Пулинський німецький район

Створений відповідно до постанови ВУЦВК від 20 червня 1930 року та РНК УСРР від 3 квітня 1930 року. До 14 вересня 1930 — у складі Волинської округи. З вересня 1930 по лютий 1932 підпорядкований центру. З лютого 1932 по 1935 — у складі Київської області. Із 1935 — Новоград-Волинської округи Житомирської області УСРР. В нього були включені 30 сільських рад, які раніше знаходилися не території Пулинського та Володарського районів Волинської округи, а також Барашівського району Коростенської округи. Територіально межував із Мархлевським польським національним районом.

Пулинський німецький національний район (Deutscher Kreis Pulin) 1930—1935

Створення району було приурочене до XVI з'їзду ВКП(б). Перший розширений пленум району урочисто відкрився 9 серпня 1930. У ньому взяли участь члени райвиконкому, голова комітету незаможних селян, представники скотарсько-виробничих осередків, голови споживчих кооперативів, Молочарспілки, представники громадських і державних орг-цій, представники Волинського окружного виконкому та Волинського окружного комітету КП(б)У, ЦК КП(б)У і ЦКНМ (Ф.Бітнер), військові. Головою району був затверджений Швебер, секретарем — Рабе.

Для республіканського та місцевого керівництва не було секретом, що з господарської та адмінистративної точок зору створення району є досить проблемним. Однак воно не зважало на виступи місцевого населення (зокрема с. Солодирів) про складнощі, пов'язані з реорганізацією. У випуску «Радянської Волині»[1], приуроченому до події, зазначалися відсутність культурних і громадських сил, проблеми в сільськогосподарському секторі. З промислових закладів зазначені механізований маслозавод (с. Пошта Рудня), 8 ручних і напівмеханізованих маслозаводів (колонії Стара Буда, Окілок). На час створення р-ну в ньому було 36 колгоспів (об'єднували 9929 га землі, 1617 господарств), з них — 7 німецьких, 2 чеських та 1 єврейський. Передбачалося, що з вирішенням адміністративних проблем українські колгоспи перейдуть до інших адміністративно-територіальних одиниць, німецькі ж колгоспи стануть основою докорінної перебудови економіки району.

Населення району складали послідовники католицизму, лютеранства, православ'я, баптизму і юдаїзму.

На момент реорганізації округ густота населення в районі становила 55,7 особи/км², причому 7,9 % людності проживало в міських населених пунктах. Під засівами перебувало 81,3 % землі, з них 79 % становили зернові, 1,4 % — технічні культури (переважно льон). У складі колективних господарств було 4,8 % господарів району, 2,1 % складали пром. робітники. На 100 осіб дорослого населення припадало 95,3 учнів.

Площа району дорівнювала 806 км². До його складу входили 1 селищна, 52 сільські ради, усього — 149 поселень. На 1 січня 1930 населення становило 44 909 осіб, із них — 2,1 % пром. робітників, 94,4 % селян. Письменними були 59,9 % чоловіків, 40,7 % жінок. Німці становили 55 % людності району.

Загалом у районі працювали 53 початкових, 5 семирічних шкіл, школа колгоспної молоді, 3 дитячі майданчики, 12 бібліотек, селищний будинок, клуб, 12 хат-читалень, кіноустановка. Медичне обслуговування населення здійснювали 3 лікарі єдиної лікарні, розрахованої на 13 місць.

Районний центр — селище Пулин — належав до пересічних селищ: його населення 1930 сягнуло 3457 осіб. У ньому діяли 2 семирічки, 1 промисловий заклад із 8-ма працівниками.

У січні 1934 район укрупнився за рахунок приєднання населених пунктів Бабичівка та Будище-Ясне Бабичівської сільради Черняхівського району.

Серед сільських рад Пулинського району було 18 німецьких:

• Олександрівська (Олександрівка (рос. Александровка), Аннополь, рос. Елисаветполь, рос. Киселевка, Людвиковка) (1548/2725 мешканців),
• Будо-Бобрицька (Антоновка, Бобрицкая Гута, Будо-Бобриця, Каролинка) (1767 мешканців),
• Буряківська (Буряківка (рос. Буряковка), Линденталь, Марьянка, Флоровка) (630 мешканців),
• Вольвахівська (Вольвахівка рос. Вольваховка, рос. Добрый Кут, Майхровка) (834 мешканці),
• Видумська (Видумка (рос. Выдумка), Юстиновка) (1022/834 мешканці),
• В'язовецька (Видерно, В'язовець рос. Вязовец) (944 мешканці),
• Габрівська ((Габрівка рос. Габровка), Юзефин, Ягоденка) (734 мешканці),
• Грінтальська (Грінталь (рос. Гринталь), Кутузовка, Неймановка, Рудецкое Будище, Яновка II) (1638 мешканців),
• Крем'янська (Березовка, Крем'янка(рос. Кремянка), Нейдорф-Томар, Эвенталь) (1444 мешканці),
• Курганська (Курганці) (877 мешканців),
• Лісківська (Вишняковка, Ліски, Осовка, Островка) (688 мешканців),
• Пуліно-Гутянська (Пуліно-Гута рос. Пулинская Гута) (1548 мешканців),
• Солодирська (Роговка, Солодирі (рос. Солодыри)) (2645 мешканців),
• Сороченьська (Сорочень (рос. Сорочин), Ушично) (720 мешканців),
• Старо-Олександрівська ({Стара Олександрівка {lang-ru|Старая Александровка}}, рос. Ерузалимка, Ново-Александровка)(1338 мешканців),
• Цвітянська (Цвітянка) (1225 мешканців),
• Фрайнвальдська (Фрайнвальд) (787 мешканців),

1 єврейська:

• Пулино-Єврейська (1280 мешканців),

1 російська:

• Адамівська (1197 мешканців),

2 польські:

• Кошелевська (Кошелевка) (2025 мешканців),
• Радецько-Болярська (Геймталь, Нарцизовка, Радецкая Болярка, Сахарня) (1197 мешканців);

8 українських:

• Бабичівська (Бабичівка),
• Вацлавпольська (Вацлавполь),
• Мартинівська (Мартинівка (рос. Мартиновка), Слободка),
• Мирненська (Фриденсталь),
• Пулинська (містечко Пулин — районний центр),
• Стрибижска (Адамовка, Лодзяновка, Стрибиж),
• Юлиановська (Юлиановка).

З-поміж існуючих у квітні 1934 року 5660 господарств німецькими були 2996 (53 %).

Основу економіки району становило сільське господарство. Головними посівними культурами були жито, озима пшениця, ячмінь, овес, гречка, просо і картопля. Значна роль відводилася і розвитку тваринництва. В районі діяли кілька млинів і невеликих молочно-товарних виробництв.

Скотарсько-молочарський район, зважаючи на плани суцільної колективізації, поділили на 7 виробничих кущів. Планувалося, що Старобудський кущ спеціалізуватиметься на молочному тваринництві та свинарстві, Соколівський — вирощуванні молодняку; Мартинівський і Старчанський — молочарстві, свинарстві, хмільництві, птахівництві, Курненський дорощуватиме вибракуваний молодняк, Пулинський спеціалізуватиметься на птахівництві, городництві, садівництві та молочарстві; Черемошанський мав стати центром племінного скотарства та свинарства, вирощування хмелю.

У 1930 р. в районі почала здійснюватися масова колективізація. Однак більшість населення різко негативно поставилося до усуспільнення своїх господарств. Станом на 1 жовтня 1930 в колгоспах з 6587 бідняцко-середняцьких господарств складалося лише 594 (9 %). Незважаючи на всі жорсткі заходи влади до жовтня 1931 році в колгоспах вдалося об'єднати тільки 27,6 % господарств. Спочатку було створено 17 артілей і 2 комуни. Вони мали 50,9 % всієї орної землі, 25 % коней і 10,7 % корів. До весни 1934 р з 5660 господарств до складу 60 колгоспів входили 2758 (48,7 %). Усуспільненої землі в колективному секторі налічувалося 25 907 гектарів (68,4 % від загального числа), робочих коней — 1737. Місцева МТС, яка мала у своєму розпорядженні 21 трактором і більш ніж 50 сівалками, обслуговувала 29 колгоспів (бл. 13 тис. Га орної землі).

Внаслідок поганої організації праці в колгоспах врожайність культур різко знизилася. У 1931 р. урожай жита становив лише 4,3 центнерів з гектара, озимої пшениці — 5,3, ячменю — 4,9, вівса — 4,4, гречки — 5,2, проса — 6, картоплі — 81. У 1932 було зібрано жита 3 центнери з гектара, озимої пшениці — 2,7, ячменю — 8, вівса — 2,3, проса — 7,4, картоплі — 78. Лише в 1933 р. врожайність по деяких культурах почала підвищуватися: жита було зібрано 5,2 центнера з гектара, вівса — 4,6, озимої пшениці — 5,8. Погано було організовано догляд за кіньми.

