та старообрядцями менше ніж по 1 %. Серед сільського населення переважали православні (73,3 %), багато було також католиків та юдеїв (по 10,0 %) та протестантів, лютеран (5,9 %) та баптистів (0,4 %).

Релігійний склад населення повітів за переписом 1897 р.[3]

	населення	православні		юдеї		католики		протестанти		старообрядці		інші
Житомирський повіт	433 859	265 649	61,2 %	62 203	14,3 %	53 062	12,2 %	47 837	11,0 %	4 091	0,9 %	1 017	0,2 %
Володимир-Волинський повіт	277 265	199 560	72,0 %	28 936	10,4 %	31 679	11,4 %	16 837	6,1 %	88		165	0,1 %
Дубенський повіт	195 058	148 103	75,9 %	22 485	11,5 %	16 983	8,7 %	6 848	3,5 %	27		612	0,3 %
Заславський повіт	208 742	157 035	75,2 %	27 772	13,3 %	22 176	10,6 %	1 629	0,8 %	10		120	0,1 %
Ковельський повіт	211 493	173 171	81,9 %	25 243	11,9 %	9 997	4,7 %	2 765	1,3 %	121	0,1 %	196	0,1 %
Кременецький повіт	219 934	176 432	80,2 %	26 965	12,3 %	15 569	7,1 %	222	0,1 %	26		720	0,3 %
Луцький повіт	252 550	157 910	62,5 %	35 819	14,2 %	26 767	10,6 %	31 107	12,3 %	58		889	0,4 %
Новоград-Волинський повіт	348 950	211 682	60,7 %	54 557	15,6 %	42 393	12,1 %	38 153	10,9 %	1 864	0,5 %	301	0,1 %
Овруцький повіт	205 390	168 041	81,8 %	21 843	10,6 %	11 208	5,5 %	2 434	1,2 %	1 846	0,9 %	18	0,0 %
Острозький повіт	169 351	131 626	77,7 %	18 324	10,8 %	16 441	9,7 %	2 554	1,5 %	24		382	0,2 %
Рівненський повіт	273 001	173 884	63,7 %	44 016	16,1 %	29 126	10,7 %	24 850	9,1 %	80		1 045	0,4 %
Старокостянтинівський повіт	193 889	143 428	74,0 %	27 785	14,3 %	22 039	11,4 %	112	0,1 %	47		478	0,2 %
Волинська губернія	2 989 482	2 106 521	70,5 %	395 948	13,2 %	297 440	9,9 %	175 348	5,9 %	8 282	0,3 %	5 943	0,2 %

Серед православного населення губернії україномовними були 94,3 %, російськомовними — 4,5 %, чеськомовними — 0,9 %. Католики губернії поділялися на 2 майже рівновеликі групи — польськомовні становили 60,5 % всього католицько населення, україномовні — 35,6 %. Серед протестантів майже всі (96,5 %) були німецькомовними, так само як серед юдеїв — єврейськомовними (99,7 %)

Найбільші мовно-релігійні групи населення Волинської губернії за переписом 1897 р. (чисельністю понад 1 тис. осіб)[3]

мова	релігія	чисельність	частка у населенні
україномовні	православні	1 987 259	66,48 %
єврейськомовні	юдеї	394 575	13,20 %
польськомовні	римокатолики	179 957	6,02 %
німецькомовні	протестанти	169 141	5,66 %
україномовні	римокатолики	105 749	3,54 %
російськомовні	православні	94 278	3,15 %
чеськомовні	православні	18 323	0,61 %
російськомовні	старообрядці	7 954	0,27 %
чеськомовні	римокатолики	7 916	0,26 %
білоруськомовні	православні	2 837	0,09 %
польськомовні	протестанти	2 731	0,09 %
російськомовні	римокатолики	1 733	0,06 %
україномовні	протестанти	1 697	0,06 %
німецькомовні	римокатолики	1 525	0,05 %
чеськомовні	протестанти	1 424	0,05 %
інша	інша	12 383	0,41 %

Серед етносів губернії, православні переважали серед україномовних (95 %), російськомовних (90 %), білоруськомовних (75 %) та чеськомовних (66 %), католики серед польськомовних (98 %), юдеї серед єврейськомовних (майже 100 %), протестанти серед німецькомовних (99 %). Католицизм був також доволі поширеним серед чехів (29 %), білорусів (22 %) та українців (5 %). Протестантизм був частково поширений і серед чехів (5 %). Старообрядцями були майже 8 % росіян губернії.

