Волокитине
Волоки́тине — село в Україні, у Конотопському районі Сумської області. Розташовано на берегах річок Клевень та Есмань, за 16 км від райцентру.
село Волокитине | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Сумська область |
Район/міськрада | Конотопський район |
Рада | Волокитинська сільська рада |
Код КАТОТТГ | UA59020150060012884 |
Основні дані | |
Населення | 515 |
Поштовий індекс | 41510 |
Телефонний код | +380 5442 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 51°27′28″ пн. ш. 33°48′37″ сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
158 м |
Водойми | Клевень, Есмань |
Місцева влада | |
Адреса ради | 41510, Сумська обл., Путивльський р-н, с. Волокитине, вул. Миру, 3 |
Карта | |
Волокитине | |
Волокитине Волокитине | |
Мапа | |
Код КОАТУУ — 5923881901. Населення за переписом 2001 року становило 515 чоловік.
Є адміністративним центром Волокитинського сільської ради, у яку, крім нього, входять села Кочерги, Кубарева і Щербинівка.
Географія
Село Волокитине знаходиться на правому березі річки Есмань в місці впадання її в річку Клевень, вище за течією на відстані 2 км розташоване село Кочерги, нижче за течією на відстані 1 км розташоване село Щербинівка, на протилежному березі — села Кагань і Ротівка. Річки в цьому місці звивисті, утворюють лимани, стариці (Ржавка) і заболочені озера.
Історія
Перша згадка
Перша писемна згадка датується 1684 р.
Волокитинська порцелянова мануфактура 19 ст.
Протягом 1839 — 1861 рр. у маєтку поміщика Миклашевського працював порцеляновий завод, який уславив край далеко за межами України. Вироби з волокитинської порцеляни тепер зберігаються в музеях Сум, Харкова, Києва, Москви, Санкт-Петербурга, Варшави, Парижа, Будапешта.
Волокитинські золоті ворота
Золоті ворота. Автор невідомий, друга половина XIX століття. Мавританські ворота, які відкривали в'їзд на садибу поміщика Миклашевського. Ворота складаються з трьох частин: високої центральної арки для проїзду і двох бічних — для пішоходів. Верх воріт оформлений зубцями. Поряд з воротами височіє зубчаста шестигранна вежа.
Покровська церква
Колишня Покровська церква — мурована, хрещата в плані, однобанна, з триярусною дзвіницею на західному фасаді церква збудована коштом Андрія Миклашевського (1801—1895) 1857 року в перехідній стилістиці від пізнього класицизму до романтизму.
Класицистичною за характером є загальна хрещато-банева структура храму, а на романтичні впливи вказують неоготичні деталі фасадного декору. Цей храм був центром палацово-паркового ансамблю. В інтер'єрі містився великий порцеляновий іконостас, виготовлений в садибі поміщика, на Волокитинському порцеляновому заводі Миклашевських. Усе церковне начиння також було порцеляновим: кіоти, дарохоронильниці, панікадило, полікадила, метрової висоти свічники тощо. Церква простояла рівно сто років і була знищена протягом 1955—1958 років за розпорядженням Сумського облвиконкому від 26.06.1955 р. для … "побудови корівника ". При цьому були розграбовані й знищені безцінні порцелянові вироби, включно з іконостасом. Проти цього варварства протестував видатний український художник Василь Касіян, надіславши 29 червня 1956 року гострого листа до заступника голови Ради Міністрів Української PCP М. Гречухи. Проте це не допомогло. І в 1958 році М. Цапенко зафотографував процес розбирання руйнованих залишків церкви.
В 20 столітті
У 50-ті рр. XX ст. маєток Міклашевського, де також була унікальна пам'ятка архітектури — Покровська церква, оздоблена порцеляною, знищили. Збереглися лише «Золоті ворота» (псевдоготичний стиль) Покровської церкви, старий фундамент садиби і пейзажний парк (25 га, закладений у 1829—1830 рр.).
Поблизу села є чимало археологічних пам'яток, зокрема величезний курганний могильник сіверян (VIII—X ст.).
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 602 особи, з яких 269 чоловіків та 333 жінки.[1]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 511 осіб.[2]
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]
Мова | Відсоток |
---|---|
українська | 91,46 % |
російська | 8,54 % |
Економіка
- «Елітасервіс», ТОВ.
- Фермерське господарство ТОВ «BiolBusiness»
Відомі люди
- Алексєєв Петро — український майстер декоративного розпису на порцеляні, який працював на порцеляновій мануфактурі;
- Висоцький Іван Іванович — бандурист, який був художнім керівником Волокитинського Будинку культури.
- Войтенко Василь Андрійович (1881—1951) — український і російський співак.
- Матющенко Петро Опанасович (1918-1945) — старший сержант Робітничо-Селянської Червоної Армії, учасник німецько-радянської війни, Герой Радянського Союзу (1946).
Див. також
Примітки
- Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Сумська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Сумська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- Розподіл населення за рідною мовою, Сумська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
Посилання
- Волокитне // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Погода в селі Волокитине