До весни 1934 р 50-60 % відсотків з них знаходилися в виснаженому стані. Загальний план весняного посіву становив 20 100 га (в тому числі 6700 га припадало на частку одноосібників). До 10-квітня 1934 року було засіяно лише 16,5 % планових посівних площ. Вкрай низькою була вартість трудодня в колгоспах. У 1931 р в грошовому вираженні вона становила 31,5 коп., А в натуральному — 745 г хліба, в 1932 р, відповідно, 42 коп. і 565 г, в 1933 р — 32,5 копійок і 1150 р Більшість колгоспів району не змогли розрахуватися з колгоспниками за 1932—1933 рр. Загальна сума заборгованості становила св. 260 тис. Руб. До весни 1934 економічне становище в районі значно погіршився, в результаті чого там виник продовольча криза. З району почався масовий виїзд населення. Тільки за період з 1 серпня 1933 по 15 березня 1934 року його покинуло 826 сімей, з них 537 одноосібників і 289 колгоспників. Це становило 14 % від загальної кількості господарств. Велика частина тих, хто виїхав сімей прямувала в німецькі поселення Дніпропетровської області. Голодуючому населенню району в 1934 була надана велика продовольча допомога з-за кордону, головним чином з Німеччини; в квітні цього року її отримували 3892 сім'ї (з них лише 2996 німецьких).

Районна організація КП(б)У в квітні 1934 року нараховувала 65 членів, 52 кандидата і 22 співчуваючих. З них німців було 35 %, українців — 33 %, євреїв — 16 %, росіян — 9 %. З 1930 р. по жовтень 1935 року в Пулині видавалася газета «Der Sozialistische Umbau», друкований орган місцевих районних партійного і виконавчого комітетів.

Виношувані на початку 1930-х років радянсько-партійним активом плани перебудови соціально-економічного життя району в контексті колективізації не справдилися. Здійснення планів суцільної колективізації наразилося на сильний опір місцевого населення, який був доволі стійким завдяки поширенню хутірської системи землекористування, що досить складно піддавалася усуспільненню. Перший натиск колективізаційної кампанії був відбитий: упродовж 1-ї половини 1932 відсоток колективізації в районі знизився з 80 до 35 %. Місцеві органи влади при виконанні планів хлібозаготівель масово застосовували методи соціального та фізичного насилля до непокірного одноосібного селянства. Відомості про голодування селян мали місце 1931, оскільки хлібозаготівлі виконувалися за рахунок посівного матеріалу. Багато хто із селян розпродував худобу і майно та безслідно зникав із району. Інші ставали на шлях організованої протидії заходам радянських властей чи індивідуального терору. Так, у Пулинському та Черняхівському районах Г. Мерк, Ф. Лаговський та інші організували для розправи з комуністами групу із 30—35 осіб.

Селяни здійснювали спроби добитися легального виїзду із СРСР, загалом на Волині впродовж 1932 року 70 колоністів були засуджені за спроби отримати німецьке громадянство. Щомісячно кілька десятків осіб затримували при спробі нелегально перейти радянський кордон.

З початку 1934 р. в районі почалися політичні репресії. Насамперед політичних репресій зазнала місцева інтелігенція. 1934 були заарештовані директор та викладачі німецької школи, яких звинуватили в націоналістичній та контрреволюційній агітації, шкідництві господарській розбудові району. Впродовж одного лише січня 1934 в районі були звільнені 29 робітників німецьких шкіл, оголошених «класово-ворожим елементом».

В січні цього року У березні 1935 р. засуджені до різних термінів ув'язнення за підозрою в приналежності до «фашистського угруповання» раніше заарештовані 12 осіб, яких звинувачували в поширенні «гітлерівської допомоги» і формуванні «фашистських кадрів» за дорученням нібито секретаря німецького консульства в Києві.