Релігійний склад основних мовних груп Волинської губернії за переписом 1897 р.[3]

рідна мова	чисельність	% православних	% старообрядців	% римокатоликів	% протестантів	% юдеїв	% мусульман	% інших віросповідань
українська	2 095 537	94,82	0,01	5,05	0,08	0,03	0,01
єврейська	394 774	0,03		0,01	0,01	99,95
польська	184 161	0,79		97,72	1,48	0,01
німецька	171 331	0,33	0,02	0,89	98,72	0,04
російська	104 889	89,89	7,59	1,65	0,2	0,57	0,09	0,01
чеська	27 670	66,22		28,6	5,15	0,01		0,02
татарська	3 817	3,01		0,05		3,2	93,53	0,21
білоруська	3 794	74,77	2,87	22,3	0,03	0,03
інша	3 509	42,22	0,14	9,66	6,18	1,04	30,2	7,56

Релігійний склад поселень

Релігійний склад населення міст та містечок Волинської губернії за даними перепису 1897 р.[15]

	населений пункт	повіт	населення, 1897	православні, кількість	православні, частка	юдеї, кількість	юдеї, частка	інші, кількість	інші, частка
мст.	Андрушівка	Житомирський	2682	2192	81,7 %	430	16,0 %	60	2,2 %
мст.	Аннопіль	Острозький	2197	218	9,9 %	1812	82,5 %	167	7,6 %
мст.	Базалія	Старокостянтинівський	3362	2531	75,3 %	820	24,4 %	11	0,3 %
мст.	Базар	Овруцький	1976	1121	56,7 %	833	42,2 %	22	1,1 %
мст.	Баранівка	Новоград-Волинський	2095		[16]	1990	95,0 %	105	5,0 %
мст.	Бережиці	Кременецький	1252	730	58,3 %	428	34,2 %	94	7,5 %
мст.	Бережниця	Луцький	2964	775	26,1 %	2160	72,9 %	29	1,0 %
мст.	Берездів	Новоград-Волинський	2687	899	33,5 %	1319	49,1 %	469	17,5 %
мст.	Березне	Рівненський	4059	1239	30,5 %	2765	68,1 %	55	1,4 %
мст.	Берестечко	Дубенський	4953	2415	48,8 %	2251	45,4 %	287	5,8 %
мст.	Білогородка	Заславський	5438	3162	58,1 %	1846	33,9 %	430	7,9 %
мст.	Білозірка	Кременецький	2905	1645	56,6 %	1070	36,8 %	190	6,5 %
мст.	Варковичі	Дубенський	1925	597	31,0 %	1109	57,6 %	219	11,4 %
мст.	Велідники	Овруцький	1143	557	48,7 %	569	49,8 %	17	1,5 %
мст.	Верба	Дубенський	1530	971	63,5 %	452	29,5 %	107	7,0 %
мст.	Вишнівець Новий	Кременецький	4196	1047	25,0 %	2980	71,0 %	169	4,0 %
мст.	Вишнівець Старий	Кременецький	1651	1255	76,0 %	314	19,0 %	82	5,0 %
м.	Володимир-Волинський	Володимир-Волинський	9883	2874	29,1 %	5869	59,4 %	1140	11,5 %
мст.	Володимирець	Луцький	2074	896	43,2 %	1024	49,4 %	154	7,4 %
мст.	Волочиськ	Старокостянтинівський	6716	2879	42,9 %	3295	49,1 %	542	8,1 %
мст.	Вижва	Ковельський	2188	2165	98,9 %		[16]	23	1,1 %
мст.	Висоцьк	Рівненський	912		[16]	880	96,5 %	32	3,5 %
мст.	Вишгородок	Кременецький	2169	1039	47,9 %	1078	49,7 %	52	2,4 %
мст.	В'язівка	Овруцький	1178	930	78,9 %	239	20,3 %	9	0,8 %
мст.	Гориньград	Рівненський	1936	1382	71,4 %	540	27,9 %	14	0,7 %
мст.	Городниця	Новоград-Волинський	2314	916	39,6 %	1310	56,6 %	88	3,8 %
мст.	Городок	Луцький	1118	926	82,8 %	188	16,8 %	4	0,4 %
мст.	Горохів	Луцький	4699	1860	39,6 %	2571	54,7 %	268	5,7 %
мст.	Горошки	Житомирський	3228	1043	32,3 %	2018	62,5 %	167	5,2 %
мст.	Гоща	Острозький	2091	1151	55,0 %	884	42,3 %	56	2,7 %
мст.	Гриців	Заславський	1011		[16]	979	96,8 %	32	3,2 %
мст.	Гулевичів	Луцький	673	308	45,8 %	245	36,4 %	120	17,8 %
мст.	Демидівка	Дубенський	679			679	100,0 %
мст.	Деражне	Рівненський	1497	650	43,4 %	770	51,4 %	77	5,1 %
мст.	Домбровиці	Рівненський	6007	2943	49,0 %	2868	47,7 %	196	3,3 %
мст.	Дружкопіль	Володимир-Волинський	1340	349	26,0 %	870	64,9 %	121	9,0 %
м.	Дубно	Дубенський	14257	5552	38,9 %	7108	49,9 %	1597	11,2 %
м.	Житомир	Житомирський	65895	23384	35,5 %	30748	46,7 %	11763	17,9 %
м.	Заславль	Заславський	12611	5605	44,4 %	5998	47,6 %	1008	8,0 %
