Вольфганг Лют

Вольфганг Лют (нім. Wolfgang Lüth; нар. 15 жовтня 1913, Рига — пом. 14 травня 1945, Фленсбург) — німецький офіцер-підводник часів Третього Рейху, капітан-цур-зее Крігсмаріне (1944). Другий за результативністю командир підводного човна U-Boot, на рахунку якого 46 затоплених транспортних суден противника та французький підводний човен «Доріс», загальним тоннажем 230 781 реєстрових тон. Один з двох кавалерів Лицарського хреста з дубовим листям, мечами та діамантами серед підводників (1943).

Вольфганг Лют
Wolfgang Lüth
Народження 15 жовтня 1913(1913-10-15)
Рига, Ліфляндська губернія
Смерть 14 травня 1945(1945-05-14) (31 рік)
Фленсбург, Шлезвіг-Гольштейн
вогнепальне поранення
Поховання
Friedhof Adelbyd : 
Країна  Третій Рейх
Приналежність  Вермахт
Вид збройних сил Рейхсмаріне
Крігсмаріне
Рід військ підводний флот
Освіта Herderinstitut zu Rigad і Військово-морська академія Мюрвікаd (8 квітня 1935)[1]
Роки служби 1933–1945
Звання капітан-цур-зее
Командування U-9, U-13, U-138, U-43, U-181
22-а флотилія ПЧ
Військово-морська академія (Мюрвік)
Війни / битви

Громадянська війна в Іспанії
Друга світова війна:

Битва за Атлантику
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям, Мечами та Діамантами
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938»
Бронзовий Іспанський Хрест
Хрест «За військові заслуги» (Італія)
Фронтова планка підводника в бронзі
Нагрудний знак підводника
 Вольфганг Лют у Вікісховищі

Життєпис

1933 року вступив в крігсмаріне. З 30 грудня 1939 року — командир підводного човна U-9, з 27 січня 1940 року — U-138, з 21 жовтня 1940 року — U-43, з 9 травня 1942 року — призначений командиром підводного човна U-181.

До листопада 1943 він потопив 43 кораблі (225 712 бртт) і 1 підводний човен союзників, ставши другим за результативністю підводним асом Другої світової війни після Отто Кречмера.

У січні 1944 року Лют призначений командувачем навчальної 22-ї флотилії підводних човнів крігсмаріне. З 1 серпня 1944 року — начальник військово-морського училища в Мюрвіке, поблизу Фленсбурга, що став згодом резиденцією уряду Деніца.

Вольфганг Лют був застрелений німецьким вартовим 13 травня 1945 року, через 5 днів після закінчення війни, але до того, як було заарештовано уряд Деніца. Солдат був виправданий, оскільки Лют не відповів на триразове питання «Стій, хто йде?».

Він був похований у Фленсбурзі з усіма військовими почестями. Це був останній урочистий похорон в історії Третього рейху.

Сім'я

В 1939 році одружився з дочкою капітана торгового судна Ільзою Лерх. В шлюбі народились 2 синів і 2 дочки (23 грудня 1944 року Ільза була нагороджена почесним хрестом німецької матері в бронзі[2]).

Див. також

Примітки
  1. http://www.ubootarchiv.de/ubootwiki/index.php/Wolfgang_L%C3%BCth
  2. Lüth, Ilse - TracesOfWar.com. www.tracesofwar.com. Процитовано 30 березня 2020.

Література
  • Alman, Karl (1988). Wolfgang Lüth - Der erfolgreichste U-Boot-Kommandant des Zweiten Weltkriegs - Mit vier Booten 609 Tage in See. Utting, Germany: Dörfler im Nebel Verlag. ISBN 3-89555-854-0.(нім.)
  • Busch, Rainer & Röll, Hans-Joachim (2003). Der U-Boot-Krieg 1939—1945 — Die Ritterkreuzträger der U-Boot-Waffe von September 1939 bis Mai 1945 (in German). Hamburg, Berlin, Bonn Germany: Verlag E.S. Mittler & Sohn. ISBN 3-8132-0515-0.
  • Fraschka, Günther (1994). Knights of the Reich. Atglen, Pennsylvania: Schiffer Military/Aviation History. ISBN 0-88740-580-0.
  • Kurowski, Franz (1995). Knight's Cross Holders of the U-Boat Service. Atglen, Pennsylvania: Schiffer Publishing Ltd. ISBN 0-88740-748-X.
  • Range, Clemens (1974). Die Ritterkreuzträger der Kriegsmarine. Stuttgart, Germany: Motorbuch Verlag. ISBN 3-87943-355-0.
  • Vause, Jordan (1992). U-Boat Ace, the story of Wolgang Lüth. Airlife Publishing Ltd. ISBN 1-85310-271-7.
  • Williamson, Gordon & Pavlovic, Darko (1995). U-Boat Crews 1914-45. Oxford, United Kingdom: Osprey Publishing Limited. ISBN 1-85532-545-4.
  • Williamson, Gordon (2006). Knight's Cross with Diamonds Recipients 1941-45. Oxford: Osprey Publishing Limited. ISBN 1-84176-644-5.
  • Die Wehrmachtberichte 1939—1945 Band 2, 1. Januar 1942 bis 31. Dezember 1943. München: Deutscher Taschenbuch Verlag GmbH & Co. KG, 1985. ISBN 3-423-05944-3.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.