Згортання національних районів стало закономірним етапом трансформації політичної системи в СРСР. Національні райони підпали під нищівний удар суцільної колективізації. Упродовж першої половини 1930-х рр. опір етнічних громад у переважній більшості регіонів був подоланий. Найбільш запеклим він виявився в німецьких та польських адміністративно-територіальних одиницях. Нагнітання масової шпигуноманії спричинило розробку Кремлем проектів фронтальних зачисток кордонів СРСР. Переважна більшість німецьких районів була організаційно й кадрово розгромлена внаслідок репресій 1933—35 у середовищі колгоспного керівництвава, районної адміністрації, культосвітніх працівників, духовенства. Претензії більшовицького проводу до національних районів полягали в буксуванні темпів колективізації (це стосувалося передовсім Пулинського та Мархлевського районів) і хлібозаготівель.

Постанови ЦК КП(б)У «Про німецькі райони» (грудень 1934), «Про Мархлевський та Пулинський райони» (серпень 1935), які обґрунтовували загальнодержавну шовіністичну кампанію так званої боротьби з націоналізмом та фашизмом, передували ліквідації найбільш «проблемних» національних адміністративно-територіальних одиниць. 20 грудня 1934 ЦК КП(б)У прийняв постанову «Про переселення з прикордонних районів», а вже в січні 1935 з України депортували 9470 господарств (близько 40 тис. осіб). Постанова політбюро ЦК КП(б)У «Про переселення польських та німецьких господарств з прикордонної смуги» (листопад 1935) ініціювала виселення з Київської та Вінницької областей ще 6—7 тис. господарств. Після здійснення названих заходів Пулинський та Мархлевський райони навіть у демографічному плані втратили ознаки національних.

У 1935 р. Пулинський район був ліквідований «в зв'язку з економічною слабкістю», «незручністю обслуговування МТС колгоспів, а також адміністративною черезполосицею» за постановою Політбюро КП(б)У «Про Мархлевський і Пулинський райони» від 17 вересня 1935 року і за постановою ВУЦВК під аналогічною назвою від 3 жовтня 1935 р. (та затверджений Постановою ЦВК СРСР від 17 жовтня 1935 р.[2]) Насправді Мархлевський польський та Пулинський німецький райони були ліквідовані за очевидними політичними мотивами^{[джерело?]}.