мст.	Івниця	Житомирський	3095	2266	73,2 %	607	19,6 %	222	7,2 %
мст.	Іскорость	Овруцький	2626	1348	51,3 %	1266	48,2 %	12	0,5 %
мст.	Камінь-Каширський	Ковельський	1220		[16]	1189	97,5 %	31	2,5 %
мст.	Катербург	Кременецький	1035	321	31,0 %	693	67,0 %	21	2,0 %
мст.	Кашівка	Ковельський	1059	614	58,0 %	445	42,0 %	0
мст.	Киликиїв	Острозький	1928	1325	68,7 %	576	29,9 %	27	1,4 %
мст.	Кисилин	Володимир-Волинський	889		[16]	873	98,2 %	16	1,8 %
мст.	Клевань	Рівненський	3739	1219	32,6 %	2432	65,0 %	88	2,4 %
м.	Ковель	Ковельський	17697	7107	40,2 %	8521	48,1 %	2069	11,7 %
мст.	Кодня	Житомирський	2564	1742	67,9 %	688	26,8 %	134	5,2 %
мст.	Козин	Дубенський	1820	819	45,0 %	972	53,4 %	29	1,6 %
мст.	Колки	Луцький	4394	1758	40,0 %	2537	57,7 %	99	2,3 %
мст.	Корець	Новоград-Волинський	6060	1330	21,9 %	4608	76,0 %	122	2,0 %
мст.	Корець Новий	Новоград-Волинський	2502	1437	57,4 %	951	38,0 %	114	4,6 %
мст.	Корниця	Заславський	1251	704	56,3 %	517	41,3 %	30	2,4 %
мст.	Костопіль	Рівненський	1706	549	32,2 %	1101	64,5 %	56	3,3 %
мст.	Котельня Стара	Житомирський	3183	1567	49,2 %	1345	42,3 %	271	8,5 %
мст.	Красилів	Старокостянтинівський	6994	3591	51,3 %	2563	36,6 %	840	12,0 %
мст.	Красностав	Новоград-Волинський	2194	929	42,3 %	1222	55,7 %	43	2,0 %
м.	Кременець	Кременецький	17704	9820	55,5 %	6539	36,9 %	1345	7,6 %
мст.	Ксаверів	Овруцький	1241	755	60,8 %	455	36,7 %	31	2,5 %
мст.	Кузьмин	Старокостянтинівський	3368	2419	71,8 %	830	24,6 %	119	3,5 %
мст.	Кульчини	Старокостянтинівський	4335	2135	49,3 %	2031	46,9 %	169	3,9 %
мст.	Кунів	Острозький	2935	1193	40,6 %	1661	56,6 %	81	2,8 %
мст.	Купель	Старокостянтинівський	4333	1300	30,0 %	2727	62,9 %	306	7,1 %
мст.	Лабунь	Заславський	2317	2307	99,6 %		[16]	10	0,4 %
мст.	Ланівці	Кременецький	2525	1249	49,5 %	1174	46,5 %	102	4,0 %
мст.	Левків	Житомирський	3685	3144	85,3 %		[16]	541	14,7 %
мст.	Лішин	Житомирський	1666	1237	74,2 %	337	20,2 %	92	5,5 %
мст.	Лишнівка	Луцький	1354	1062	78,4 %	292	21,6 %	0
мст.	Лобачівка	Дубенський	981	715	72,9 %	193	19,7 %	73	7,4 %
мст.	Локачі	Володимир-Волинський	2309	493	21,4 %	1730	74,9 %	86	3,7 %
м.	Луцьк	Луцький	15804	4451	28,2 %	9468	59,9 %	1885	11,9 %
мст.	Лугини	Овруцький	2535	912	36,0 %	1599	63,1 %	24	0,9 %
мст.	Любар	Новоград-Волинський	12507	6409	51,2 %	5435	43,5 %	663	5,3 %
мст.	Любомль	Володимир-Волинський	4470	1037	23,2 %	3297	73,8 %	136	3,0 %
мст.	Людвипіль	Рівненський	1428	188	13,2 %	1210	84,7 %	30	2,1 %
мст.	Ляхівці	Острозький	5401	3890	72,0 %	1384	25,6 %	127	2,4 %
мст.	Маціов	Ковельський	3897	1449	37,2 %	2337	60,0 %	111	2,8 %
мст.	Межиріч	Острозький	1518	1002	66,0 %	456	30,0 %	60	4,0 %
мст.	Межирічі	Рівненський	3131	879	28,1 %	2107	67,3 %	145	4,6 %
мст.	Мельниця	Ковельський	2588	958	37,0 %	1599	61,8 %	31	1,2 %
мст.	Мізоч	Дубенський	2667	1162	43,6 %	1175	44,1 %	330	12,4 %
мст.	Миляновичі	Ковельський	755	655	86,8 %	100	13,2 %	0
мст.	Миропіль	Новоград-Волинський	4914	2751	56,0 %	1912	38,9 %	251	5,1 %
мст.	Боремель	Дубенський	1197	131	10,9 %	1047	87,5 %	19	1,6 %
мст.	Млинів	Дубенський	1105	362	32,8 %	672	60,8 %	71	6,4 %
мст.	Муравиця	Дубенський	958	167	17,4 %	757	79,0 %	34	3,5 %
мст.	Народичі	Овруцький	4576	2442	53,4 %	2054	44,9 %	80	1,7 %
мст.	Несухоїжі	Ковельський	1862	1043	56,0 %	814	43,7 %	5	0,3 %
мст.	Новоград-Волинський	Новоград-Волинський	16904	5222	30,9 %	9378	55,5 %	2304	13,6 %
мст.	Норинськ	Овруцький	1683	1099	65,3 %	584	34,7 %	0
