Вторгнення на Корсику (1553-1558)

Тургут-реїс, командувач османськими силами

В 1553 році в Італії вже перебували дві французькі армії — маршала де Бриссака в Пьємонті і генерала де Терма в Тоскані. Останньому було доручено здійснення висадки на Корсику [7].

Османський флот Тургут-реїса і галери барона Ескаліна дез Емара з'єднались пізніше, ніж очікувалось, оскількм відплиття османського флоту з Алжиру затримувалось через інтриги і, можливо, підкуп імперцями декількох османських командирів. Це дозволило генуезькому головнокомандуючому Андреа Доріа вжити заходів для підвищення обороноздатності острова[8]. Були підсилені гарнізони в Сен-Флорані, Боніфачо і Кальві, на острів були доставлені артилерія, спорядження і два генуезьких комісари[9].

3 серпня османський флот нарешті з'явився в Тиренському морі, де атакував острів Ельбу і напав на Пйомбіно, а після цього підійшов до порту Маремма в республіці Сієна (яка була союзником французів), де прийняв на борт французькі війська[3][5][10]. На думку Фернана Броделя, Поль де Терм до того часу ще не отримав інструкції від короля, і рішення про напад на Корсіку було прийнято на нараді французьких офіцерів в Кастільйоне-делла-Пеская[2]. Окрім французів, в экспедиції прийняли участь біля 4 тис. корсиканців (20 рот) на чолі з досвідченими кондотьєрами Бернардино д’Орнано, Сампієро Корсо та Джордано Орсіні (галлізований як «Журдан де Урсін»)[7].

За допомогою османів французам вдалося зайняти міцні позиції на острові і майже повністю його захопити, к великому незадоволенню Святого Престолу[2]. Бастія була захоплена 24 серпня 1553 року, а 26 серпня Паулін де ла Гард з'явився перед Сен-Флоран[2]. Боніфаччоо був захоплений у вересні[2]. Наприкінці вересня, коли зі значних укріплень на острові не захопленим залишався лише Кальві, османський флот вирішив залишити блокаду та повернутися зі здобиччю до Константинополя[2].

Коли османський флот пішов на зимівлю до Стамбулу, а французький флот повернувся до Марселя, на острові разом із корсиканськими повстанцями залишилось лише 5000 старих французьких солдатів і загальний успіх корсиканської операції був поставлений під загрозу[2].

Битва корсиканців з генуезцями.

Генріх II розпочав переговори з Генуєю в листопаді[2], але замість мирних переговорів, Генуя підготувала військовий флот на чолі з Андреа Дорія з армією в 15 000 чоловік і розпочала тривале відвоювання острова облогою Сен-Флорана[2].

Османський флот, що знаходився в цей час у Середземному морі під керівництвом Тургут-реїса запізнився і лише пройшов вздовж узбережжя Неаполя, перш ніж повернутися до Константинополя. Французи отримали допомогу лише від алжирських галіотів[2].

До 1555 року французи були вигнані з більшості прибережних міст і флот Дорії покинув театр бойових дій, але багато внутрішніх районів острова залишилися під контролем Франції. У 1555 р. Журден де Урсін замінив де Терма і був названий «Гувернером і генерал-лейтенантом дю роай Дан Корс» .

Французький посол в османській Порті Кодіньяк, щоб благати про відправлення флоту, був змушений відправитись до османської штаб-квартири в Персії, де головні османські війська були задіяні в Османсько-перській війні (1532—1555) проти Імперії Сефевідів[2]. Під час облоги Кальві турецький флот стояв в стороні від подій і мало сприяв французам. Та ж бездіяльність мала місце під час облоги Бастії, яку відвоювали генуезці[2]. Турецький флот, посланий на допомогу, був сильно вражений чумою і пішов додому, буксируючи порожні кораблі.

Ще один османський флот був відправлений в Середземне море в 1558 році для стратегічної підтримки Франції, але флот затримався з приєднанням до французького флоту на Корсиці поблизу Бастії, можливо, через невиконання командиром Тургут-реїсом наказів Сулеймана. Натомість османський флот здійснив вторгнення на Балеарські острови. Сулейман вибачиться у листі до Генріха наприкінці 1558 року[11][12].

Нарешті, в мирному договорі Като-Камбресі 1559 року сторони узгодили, що французи мають повернули Корсику Генуезькій республіці[13].