• Адамівка (нім. Adamowka, рос. Адамовка) або Фрайенвальд (нім. Freienwald), Фрейенвальд — зниклий населений пункт;
• Альт-Александровка (нім. Alt–Alexandrowka) — тепер Новозелене,
• Альт-Краузендорф (нім. Alt–Krausendorf) — тепер Новозелене,
• Альт-Рудная (нім. Alt–Rudnaja) — тепер Стара Рудня,
• Амалієн (нім. Amalien) (рос. Амалиен) або рос. Амалиновка, рос. Верхняя Амалиновка — зниклий населений пункт;
• Амаліна (рос. Амалина) або Амалія (нім. Amalja) (рос. Амалия) — зниклий населений пункт;
• Аннополь або Аннаполь нім. Annapol, — тепер Ганнопіль;
• Антонівка (рос. Антоновка);
• Бабичівка (рос. Бабичевка),
• Березова Гать (рос. Березовая Гать),
• Березівка (рос. Березовка) або Рорбах нім. Rohrbach, Березовка-Рудня;
• Блюменталь (рос. Блюменталь) або рос. Цветянка або рос. Цветкова — тепер Цвітянка,
• Бобрицкая Гута, тепер — Гута-Бобрицька
• Бобрицька Мар'янівка (рос. Бобрицкая Марьяновка),
• Бураківка (рос. Бураковка) — тепер Буряківка,
• Вацлавполь або рос. Вацлавполе-Видерно — тепер Ясна Поляна (Пулинський район);
• Верендорф (рос. Верендорф) — тепер Новоолександрівка,
• Видерно нім. Wederna або рос. Ведерное — тепер Ясна Поляна (Пулинський район);
• Владин (рос. Владин),
• Вольваховка або Вольваровка — тепер Підлісне (Пулинський район),
• Видумка (рос. Выдумка),
• Вируби (нім. Wyruby) (рос. Вырубы) — тепер Вироби,
• Вишняковка (нім. Wischnjakowka) — тепер Вишняківка (Хорошівський район);
• В'язовець (рос. Вязовец),
• Габрівка (рос. Габровка) або рос. Габеровка, рос. Габоровка — тепер Корчівка (Пулинський район);
• Геймталь (нім. Heimtal,рос. Геймталь) або рос. Грабовец, рос. Грабов, рос. Старая Буда — тепер Ясенівка (Пулинський район),
• Гейнрихівка (нім. Heinrichowka) (рос. Гейнриховка) — тепер Андріївка (Пулинський район),
• Гнаденталь (нім. Gnadental, рос. Гнаденталь) або рос. Бобрицкая Буда, рос. Буда-Бобрица — тепер Будо-Бобриця;
• Граний Дуб (нім. Granidub) або нім. Alexanderdorf, рос. Александердорф, рос. Ранний Дуб — тепер Дубівка (Новоград-Волинський район),
• Гринталь (нім. Grüntal, рос. Гринталь) або рос. Язвинка, рос. Язвинки — тепер Зелена Поляна (Пулинський район),
• Гринфельд (нім. Grünfeld або рос. Курганы — тепер Курне (село);
• Грузливець (рос. Грузливец),
• Дерман рос. Дерман або рос. Дерманин, рос. Дерманка,
• Добрий Кут рос. Добрый Кут — тепер Калиновий Гай,
• Дубовецька Буда рос. Дубовецкая Буда або рос. Дубовец — тепер Дубовець (Житомирський район),
• Евенталь (нім. Evental, рос. Эвенталь) або рос. Евгениевка — тепер Євгенівка (Ємільчинський район);
• Єлізарівка рос. Елизаровка,
• Єлісаветполь (нім. Elisawetpol) або (нім. Elisabethpol), рос. Элизабетполь — тепер Єлизаветпіль (Ємільчинський район),
• Єрузалімка (рос. Ерузалимка) або рос. Ерусалимка, рос. Ерузалемка,
• Забарський Шлях (рос. Забарский Шлях) або рос. Шлях Забарский рос. Сабарски Шлях,
• Королинка нім. Karolinka або Каролина, Дибровка, Каролинка Пулинская, Старая Каролинка, Каролиновка, Подворная — тепер Ясногірка (Пулинський район);
• Каролинов нім. Karolinow або Каролино-Дерман, Каролино-Дермань, Дермань тепер — Червоносілка (Пулинський район)
• Киселівка (нім. Kiseljowka, рос. Киселевка);
• Кляровська Янівка (рос. Кляровская Яновка) або рос. Яновка I, рос. Янышевка, Янушівка рос. Янушовка, — тепер Теньківка,
• Колодиївка (рос. Колодиевка) або рос. Колодеевка;
• Костянтинівка (рос. Константиновка);
• Котузівка (рос. Котузовка) або рос. Кутузовка;
• Кошелівка (рос. Кошелевка);
• Крем'янка (рос. Кремянка) або рос. Криманка, рос. Кремианка;
• Лінденталь (нім. Lindental рос. Линденталь) або рос. Липовка — тепер Липівка (Пулинський район);
• Ліски (рос. Лиски) або рос. Лески;
• Лодзянівка рос. Лодзяновка або рос. Ладзяновка, Фрайнвальд — тепер Слобідка (Пулинський район);
• Людвіковка рос. Людвиковка — тепер Залужне (Романівський район);
• Мазепинка;
• Майхрівка рос. Майхровка або рос. Махаровка, рос. Майхровка-Сильвановка;
• Максимівка рос. Максимовка;
• Мартинівка (рос. Мартыновка) або нім. Martinstal, рос. Мартинсталь;
• Мар'янка (рос. Марьянка) або рос. Марианка,
• Нарцизівка рос. Нарцизовка або рос. Арцизовка,
• Наталія рос. Наталия або рос. Наталиевка, нім. Nataliendorf, рос. Наталиендорф;
• Недбаївка рос. Недбаевка — тепер Малинівка (Новоград-Волинський район),
• Нейдорф-Томар (нім. Neudorf-Tomar) або Брачки, Тумар, Томар-Нейдорф (нім. Tomar-Neudorf), Нейдорф (нім. Neudorf), Нагендорф (нім. Nagendorf), Нехвораша — тепер Новосілка (Ємільчинський район);
• Неймановка або Ней-Краузендорф нім. Neu-Krausendorf, Ней-Александровка нім. Neu-Alexandrowka, Ново-Александровка — тепер Новоолександрівка (Ємільчинський район);
• Ней-Рудня (нім. Neu-Rudnja) або рос. Новая Рудня;
• Новая Рудня рос. Новая Рудня або Ново-Пятецька, Фесарка, Рудня;
• Новини (рос. Новины) або Навин, рос. Новины-Речка;
• Ново-Олександрівка рос. Ново-Александровка;
• Нові Річки рос. Новые Речки;
• Осовка — тепер Осова (Ємільчинський район);
• Островка рос. Островка;
• Очеретянка рос. Очеретянка;
• Поправка — тепер Вигода (Житомирський район);
• Протівка рос. Протовка,
• Пулинська Гута рос. Пулинская Гута або рос. Пулинские Куты, рос. Гута Пулинская — тепер Пулино-Гута;
• Радецька Болярка рос. Радецкая Болярка або Радецкая Балярка, Боларка;
• Рогівка або Роги, нім. Leninfeld, рос. Ленинфельд (Хорошівський район, між Дворищем і Лісками[3]) нині не існує[4];
• Рудецьке Будище рос. Рудецкое Будище,
• Рудокопи рос. Рудокопы;
• Садки рос. Садки;
• Сарнівка рос. Сарновка;
• Сахарія рос. Сахария;
• Сколобов рос. Сколобов;
• Слободка або рос. Алексеевка — тепер Слобідка (Пулинський район);
• Соколів рос. Соколов;
• Солодирі рос. Солодыри;
• Сорочин або Сорочин-Людвиковка, Сорочи-Людвиговка, Сорочня — тепер Сорочень;
• Станиславівка рос. Станиславовка,
• Стрибеж рос. Стрибеж або Стрибиш, Стрибиж, — тепер Стрибіж;
• Сульжинівка рос. Сульжиновка,
• Тартачек рос. Тартачек,
• Ушично або Усично;
• Флоровка (рос. Флоровка) — тепер Івановичі (Черняхівський район);
• Фриденсталь нім. Friedenstal або Мирная, Мирное, Фриденталь-Домброво, Домброво-Фриденталь, Мирная-Домброво — тепер Мирне (Пулинський район);
• Черемошня рос. Черемошня,
• Черняхівка рос. Черняховка,
• Юзефін рос. Юзефин,
• Юлиановка або Юлияновка, тепер — Юлянівка;
• Юстиновка
• Яблонне (рос. Яблонное),
• Ягоденка
• Яровка або Яновка II, тепер — Іванівка (Хорошівський район)..