м.	Овруч	Овруцький	7393	3749	50,7 %	3445	46,6 %	199	2,7 %
мст.	Ожигівці	Старокостянтинівський	1406	1213	86,3 %	154	11,0 %	39	2,8 %
мст.	Озютичі	Володимир-Волинський	701	0		701	100,0 %	0
мст.	Олевськ	Овруцький	2070	818	39,5 %	1187	57,3 %	65	3,1 %
мст.	Олександрія	Рівненський	3189	875	27,4 %	2154	67,5 %	160	5,0 %
мст.	Олика	Дубенський	4210	1402	33,3 %	2606	61,9 %	202	4,8 %
мст.	Опалин	Володимир-Волинський	1612	570	35,4 %	769	47,7 %	273	16,9 %
м.	Острог	Острозький	14749	4574	31,0 %	9208	62,4 %	967	6,6 %
мст.	Острожець	Дубенський	1464	827	56,5 %	636	43,4 %	1	0,1 %
мст.	Остропіль	Новоград-Волинський	7505	4451	59,3 %	2714	36,2 %	340	4,5 %
мст.	Полонне	Новоград-Волинський	16288	7158	43,9 %	7910	48,6 %	1220	7,5 %
мст.	Порицьк	Володимир-Волинський	2264	682	30,1 %	1316	58,1 %	266	11,7 %
мст.	Почаїв	Кременецький	1921	517	26,9 %	1377	71,7 %	27	1,4 %
мст.	Птича	Дубенський	926	897	96,9 %		[16]	29	3,1 %
мст.	Пулини	Житомирський	2736	1055	38,6 %	1168	42,7 %	513	18,8 %
мст.	П'ятка	Житомирський	2703	1842	68,1 %	836	30,9 %	25	0,9 %
мст.	Радивилів	Кременецький	7313	2627	35,9 %	4322	59,1 %	364	5,0 %
мст.	Райгородок	Житомирський	2058	816	39,7 %	946	46,0 %	296	14,4 %
мст.	Ратне	Ковельський	3089	855	27,7 %	2219	71,8 %	15	0,5 %
мст.	Рафалівка	Луцький	2038	979	48,0 %	1054	51,7 %	5	0,2 %
м.	Рівне	Рівненський	24573	8367	34,0 %	13780	56,1 %	2426	9,9 %
мст.	Рогачів	Новоград-Волинський	1381		[16]	1303	94,4 %	78	5,6 %
мст.	Рожище	Луцький	3830		[16]	3169	82,7 %	661	17,3 %
мст.	Романів	Новоград-Волинський	5645	2595	46,0 %	2599	46,0 %	451	8,0 %
мст.	Свинюхи	Володимир-Волинський	1780	1125	63,2 %	629	35,3 %	26	1,5 %
мст.	Славута	Заславський	8454	2336	27,6 %	4891	57,9 %	1227	14,5 %
мст.	Словечне	Овруцький	1570	665	42,4 %	885	56,4 %	20	1,3 %
мст.	Сокуль	Луцький	1333	817	61,3 %	490	36,8 %	26	2,0 %
м.	Старокостянтинів	Старокостянтинівський	16377	6054	37,0 %	9212	56,2 %	1111	6,8 %
мст.	Старий Тучин	Рівненський	539	452	83,9 %		[16]	87	16,1 %
мст.	Степань	Рівненський	5137	2742	53,4 %	1854	36,1 %	541	10,5 %
мст.	Стобихва	Ковельський	1214	722	59,5 %	492	40,5 %	0
мст.	Судилків	Заславський	5551	2787	50,2 %	2712	48,9 %	52	0,9 %
мст.	Теофіполь	Старокостянтинівський	4484	1372	30,6 %	2914	65,0 %	198	4,4 %
мст.	Томашгород	Рівненський	727	571	78,5 %	150	20,6 %	6	0,8 %
мст.	Торговиця	Дубенський	907		[16]	891	98,2 %	16	1,8 %
мст.	Торчин	Луцький	4507	1715	38,1 %	2629	58,3 %	163	3,6 %
мст.	Троянівка	Луцький	1676	1350	80,5 %	314	18,7 %	12	0,7 %
мст.	Троянів	Житомирський	7224	4957	68,6 %	1469	20,3 %	798	11,0 %
мст.	Турійськ	Ковельський	2938	1166	39,7 %	1713	58,3 %	59	2,0 %
мст.	Тучин	Рівненський	3753	774	20,6 %	2535	67,5 %	444	11,8 %
мст.	Устилуг	Володимир-Волинський	3590		[16]	3212	89,5 %	378	10,5 %
мст.	Ушомир	Житомирський	2381	597	25,1 %	1754	73,7 %	30	1,3 %
мст.	Чорторийськ	Луцький	2776	1946	70,1 %	822	29,6 %	8	0,3 %
мст.	Нова Чортория	Новоград-Волинський	1872	1368	73,1 %	502	26,8 %	2	0,1 %
мст.	Червоне	Житомирський	2638	1703	64,6 %	711	27,0 %	224	8,5 %
мст.	Черняхів	Житомирський	3878	2035	52,5 %	1774	45,7 %	69	1,8 %
мст.	Чуднів	Житомирський	5580	769	13,8 %	4491	80,5 %	320	5,7 %
мст.	Чуднів Новий	Житомирський	1852	1670	90,2 %		[16]	182	9,8 %
мст.	Шумськ	Кременецький	2258		[16]	1962	86,9 %	296	13,1 %
мст.	Шепетівка	Заславський	8033	2205	27,4 %	3880	48,3 %	1948	24,2 %
мст.	Ямпіль	Кременецький	2564	967	37,7 %	1482	57,8 %	115	4,5 %
мст.	Янушпіль	Житомирський	5085	2828	55,6 %	1251	24,6 %	1006	19,8 %

Суспільні стани

Більшість населення Волинської губернії, як і всіх інших губерній Російської імперії, належала до непревілейовних селянських та міщанських станів, на які припадало 3/4 та 1/5 населення відповідно. До превілейованих станів, які концентрувалися переважно у губернському та повітових центрах, належало 2,39 % населення губернії. Волинська губернія мала одну з найвищих у імперії частку іноземців серед населення — понад 1 % (понад 30 тис.). Це були переважно громадяни Австро-Угорщини та Німеччини.

Становий склад, 1897 р.[3]
суспільний стан			відсоток
спадкові дворяни			1.16%
дворяни особисті, чиновники			0.41%
християнське духовенство			0.50%
почесні громадяни			0.19%
купці			0.13%
міщани			21.42%
селяни			74.96%
військові козаки			0.06%
іноземні піддані			1.01%
інші			0.16%

Становий склад, 1911 р.[2]
суспільний стан			відсоток
спадкові дворяни			0.85%
дворяни особисті, чиновники			0.40%
християнське духовенство			0.40%
почесні громадяни			0.42%
купці			0.16%
міщани			20.93%
селяни			75.85%
іноземні піддані			0.59%
інші			0.40%

Серед спадкового дворянства найчисельнішими були польськомовні (49,5 %), які переважали у всіх повітах губернії за винятком Овруцького та Новоград-Волинського, де проживала україномовна околична шляхта. Серед особистих дворян та чиновників переважали російськомовні (56,7 %), серед купецтва та міщанства — єврейськомовні (85,6 % та 60,2 % відповідно), серед селянства — україномовні (86,5 %). Серед іноземців, більшість з яких були вихідцями з Австро-Угорщини та Німеччини, переважали поляки (43,4 %) та німці (35,3 %), значну частину становили також українці і чехи.[3]

**Мовний розподіл серед представників суспільних станів за переписом 1897 р.**[3]
	чисельність	українська	єврейська	польська	німецька	російська	чеська	інша
дворяни спадкові	34 682	26,4 %	0,03 %	49,5 %	0,5 %	22,9 %	0,1 %	0,6 %
дворяни особисті, чиновники	12 342	13,7 %	1,3 %	26,1 %	1,4 %	56,7 %	0,1 %	0,6 %
християнське духовенство	14 955	51,0 %		1,1 %	0,2 %	47,5 %	0,1 %	0,1 %
почесні громадяни	5 739	44,5 %	4,9 %	4,6 %	1,1 %	44,1 %	0,1 %	0,7 %
купці	3 883	1,4 %	85,6 %	1,5 %	2,0 %	8,2 %	0,9 %	0,5 %
міщани	640 210	20,3 %	60,2 %	7,6 %	7,7 %	3,8 %	0,2 %	0,1 %
селяни	2 241 062	86,5 %	0,2 %	4,5 %	4,9 %	2,3 %	1,1 %	0,4 %
військові козаки	1 645	4,0 %		0,1 %		95,9 %		0,1 %
іноземні піддані	30 112	11,1 %	0,7 %	43,4 %	35,3 %	1,5 %	7,1 %	0,9 %
інші	4 852	40,6 %	4,1 %	15,3 %	19,9 %	18,4 %	0,9 %	0,6 %
все населення	2 989 482	70,1 %	13,2 %	6,2 %	5,7 %	3,5 %	0,9 %	0,4 %

Серед різних мовних та релігійних груп спостерігалися значні відмінності у становому складі. Так, селянами були 92,5 % українців, 87,8 % чехів та лише 1,5 % євреїв. Міщанами були 97,7 %% єврейськомовних та лише 3,9 % чеськомовних. Найвища питома вага дворян була зафіксована серед поляків — майже кожен десятий польськомовний мешканець губернії належав до стану спадкових дворян. Найвищий відсоток особистих дворян та чиновників (6,7 %) було зафіксовано серед росіян губернії, тоді як серед серед українців, євреїв, німців та чехів ними були 0,1 % і менше населення.[3]

**Становий розподіл серед представників мовних груп за переписом 1897 р.**[3]
	чисельність	дворяни спадкові	дворяни особисті, чиновники	християнське духовенство	почесні громадяни	купці	міщани	селяни	військові козаки	іноземні піддані	інші
українська	2 095 579	0,4 %	0,1 %	0,4 %	0,1 %		6,2 %	92,5 %		0,2 %	0,1 %
єврейська	394 774				0,1 %	0,8 %	97,7 %	1,3 %		0,1 %	0,1 %
польська	184 161	9,3 %	1,8 %	0,1 %	0,1 %	0,03 %	26,5 %	54,7 %		7,1 %	0,4 %
німецька	171 331	0,1 %	0,1 %				28,9 %	64,0 %		6,2 %	0,6 %
російська	104 889	7,6 %	6,7 %	6,8 %	2,4 %	0,3 %	23,5 %	50,0 %	1,5 %	0,4 %	0,9 %
чеська	27 670	0,1 %	0,1 %	0,1 %		0,1 %	3,9 %	87,8 %		7,8 %	0,2 %
інша	11 078	1,9 %	0,6 %	0,2 %	0,4 %	0,2 %	6,6 %	87,5 %		2,4 %	0,3 %

Міста

Кременець, 1 пол. XIX ст.