• Якубова Л. Д. Національне адміністративно-територіальне будівництво в УСРР/УРСР 1924—1940 // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. : І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : [б. в.], 2007. — Т. 7 : Ґ — Ді. — 708 с. — ISBN 978-966-02-4457-3.
• Національні громади в Україні
• Немцы России: населенные пункты и места поселения: энциклопедический словарь / Сост.: В. Ф. Дизендорф. — М., «ЭРН», 2006. — 472 с. (рос.)
• Пулинский немецкий национальный район, административно-территориальная единица в Украинской ССР. // Новая иллюстрированная электронная энциклопедия немцев России (НИЭЭНР) (рос.)

• Німці в Україні 20–30-ті р.р. ХХ ст. Збірник документів державних архивів України. Київ, 1994;
• Чирко Б. В. Національні меншини в Україні (20–30 роки ХХ століття). Київ, 1995;
• Національні меншини в Україні 1920–1930-ті роки. Істрико-картографічний атлас. Київ, 1996;
• Нові адміністративні райони УСРР. Статистичний довідник / Економ.-стат. сектор Держпляну УСРР. За ред. М. О. Авдієнка. — Х. : Держвидав «Господарство України», 1930. — 322 с.
• Райони УСРР. Статистичний довідник / Управління народногосподарського обліку УСРР. За ред. О. М. Асаткіна. — К. : Вид-во «Народне господарство та облік», 1936. — Т. 1. — 1245 с.
• Національні процеси в Україні: історія і сучасність: Документи і матеріали: Довідник, ч. 2. К., 1997;
• «Радянська Волинь», 1930, 11 червня, 13 серпня; «Збірник законів та розпоряджень робітничо-селянського уряду України», 1934, № 5, 14 лютого;
• Ченцов В. В. Трагические судьбы: Политические репрессии против немецкого населения Украины в 1920—1930-е годы. М., 1998;
• Костюк М. П. Пулинський німецький національний район на Волині. В кн.: Вопросы германской истории: Сборник научных трудов. Дніпропетровськ, 2002.
• Немцы в России: Энциклопедия, т. 1. М., 1999.
• Козырева М. Э. Немецкие районы Юга Украины 20-30-х гг. ХХ в. как национальные административно-территориальные единицы // Немцы России и СССР 1901-1941: Материалы международной научной конференции.. — Москва : Готика, 2000. — С. 298—305. (рос.)