Вид на місто Кременець, 2 пол. XIX ст.

Губернія відносилася до числа слабоурбанізованих. За переписом 1897 р. налічувалося 12 міст, у яких проживало 233 847 осіб, або 7,8 % населення губернії. Найбільшим містом був губернський центр Житомир з 65,9 тис. мешканців, де зосереджувалося майже 30 % міського населення губернії. Станом на 1911 р. у губернії налічувалося вже 13 міст (у 1903 році до категорії заштатних міст було віднесено Здолбунів), у яких проживало 333 651 осіб (8,9 % населення). Найбільшим залишався Житомир, де проживало 87,7 тис. жителів (23,3 % міського населення губернії). Внаслідок повільного розвитку промисловості та високого природного приросту сільського населення, рівень урбанізації у губернії зростав дуже повільно (1858 р. — 7,1 %, 1897 р. — 7,8 %, 1911 р. — 8,9 %).

Населення міст Волинської губернії за результатами ревізій та переписів:

	місто	ревізія 1858[17]	ревізія 1867[18]	перепис 1897[3]	перепис 1911[2]
1	Житомир	33 717	37 640	65 895	87 650
2	Рівне	5 054		24 573	33 722
3	Ковель	3 646		17 697	28 912
4	Луцьк	6 362	10 656	15 804	28 141
5	Дубно	8 222		14 257	22 748
6	Кременець	10 486	10 968	17 704	21 871
7	Новоград-Волинський	6 561		16 904	21 173
8	Старокостянтинів	10 113		16 377	20 344
9	Острог	7 645		14 749	17 560
10	Володимир-Волинський	5 306		9 883	15 720
11	Заслав	8 622		12 611	14 593
12	Овруч	4 511		7 393	10 830

Етномовний склад міст

Соборна площа у Житомирі, кін. XIX ст.

Вулиця у Кременці, кін. XIX ст.

Вид на місто Овруч, поч. 1870-х

Серед населення міст Волинської губернії найчисельнішою групою населення були євреї. За переписом 1897 р. на єврейськомовних припадало 50,8 % населення, що у 2,6 і 2,7 рази більше ніж на україномовних та російськомовних відповідно. З врахуванням перебування у містах губернії значної кількості військових, переважно росіян та українців, серед чоловічого населення євреї становили тільки 45,1 %, тоді як серед жіночого населення — 57,6 %.

Урбанізація основних мовних груп Волинської губернії за даними перепису 1897 р.[3]

	чисельність у містах	рівень урбанізації
російськомовні	44 351	42,3 %
єврейськомовні	118 727	30,1 %
польськомовні	17 834	9,7 %
чеськомовні	962	3,5 %
українськомовні	46 060	2,2 %
німецькомовні	2 009	1,2 %
Волинська губернія	233 847	7,8 %

Найвищим відсотком євреїв за переписом 1897 р. відзначалися міста Острог (62,3 %, серед жінок — 70,5 %), Луцьк (59,5 %, серед жінок 72,4 %), Володимир-Волинський (59,1 %, серед жінок — 66,4 %). Українці (українськомовні) найширше були представлені серед населення Кременця (47,0 %), який був єдиним містом губернії з неєврейською більшістю, та Овруча (42,5 %), де українців та євреїв було приблизно порівну. Росіяни (російськомовні) концентрувалися у губернському центрі (25,7 %) та містах зі значною присутністю військових: Ковелі (25,7 %, серед чоловіків — 33,3 %, серед жінок — 18,9 %), Дубному (20,8 %, серед чоловіків — 27,4 %, серед жінок — 10,2 %). Польськомовне населення зосереджувалися у Житомирі (11,3 %), у інших містах їх частка коливалася від 2,1 % у Овручі до 9,3 % у Ковелі.[3]

**Мовний склад населення міст Волинської губернії за даними перепису 1897 р.**[8]
місто	українська	російська	єврейська	польська	німецька	інша
Житомир	13,9 %	25,7 %	46,4 %	11,3 %	1,0 %	1,7 %
Володимир-Волинський	13,8 %	17,6 %	59,1 %	7,9 %	1,0 %	0,6 %
Дубно	17,4 %	20,8 %	49,8 %	6,4 %	0,7 %	4,9 %
Заслав	31,6 %	13,7 %	47,5 %	5,4 %	0,2 %	1,6 %
Ковель	11,8 %	27,3 %	48,0 %	9,3 %	1,1 %	2,5 %
Кременець	47,0 %	10,5 %	36,6 %	3,9 %	0,2 %	1,8 %
Луцьк	9,4 %	17,0 %	59,5 %	7,8 %	1,3 %	5,0 %
Новоград-Волинський	15,7 %	17,4 %	55,4 %	7,6 %	2,0 %	1,9 %
Овруч	42,2 %	8,8 %	46,5 %	2,1 %		0,4 %
Острог	16,6 %	14,9 %	62,3 %	3,7 %	0,4 %	2,1 %
Рівне	16,6 %	17,4 %	55,8 %	6,8 %	1,0 %	2,4 %
Старокостянтинів	29,8 %	8,6 %	56,0 %	4,7 %	0,1 %	0,8 %
міста губернії	19,7 %	19,0 %	50,8 %	7,6 %	0,9 %	2,0 %

**Національний склад населення міст Волинської губернії за даними 1911 р.**[2]
місто	українці	росіяни	євреї	поляки	німці	інші
Житомир	26,5 %	12,1 %	42,4 %	17,0 %	1,1 %	0,9 %
Володимир-Волинський	42,0 %	0,0 %	44,9 %	12,1 %	0,8 %	0,2 %
Дубно	29,5 %	5,0 %	46,8 %	14,8 %	1,0 %	2,9 %
Заслав	48,6 %	0,0 %	43,0 %	8,2 %	0,1 %	0,1 %
Ковель	44,7 %	0,1 %	42,8 %	11,4 %	0,4 %	0,6 %
Кременець	48,8 %	0,0 %	39,4 %	10,9 %	0,1 %	0,8 %
Луцьк	8,1 %	0,1 %	85,0 %	5,6 %	0,6 %	0,6 %
Новоград-Волинський	30,4 %	1,2 %	52,3 %	12,6 %	3,2 %	0,3 %
Овруч	69,8 %	0,2 %	28,0 %	1,8 %	0,2 %	0,0 %
Острог	30,4 %	0,2 %	59,3 %	9,8 %	0,0 %	0,3 %
Здолбунів	42,9 %	4,2 %	12,5 %	18,7 %	2,1 %	19,6 %[19]
Рівне	30,7 %	0,2 %	56,8 %	8,0 %	2,8 %	1,5 %
Старокостянтинів	36,2 %	0,0 %	57,9 %	5,8 %	0,0 %	0,1 %
міста губернії	33,3 %	3,8 %	48,8 %	11,7 %	1,0 %	1,4 %

Примітки

А. Г. Рашин — Население России за 100 лет (1811—1913 гг.)" Статистические очерки под редакцией академика С. Г. Струмилина. — ГСИ, Москва, 1956
Памятная книжка Волынской губерніи на 1913 годъ — Житомир, 1913
Первая всеобщая перепись населенія Россійской Имперіи 1897 г., VIII. Волынская губернія подъ редакціею Н. А. Тройницкаго. — Центральный Статистическій Комитетъ МВД, 1904.
А. Г. Рашин — Население России за 100 лет (1811—1913 гг.). Рождаемость населения России за 1861—1913 гг. Статистические очерки под редакцией академика С. Г. Струмилина. — ГСИ, Москва, 1956
А. Г. Рашин — Население России за 100 лет (1811—1913 гг.). Смертность населения России за 1861—1913 гг. Статистические очерки под редакцией академика С. Г. Струмилина. — ГСИ, Москва, 1956
Риттих А. Ф. Племенной состав контингентов русской армии и мужского населения Европейской России. — СПб. : [Картогр. заведение А. А. Ильина], 1875. — С. 145. (рос. дореф.)
Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г. Распределение населения по родному языку и уездам 50 губерний Европейской России. Волынская губерния.
Перепис 1897 року: Волинська губернія. Архів оригіналу за 18 жовтня 2013. Процитовано 17 жовтня 2013.
Памятная книжка Волынской губерніи на 1917 годъ, 1916, с. 55.
М. Лутай — До історії єврейських поселень в Україні і на Волині
Труды этнографическо-статистической экспедиціи въ Западно-русскій край, снаряженной Императорскимъ русскимъ географическимъ обществомъ собранныя д.чл. П. П. Чубинскимъ — С.-Петербургъ, 1872
А.Братчиковъ. Матеріалы для изслѣдованія Волынской губерніи въ статистическомъ, этнографическомъ сельско-хозяйственномъ и другихъ отношеніяхъ. — Типографія губернскаго управленія, Житомиръ, 1868—1869
Энциклопедическій словарь Ф. А. Брокгауза и И. А. Ефрона. — С.-Петербургъ, 1890—1907
Памятная книжка Волынской губернии на 1913 год. - Житомир, 1912. - С.54-59
«Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и преобладающих вероисповеданий» по данным Первой всеобщей переписи населения 1897 г.
менше 10 %, в «інші»
Городскія поселенія въ Россійской Імперіи. Том I — C.-Петербург: Общественная польза, 1860.
В. де Ливронъ Статистическое обозрѢние Россійской имперіи — Санкт-Петербургъ: Общественная польза, 1874.
чехи — 19,5 %

Джерела та література

Костюк М. П. Німецькі колонії на Волині (XIX — поч. XX ст.). — Тернопіль: Підручники і посібники, 2003. — 384 с.
Первая всеобщая перепись населенія Россійской Имперіи 1897 г., VIII. Волынская губернія, подъ редакціею Н. А. Тройницкаго. — Центральный Статистическій Комитетъ МВД, 1904.
Военно-статистическое обозрѣніе Россійской имперіи, томъ Х, Волынская губернія. — Типографія Департамента Генеральнаго Штаба, 1859.
А.Братчиковъ. Матеріалы для изслѣдованія Волынской губерніи въ статистическомъ, этнографическомъ сельско-хозяйственномъ и другихъ отношеніяхъ. — Типографія губернскаго управленія, Житомиръ, 1868—1869
Статистическій ежегодникъ Россіи 1913 г. (годъ десятый). — Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета М. В. Д., С-Петербургъ, 1914
Населенныя места Россійской Имперіи въ 500 и болѣе жителей с указаніемъ всего наличнаго въ нихъ населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ Первой всеобщей переписи населенія 1897 г., под редакціею Н. А. Тройницкаго. — Общественная польза, С.-Петербургъ, 1905
Энциклопедическій словарь Ф. А. Брокгауза и И. А. Ефрона. — С.-Петербургъ, 1890—1907
О.Карліна. Повітові міста Волинської губернії: Особливості міського управління 1795—1861 рр.
Труды этнографическо-статистической экспедиціи въ Западно-русскій край, снаряженной Императорскимъ русскимъ географическимъ обществомъ собранныя д.чл. П. П. Чубинскимъ — С.-Петербургъ, 1872
Труды Волынскаго губернскаго статистическаго комитета на 1867 годъ. Выпускъ первый. Отделъ Историческій и Геологическо-Геогностическій — Типографія Шадова и Синкевича, Житомир, 1867
Памятная книжка Волынской губерніи на 1913 годъ — Житомир, 1913
Военно-статистическое обозрѣніе Россійской имперіи. Том Х, часть 3. Волынская губернія — Типографія Департамента Генеральнаго Штаба, С.-Петербургъ, 1850
Город и деревня в Европейской России: сто лет перемен — ОГИ, Москва, 2001
Памятная книжка Волынской губерніи на 1917 годъ / под ред. Е. Д. Гринева. — Житомир : Волын. губерн. тип, 1916. (рос. дореф.)

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] А. Г. Рашин — Население России за 100 лет (1811—1913 гг.)" Статистические очерки под редакцией академика С. Г. Струмилина. — ГСИ, Москва, 1956

[membook-2] Памятная книжка Волынской губерніи на 1913 годъ — Житомир, 1913

[census1897-3] Первая всеобщая перепись населенія Россійской Имперіи 1897 г., VIII. Волынская губернія подъ редакціею Н. А. Тройницкаго. — Центральный Статистическій Комитетъ МВД, 1904.

[birth-4] А. Г. Рашин — Население России за 100 лет (1811—1913 гг.). Рождаемость населения России за 1861—1913 гг. Статистические очерки под редакцией академика С. Г. Струмилина. — ГСИ, Москва, 1956

[death-5] А. Г. Рашин — Население России за 100 лет (1811—1913 гг.). Смертность населения России за 1861—1913 гг. Статистические очерки под редакцией академика С. Г. Струмилина. — ГСИ, Москва, 1956

[Ріттіх-6] Риттих А. Ф. Племенной состав контингентов русской армии и мужского населения Европейской России. — СПб. : [Картогр. заведение А. А. Ильина], 1875. — С. 145. (рос. дореф.)

[demoscope-7] Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г. Распределение населения по родному языку и уездам 50 губерний Европейской России. Волынская губерния.

[etnouaweb-8] Перепис 1897 року: Волинська губернія. Архів оригіналу за 18 жовтня 2013. Процитовано 17 жовтня 2013.

[FOOTNOTEПамятная_книжка_Волынской_губерніи_на_1917_годъ191655-9] Памятная книжка Волынской губерніи на 1917 годъ, 1916, с. 55.

[lutaj-10] М. Лутай — До історії єврейських поселень в Україні і на Волині

[chubynsky-11] Труды этнографическо-статистической экспедиціи въ Западно-русскій край, снаряженной Императорскимъ русскимъ географическимъ обществомъ собранныя д.чл. П. П. Чубинскимъ — С.-Петербургъ, 1872

[bratchikov-12] А.Братчиковъ. Матеріалы для изслѣдованія Волынской губерніи въ статистическомъ, этнографическомъ сельско-хозяйственномъ и другихъ отношеніяхъ. — Типографія губернскаго управленія, Житомиръ, 1868—1869

[be-13] Энциклопедическій словарь Ф. А. Брокгауза и И. А. Ефрона. — С.-Петербургъ, 1890—1907

[14] Памятная книжка Волынской губернии на 1913 год. - Житомир, 1912. - С.54-59

[15] «Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и преобладающих вероисповеданий» по данным Первой всеобщей переписи населения 1897 г.

[less10-16] менше 10 %, в «інші»

[urban1860-17] Городскія поселенія въ Россійской Імперіи. Том I — C.-Петербург: Общественная польза, 1860.

[livron-18] В. де Ливронъ Статистическое обозрѢние Россійской имперіи — Санкт-Петербургъ: Общественная польза, 1874.

[19] чехи — 19,5 %